Бізнесмен АНДРІЙ ТУРАК: "Ми орієнтувалися на бідного споживача"

Про розведення великої рогатої худоби, виготовлення молочної продукції та вдосконалення лінії виробництва він розповідав так, наче співав солов'їну пісню – усі деталі, як слова, знав напам'ять, а розповідь вів душевно й зі знанням справи. По-доброму, чесно, відверто та гостро він розповів, як на Волині виробляють "молочку", які складові потрібні для молока екстра та вищого ґатунку, які приманки використовують українські виробники молочної продукції та що ховається за виробництвом "чудесного еліксиру життя"...

Ділове видання Волині "Конкурент" поспілкувалося з керівником приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка Андрієм Тураком. Підприємство розташоване в селі Угринів Горохівського району та займається власною переробкою молока та виробництвом молокопродуктів під торговою маркою "УгринівМолоко".

ВИБРАЛИ МОЛОЧНИЙ НАПРЯМОК, БО ТАК ТРАДИЦІЙНО СКЛАЛОСЯ

– З чого ви починали? Як ви прийшли в цю галузь/нішу? Чи маєте досвід роботи в сільському господарстві?

– У сільському господарстві я все життя. Після закінчення Львівського сільськогосподарського інституту на спеціальності "інженер-механік" впродовж двох років я працював головним інженером в селі Журавники Горохівського району. Потім вісім років працював головою колгоспу в селі Мирків Горохівського району. У 1986 році я був обраний головою колгоспу імені Шевченка в Угринові. До речі, в березні минулого року було 30 років, як я працюю в цьому селі. Потім йшли реформи в аграрному секторі: колгосп був перейменований у Спілку власників селянських господарств, а згодом і Спілка була переформована в приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка, де я виступив засновником цього підприємства і взяв на себе зобов'язання оренди, земельних паїв, майна, виплати податків та зберігання майна. ПОСП імені Шевченка було створено у 2000 році. Поступово ці реформи відбувалися і в нашому господарстві: розпаювання майна та землі, їх власники і я, як орендар заключав із ними договори для ведення спільного бізнесу на території Угринівської та Михлинської сільських рад (ми володіємо землями та майном пайовиків на території цих двох сільрад).

– То у вас є бізнес-партнери чи ви одноосібний власник підприємства?

– Власники – це мій син Олег і я. Ми два співвласники.

– Яка у вас була мотивація? Чому з точки зору бізнесу ви вирішили займатися виробництвом молочної продукції?

– У 2000 році переді мною постало питання: "Який напрямок вибрати? Чим займатися?". Одні господарства йшли лише на рослинницьку галузь, інші займалися виробництвом курятини чи свинини. Ми вибрали напрямок молочний, бо так тут, в Угринові, традиційно склалося, що молочною галуззю серйозно займалися. Це і раніше був племзавод – так називається племінне господарство, яке займається розведенням молочної породи корів. Тут сталі були традиції. Проте у зв'язку з розвалом цілої аграрної системи за Радянського Союзу розвалилася і ця газузь: корів вирізали, пускали під ніж… Практично всю тваринницьку галузь було зменшено наполовину, а може й більше. Тож перед нами постало питання: "Чи варто цим займатися і чи цікавий це бізнес?".

Стояло питання – або займатися цим, або ні. У кінцевому результаті перемогла думка, що таки варто. І я вам скажу, що ми не помилилися в цьому напрямку. Зараз ми займаємося і рослинництвом, і молочним тваринництвом. Раніше ми мали ще декілька напрямків тваринництва – це свинарство та відгодівля великої рогатої худоби. Та їх ми ліквідували – важко мати декілька напрямків. Якщо на свинарстві ще як який рік, то на виробництва м'яса ми несли збитки. Після цього ми зайнялися суто молочною галуззю. При колгоспній системі тримати галузь в такому стані, як вона була, не реформуючи та не переходячи на нові форми організації роботи праці, не можна було, бо це крах і суцільні збитки. За цієї системи корів тримали на ланцюгах, кошиками роздавали корми в жолоби, де воно загнивалося і заводилися черв'яки. Доїльних апаратів не було: доярка йшла до корови, доїла в тому брудові, переливала молоко у відра та по цілому корівнику його несла. Ні якості, ні продуктивності… До 2000 року у нас так і було, на жаль. Коли ми задумали займатися "молочкою", нам треба було повністю зайнятися реконструкцією та понести колосальні затрати, які, як ми порахували, в кінцевому результаті мали окупитися. Ми повністю реконструювали всі тваринницькі ферми, а їх у нас на території п'яти сіл є п'ять.

