Як відрізнити фальшиві гроші від справжніх

Як відрізнити фальшиві гроші від справжніх і що робити, якщо ви виявили у себе в гаманці підроблену купюру.

Відрізнити підроблену купюру від справжньої деколи складно навіть експертам. Проте, вистачає фальшивок, визначити які можна, якщо знати, на що звертати увагу. Пише ua-banker.com.ua

Водяні знаки і кольорові волокна

Перш за все потрібно перевірити наявність водяного знаку. На старіших гривнях це тризуб, на нових - портрет громадських діячів. У доларів - це портрети президентів, у євро - цифра номіналу і архітектурне зображення на лицьовій стороні.

Але водяний знак шахраї теж навчилися підробляти. Справжній водяний знак відрізняється від фальшивого розпливчастими контурами. Але в цілому малюнок повинен бути чітким. У підробці ж світлих частин майже немає.

Часом фальшивомонетники не займаються виготовленням нових грошей, а просто підвищують номінал більш дрібної купюри. Щоб відрізнити таку фальшивку, досить подивитися на водяний знак. Він буде відрізнятися від зображення на лицьовій стороні.

Другий обов'язковий елемент справжньої купюри – рельєфний текст, яким зроблені практично всі написи на купюрах. Зазвичай фальшивомонетники або вдавлюють, або видавлюють сам папір банкноти. Тоді як на справжніх грошах опуклою є саме фарба.

Також фальшивомонетникам навряд чи вдасться точно передати ступінь пружності, хрускоту реального грошового паперу кожної окремої валюти. Наприклад, до складу єврокупюр входить бавовна, до складу доларових банкнот - бавовна і льон. За рахунок цього гроші досить хрусткі, але щільні. Надірвати їх випадково, стерти з них фарбу, навіть прати в пральній машинці, досить проблематично.

Ще один захисний елемент - орловський друк, яка дозволяє фарбам плавно перетікати з одного кольору в інший. Як правило, на фальшивках кольори мають розриви. Адже відтворити технологію одночасного нанесення декількох фарб на неспеціальному обладнанні досить складно.

Банкноти більшості номіналів доларів, євро і гривень мають або видимі, або невидимі вживлені в текстуру паперу волокна різного кольору. На підробках волокна наклеєні, а не вкраплені. За бажанням з фальшивки їх можна відокремити шпилькою. У реального грошового паперу кольорові волокна "пірнають" у її товщу.

Номер купюри

Крім того, варто перевірити індивідуальний номер купюри. У гривнях старого зразка - це десять цифр, в нових - дві букви і сім цифр. Букви не прив'язані до якоїсь конкретної характеристики банкноти.

На доларової папірці повинно бути вісім цифр і одна або три літери, в залежності від року випуску. Перша буква і контрольна цифра, яка відповідає номеру цієї букви в латинському алфавіті, позначають один з дванадцяти федеральних резервних банків, які друкують американську валюту (від А до L).

На євровалюті повинні бути присутніми одна буква і одинадцять цифр. Буква відповідає країні походження купюри.

Національний банк регулярно розсилає банкам списки номерів виявлених фальшивих банкнот і "орієнтування" із зазначенням номіналу, способів підробки, регіону, банку, де виявлена ​​велика партія підробок. Також в разі виявлення великих фальшивомонетних центрів про номери і способи підробок рапортує Служба безпеки України. Як правило, такі повідомлення одразу підхоплюються інформаційними агентствами. Тому якщо якась купюра викликає сумнів, в першу чергу потрібно ввести її серійний номер в "пошуковику". Результат пошуку може виявитися дуже корисним.

Важливо також звертати увагу на нерівність серійного номера банкноти. На підробках вони, як правило, "скачуть", мають різну ступінь поглиблення друку, різні відстані між символами. Це пов'язано з тим, що номер, на відміну від усього малюнка, наноситься на кожну банкноту індивідуально, а не з кліше.

Мікродеталі

Серед непомітних неозброєним оком елементів захисту – різноманітні мікротексти. Наприклад, написи "Україна" або "Національний банк України" на малюнках гривні, "United States of America"– на лацканах піджаків американських президентів, зображених на доларах США, "євро" на стійках мостів на банкнотах єдиної європейської валюти. Їх можна розглянути через чотириразове збільшувальне скло.

Фальшивомонетникам мікротексти даються складно. Як правило, дрібні написи або розпливчасті, або зовсім не читаються, оскільки відтворені не суцільним текстом, а точками.

Більш складні захисні елементи, такі як інфрачервоні точки, невидимі ворсинки, які проявляються тільки в ультрафіолетовому світлі, а також різні голограми, які переливаються під різними кутами, можна розпізнати тільки за допомогою спеціальних пристроїв. Таким обладнанням забезпечені каси банків, магазинів, деяких ресторанів. Є воно в нотаріальних та ріелторських конторах, в загальному, там, де укладаються угоди і передаються великі суми грошей.