МИ ПОВНІСТЮ РЕКОНСТРУЮВАЛИ ВСІ ТВАРИННИЦЬКІ ФЕРМИ

Ми повністю зробили реконструкцію старих приміщень, багато побудували нових та перейшли на європейську технологію виробництва молока. Це безприв'язне утримання корів, механізована роздача кормів, однотипна годівля цілий рік, адже ми не випасаємо корів, а консервуємо для них корми. Тут ми можемо досягти якості кормової бази, бо бачимо кожного дня, чим годуємо. Якщо випасати тварину на пасовищі, то ми ж не знаємо, яка хмара найшла який дощ випав, і які є шкідливі елементи. А тепер ці показники ми можемо контролювати. Молоко у нас виробляється в доїльних залах. Доїльні зали ми побудували німецької фірми "ялинкою". Я раніше казав, що доярка йде до корови в цю брудноту, то тепер корова йде до доярки. Корова знаходиться в боксах, безприв'язно гуляє, коли хоче поїсть чи води поп'є. Коли починається "дойка" (з 5:00 до 8:00, з 13:00 до 16:00 та з 19:00 до 22:00), є відповідна система загонів. Корова сама йде доїтися, і її не треба ловити чи тягнути. Приходить час доїння, і вона хоче, бо якщо корову не подоїти чи перетримати, то їй болить. Вони вже звикли, що відкриваються ворота і їм треба йти у доїльний зал. В доїльний зал заходить 20 голів, а в переддоїльню – 60 голів. Є так звана "доїльна яма", куди заходять доярочки, теплою водою миють вим'я коровам, насаджують доїльні апарати і автоматично здійснюється процес доїння. Молоко відразу йде в холодильник, де охолоджується до 4 градусів за Цельсієм. Оце технологія, де можна одержати молоко екстра та вищого ґатунку. Інакше ви його не одержите.

– А яке саме меню у корів?

– Меню – однотипна годівля. Ми закладаємо у траншеї корм влітку, коли гарна погода – силос кукурудзи, сінаж (злакові та бобові трави), сіно, солома, концентрати (кукурудза, ячмінь, відходи пшениці та соя) та мікро- та макроелементи (сіль). Ми сіль любимо? Любимо. Так само й корівка любить. Ми самі вирощуємо сою – молокогінна рослина, яка збалансовує по білку весь корм. Корова тоді себе комфортно почуває. Соняшниковий шрот, який багатий протеїном, закупляємо. Для роздачі кормів у нас є механізовані італійські кормороздатчики. Раніше при колгоспній системі корова була підневільна, а тепер у наших корів шведський стіл.

Як кажуть?! Молоко в корови на язику. Наша ціль – щоб корова чим побільше з'їла і чим побільше випила води, бо з цього створюється молоко.

ДОЇЛЬНИЙ ЗАЛ – ЦЕ ЯК ОПЕРАЦІЙНА В ЛІКАРНІ

– ...

– Два доїльних зали ми побудувати у 2007 році в селі Угринів та в селі Михлин. До речі, ми маємо статус виробника сировини, яка може використовуватися для виробництва дитячого та дієтичного харчування. На Волині більше ніхто не має такого статусу. Коли ми одержали таку сировину, то постало питання, чому ми не можемо самі її переробляти? У 2012 році ми запустили власний переробний завод. Раніше сировину, яка використовується для виготовлення пастеризованого молока, сметани, сиру, масла, ми здавали на переробні заводи. Зараз співпрацюємо з Радеховом ("Молочна компанія "Галичина").

У нас на Волині є декілька виробників-постачальників. Колись був "Комо" в Ковелі, який збанкрутував. Потім був Рожищенський сирзавод, та не знаю, чи він зараз працює. Також був Нововолинський молокозавод, який збанкрутував. У Шацьку є маслозавод, який ніби виробляє поки продукцію. На Волинь завозять продукцію "Галичини", з Дубна Рівненської області, "Радивилівмолоко" та популярну "Молокія" з Тернопільщини. І ми приєдналися. Ці підприємства виробляють продукцію на цілу Україну, а ми працюємо поки що тільки на Волині та входимо у Львівську область, бо нам стає тісно. Шукаємо ринки збуту. Разом із цими компаніями на ринку конкуруємо, але це здорова конкуренція. Наша продукція за ціновою політикою конкурентна, а за якістю на порядок вища. Ми контролюємо весь процес: від виробництва до переробки. А знаєте, в чому проблема цих заводів? Не можна з поганої сировини виготовити високоякісну продукцію.

НЕ МОЖНА З ПОГАНОЇ СИРОВИНИ ВИГОТОВИТИ ВИСОКОЯКІСНУ ПРОДУКЦІЮ

Що таке сировина цих заводів? 80 відсотків – це молоко, заготовлене в одноосібних селянських господарств, яких тисячі і всі вони різні. Є охайні і є неохайні. Є ті, що дійсно дотримуються чистоти, а є ті, що в бруді не тільки біля корови, а й в хаті. Ми не знаємо, якими руками доять тих корів – чистими і здоровими чи там є бактерії та інфекції. Ми не знаємо, чи здорова корова, чи їй кололи антибіотики, які потрапляють у молоко, що категорично заборонено.От людина вживає через продукти харчування антибіотики, то якщо захворіє - антибіотики при лікуванні не подіють. І в цьому небезпека!

Ми зараз готуємося до нової системи контролю безпечності харчових продуктів ХАСП (мали увійти в цю систему з січня, але в Україні нам відтермінували до вересня цього року), яка забороняє виробляти продукцію з небезпечних речовин. А ці заводи, про які ми говорили, мають велику проблему з тим, що не мають якісної сировини. Частково ті заводи і одержують хорошу молочну сировину, але тільки 10-20 %. Ми виготовляємо все за ДСТУ (державними стандартами України), за яким заборонено вводити в молочну продукцію різноманітні добавки та "єшки". "Єшки" – Е100, Е200, Е300 – це консерванти, згущувачі, добавки…

Якщо на упаковці бачите напис "ТУ" замість ДСТУ, то знайте, що вас посадили на приманку. ТУ – це технологічні умови, які розробляє сам завод і йому дозволяється це робити, а за ДСТУ цього робити не можна.

За ДСТУ і термін зберігання коротший: наше молоко вживається до чотирьох днів, а якщо зайдете в магазин, то побачите молоко, яке і 10 днів зберігається, і навіть місяць (де немає нічого живого). Не можуть корисні бактерії жити так довго. Смак молока дали – і п'єте. Краще чистої води напитися, ніж такого молока!

А наше молоко живе! Наша сметала жива, і кефір, і масло! Термін зберігання нашого молока – 4 дні, кефіру, сметани та сиру – 7 днів, масла в заморозці – 30 днів, а у використанні – 14 днів.

ЯКЩО НА УПАКОВЦІ БАЧИТЕ НАПИС "ТУ" ЗАМІСТЬ ДСТУ, ТО ЗНАЙТЕ, ЩО ВАС ПОСАДИЛИ НА ПРИМАНКУ

– В Україні є масові виробники молочки як "Галичина","Ферма", "Молокія", "Радивилів", про які ми уже згадували. Ці підприємства працюють на території всієї України. А яка мета ваша на ринку?

– Наша мета – виробляти якісну продукцію, бо ми можемо її виробляти. Можливо ці заводи хотіли б це робити, але просто не мають можливості і виготовляють молочну продукцію з того, що в них є. Ми хотіли б розширитися на більшу територію, бо виробляємо на добу близько 16 тонн молока, переробляємо зараз десь в межах 5-6 тонн, а решту здаємо на "Галичину". Чи вигідно нам переробляти? Вигідно. Чи хотіли б ми переробляти всі 16 тонн? Безперечно. Але сьогодні ми вперлися в ринок збуту. Хто не займався (і ми до цього часу не займалися), той не знає наскільки це непросто – ввійти на ринок. А чи споживачі знають, що вони купляють? Не знають. Зайдете в "Наш Край" чи "Там-Там", то аж очі розбігаються.

Коли ми тільки входили на ринок, мене цікавило, а де ж наша ніша буде в цьому. І як тільки я приїжджав до Луцька, то завжди заходив у молочний відділ і дивився, які ціни на аналогічні товари у конкурентів, як купляють люди мій товар. До мене якось підійшла жіночка і показує сметану іншого виробника. Каже: "Ви подивіться, яка ця сметана густа!". Ну ясно! Як там добавили крохмалю, різних добавок, згущувача, то вона й буде густа, але коли візьмеш на сковороду, то вона скакатиме на ній чи зробиться як гума. Натуральна сметана повинна розпливстися і дати приємний запах.