Складним елементом для відтворення є портрет людини, зображеного на купюрі. Як правило, у фальшивомонетників не доходять руки до промальовуваня таких "дрібниць" як зіниці очей, фактура волосся, тонкощі фону, особливо якщо в лицьову частину або в одяг вплетені мікротекст, невидимий неозброєним поглядом.

Ряд інших елементів, наприклад, голограми, знаки для сліпих– індивідуальні для різних банкнот, і з їх еталонами можна ознайомитися на сайті центробанку, що випускає валюту.

Як не попастися

Фальшивомоні двори і дворики, як правило, мають кілька каналів збуту своєї продукції. Це або бандитські формування, які використовують підроблені гроші для хабарів, поточних витрат, оплати послуг посередників в наркотрафіку, або "роздрібне" поширення. Тобто навчені люди купують дешеві речі за великі купюри, отримуючи, таким чином, здачу в справжніх номіналах.

Потрапити в гаманець звичайному громадянину фальшиві гроші можуть досить просто. Той же касир в "обміннику", який бачить, що покупець валюти, мовчки може прийняти "фальшак" Щоб не стати цим самим "покупцем", варто за можливістю обмінювати великі суми тільки в касах банків, а не в агентських "обмінниках", і вже точно не на руках. Правда, навіть банківська каса не є абсолютно надійною.

Крім того, на вулицях не варто відгукуватися на будь-які пропозиції про розмін великих грошей на дрібні. Також необхідно ретельно перевіряти всі купюри, які дають як здачу на базарах і стихійних ринках. Продавці, самі того не підозрюючи, могли також стати жертвами шахраїв. А, запідозривши недобре, можуть спробувати збути підробку покупцеві.

Загальне правило, яке врятує в найметушливішій ситуації – намагатися запам'ятати портрети хоча б на банкнотах всіх номіналів в гривні і на найпопулярніших доларових –в $ 100 і $ 50. Це потрібно, щоб не попастися на трюк з домальовуванням нулів на дрібних банкнотах.

З євро складніше. Не всі розбираються в стилях архітектури, якими відрізняється дизайн банкнот різного номіналу. Тому з єдиною євровалютою варто бути особливо пильними у пошуках інших ознак справжності. Як мінімум, потрібно пам'ятати, що чим більше номінал євро, тим більша банкнота за розміром. В крайньому випадку, можна порівняти з тією, в достовірності якої немає сумнівів, або звернутися в найближчий банк.

Якщо виявлена ​​фальшивка

Якщо банкнота викликає підозру, краще відразу повернути її касирові магазину чи банку. Згідно з інструкцією НБУ "Про валютно-обмінні операції", претензії з приводу платоспроможності і кількості банкнот приймаються тільки в тому випадку, якщо вони були перевірені і перелічені безпосередньо перед віконцем каси.

А ось якщо підробка вже виявлена ​​в гаманці, варто діяти дуже обережно. Згідно з інструкцією Нацбанку, касир зобов'язаний примусово вилучити у клієнта фальшиві гроші. Більш того, якщо виявлені хоча б дві сумнівні банкноти або більше, касир повинен негайно по телефону (і не пізніше наступного робочого дня - письмово) повідомити про це в міліцію. Такими є вимоги Нацбанку. Гроші можуть бути відібрані у їх власника тільки в обмін на касовий ордер, скріплений підписом і печаткою працівника банку, який прийняв банкноти на експертизу, і довідку про вилучення банкноти для дослідження.

Так що в обмін на вилучені фальшивки потрібно прямо біля віконця касира отримати всі ці документи. Тільки в цьому випадку є шанс, по-перше, повернути гроші в повному обсязі, і, по-друге, захистити себе від підозр правоохоронних органів в умисному злочині (спробі збуту фальшивих купюр).

Визначати, фальшива банкнота чи ні, протягом п'яти днів буде територіальне управління НБУ. Після цього банк зобов'язаний проінформувати клієнта про результати експертизи і ознайомити його під розпис з відповідним актом. Якщо банкноти виявилися справжніми, то їх сума повністю відшкодовується. Фальшиві банкноти передаються в Міністерство внутрішніх справ і збиток, понесений їх власником, не компенсується.

Якщо власником фальшивок все ж зацікавиться міліція (а це більш ніж реально), краще не ризикувати і скористатися послугами досвідченого адвоката. Навіть за зберігання фальшивих купюр в Україні передбачена кримінальна відповідальність, не кажучи вже про збут та інші операції.

Якщо фальшиву купюру видав банкомат, юристи радять звернутися в банк-емітент, якщо термінал знаходиться в будівлі банку. Якщо банк вже закритий або банкомат знаходиться у віддаленому місці, потрібно викликати міліцію і запротоколювати факт отримання фальшивої купюри з банкомату. Також варто зателефонувати на "гарячу лінію" банку, що обслуговує банкомат, і на "гарячу лінію" НБУ в Києві. Теоретично, після розгляду, гроші зобов'язані повернути в повному обсязі. Втім, банкіри стверджують, що "підкласти" фальшивку в банкомат практично неможливо, адже купюри перед цим проходять потрійну перевірку: касира, контролера і ультрафіолетового випромінювання.