А є такі виробники, які пишуть на упаковках "ДСТУ", а самі роблять за ТУ... Санстанції нема, а ветеринари не встигають все контролювати. Споживач мало поінформований, не дорожить своїм здоров'ям та здоров'ям своїх дітей, бо в іншому випадку він би більш ретельніше підходив до вибору продукції. Хоча б глянув чи ТУ, чи ДСТУ. Якщо ТУ – краще викинь і напийся джерельної водички. Буде більше користі! Дуже багато зловживають виробники, здешевлючи свою продукцію та добавляючи замість тваринних жирів рослинні – пальмову олію. Візуально цього не розрізнити. Розумієте? Забрати дорогий жир, кілограм якого коштує в межах 35 гривень, та підсунути пальмову олію, кілограм якої вартує 10 гривень, – ганебно. За таких умов нам важче конкурувати. Споживач може купив дешевшу продукцію, а може й ні, а потім йде в аптеку, де завжди черги, і купує ліки. Я ще ніколи не заходив в аптеку, щоб там не було черги. У магазинах є такі періоди (хвилина-дві), що немає біля прилавків нікого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЯК НА ВОЛИНІ ВИГОТОВЛЯЮТЬ МОЛОЧНІ ПРОДУКТИ (ФОТОРЕПОРТАЖ)

ЛЮДИ НЕ ПРИДІЛЯЮТЬ УВАГИ КУЛЬТУРІ ХАРЧУВАННЯ

Пальмова олія розчиняється при температурі більше 50 градусів. Яка температура тіла людини? 36,6 градусів. Що робиться з організмом? А шлакуються судини! Олія не виводиться, бо не розчиняється в організмі. Ясно, що людина не вмре від такого, але з роками стан здоров'я буде погіршуватися. А влітку, щоб молоко не кисло, здавачі добавляють пральний порошок чи аміачну воду. На тонну – 100 чи 200 грам. Його й не чути, а потім в людей язвочки робляться або розвиваються серцево-судинні захворювання. Люди не приділяють уваги культурі харчування. Медики ж кажуть, що більшість хвороб від нервів (стреси) та від харчування.

Я вам скажу щодо Луцька… І це не секрет, бо я піднімав це питання і на сесії обласної ради. Дитячі садочки. Минулого року я три рази виходив на тендер, давав найдешевшу ціну вже у збиток собі, а вони мене три рази викидали. Знаєте через що? В одному випадку під час копіювання змістився на декілька строчок статут, де йшлося навіть не про молоко, а про землю. Неправильно подані документи – це причина викинути такого постачальника? Не причина. Я потім наприкінці зрадів: не хочете, то я хоч збитки не буду нести. А переможцями ставали такі непотрібні фірми з-за меж Волинської області... Я не буду їх називати, бо одна фірма на мене вже подавала в суд. Дійшли ми аж до Касаційного суду, і я виграв. Я назвав їхню продукцію так, як мені сказала завідувачка одним дитячим садочком, а сказала вона мені погано. Я на сесії це повторив. Не знаю, чи зараз ті фірми є на ринку в дитячих садочках Луцька, чи немає... Ці фірми, чітко можу сказати, дають відкати. Я потім ходив до керівництва, бо просто нерви не витримали! Ми своєю групою поїхали в міську раду і кажемо: "Люди добрі, що ви робите!". Голова тендерного комітету, заступник… А вони в тендерному комітеті зробили всіх своїх – бухгалтер, економіст, юрист міської ради. І вони проводять тендер, нагло нам сміються, нагло нас викидають. Ну що вас ціна не задовільняє? Нормальна ціна. Якість? Чого ви нас викидаєте? Це я один із прикладів навів. Моя сировина, коли ми йшли на тендер, коштувала в межах шести гривень, а вони закупляють в дядьків по 2,50.

– Щодо культури харчування. А можете окреслити для споживачів інструкцію, за якими параметрами в магазинах обирати молочну продукцію? На що потрібно звертати увагу?

– Звертати увагу на те, хто виробник продукції. На упаковку однозначно треба дивитися, але вже навчилися цим зловживати. Якщо вказано, що молоко зберігатися 10 днів, а молочні продукти – 14 днів, значить виготовлено це за ТУ. У державних стандартах України вказано чітко – 3 днів на молоко плюс 1 день виробник може додати, якщо виготовляється з високоякісної сировини. Споживач повинен розуміти, що має бути 4 дні та 7 днів на "молочку". Все решта приманка. Можна перевірити продукцію, але це дорого (аналіз молока вартує близько 700 гривень).

Зараз контроль за безпечністю харчових продуктів передали ветеринарам. Ми роками постачаємо їм молочну продукцію, бо ветеринарам згідно з положенням про техніку безпеки та охорону праці належить по півлітри молока. Вони беруть тільки нашу продукцію, хоч їм пропонують й інші.

Я БУВ ВПЕВНЕНИЙ У ТОМУ, ЩО РОБЛЮ

– Було важко побудувати сучасне підприємство з новітнім обладнанням на базі молокозаводу? Хто виробляв обладнання?

– Не важко. Я б не робив переробки молока, якби не зробив реконструкції ферм. Я міг би в одноосібників закупити дешеве молоко і його переробляти… Але не так ставилася ціль. Я був впевнений у тому, що роблю. У мене був період натхнення: я об'їздив Швецію, Фінляндію, Німеччину, Ізраїль. Я подивився, як вони утримують корів, як доять. Маючи такий досвід та гроші, а гроші частково були – кредитів я не брав, це були обігові кошти. Тоді, завдячуюючи "Галичині", вони мене десь трошки кредитували. Цю реконструкцію ми зробили десь за два-три роки.

Коли ми вже мали якісну сировину, тоді постало питання будівництва заводу. Рік я виношував ідею та шукав обладнання. Це мав бути невеличкий завод, і мені треба було зробити його зручним та компактним. У селищі Брацлав Вінницької області є фірма, яка виробляє деяке обладнання. Потім я зустрівся з директором, і ми поїхали в Міністерство аграрної політики. Нам пропонували, наприклад, італійський сепаратор, але це окрема частина. Інші пропонували ємкості. А як його зв'язати? У нас вже все комп'ютеризовано: контролюється температура, закваски, пастеризація. До прикладу, якщо пастеризується молоко і не витримана температура 86 градусів, то молоко не піде по лінії системи. Все треба було зв'язати. Я знайшов фірму "Tessa" в Ізраїлі. Зв'язався з власником цього заводу (він вільно говорить російською), полетів в Ізраїль, зустрілися ми, походили по його заводу, заключили договір… Він потім з дружиною приїжджав на відкриття нашого заводу. Обладнання нам тоді коштувало близько 400 тисяч доларів, але долар був тоді по вісім. Тож поки він виготовляв обладнання, я будував молокозавод. Поставку та монтаж обладнання робила теж "Tessa". Приїхав головний технолог і протягом двох тижнів навчали також наших спеціалістів. Спочатку ми починали з виготовлення молока, кефіру та сметани. Пізніше нам стала цікава тема вироблення кисломолочного сиру. У процесі в нас залишалися вершки, і ми вирішили виготовляти ще й масло. Додатково закупили болгарське обладнання для масла. Згодом зацікавилися м'ягкими адегейськими сирами. Ми їх і раніше випускали, але десь нас ринок збуту тіснив. Це у своєму магазину ми можемо рекламувати й дегустувати продукцію. Час від часу ми проводимо дегустацію нашої молочної продукції і в інших магазинах та супермаркетах. Коли ми тільки входили на ринок, то робили це частіше.

Потім нам треба було швидше пакувати продукцію, і ми придбали індійські пакувальні апарати. А чого індійські? Бо вони на сьогодні найкращі в світі.

Зараз ми заключили договори з львівською торговельною мережею "Рукавичка", яка має до 150 своїх магазинів на Львівщині. Чому нам це було цікаво? Бо вони мають свій розподільчий центр. Я не можу свою продукцію возити у 150 магазинів Львова. А чим? А як? Вони мають базу і холодильники. Їхня машина приїжджає, забирає товар і розвозить по своїх магазинах. Спробували ми самі зайти в Рівне – не вийшло.

– А чи чули ви про "золоті" полички – місця в магазинах та супермаркетах, які допомагають продавати товар? Тобто ті місця, де продукція (а ми говоримо про молочну продукцію) знаходиться на рівні рук та очей, адже в умовах жорсткої конкуренції такі технології дозволяють збільшити обсяги продажів. Ви обирали місця розташування своїх товарів?

– У супермаркети "Салют", "Наш Край", "Там-Там", "Вопак" ми самі розвозимо нашу продукцію. Також ми маємо п'ять дистриб'юторів, які розвозять товар у менші магазини. Ми з ними заключаємо договори за маркетингові послуги (3 % від вартості ми їм платимо), але вони не виставляють

Колись, здається у 2012 році, наші депутати запропонували хорошу ідею – внесли проект закону про те, щоб розділити натуральну, екологічно чисту молочну продукцію та молоковмісну продукцію. Я хлопав! Я думав – нарешті настав цей час! Але так вони його і не прийняли… Чого не прийняли? Бо у Верховній Раді сидять монополісти. Я думаю, що за таких умов споживач би чітко розумів, що йому треба купувати. А зараз – не розберешся! Лежать метри "молочки" – і люди підсвідомо вибирають.

– Яка маркетингова стратегія в "Угринівмолоко"? Як та за допомогою чого просуваєте свою продукцію на ринку?

– Мабуть, це найслабша ланка в нашій роботі. Зараз ми вчимося цьому. Якщо ми осилимо Львів, то це буде ще один успішний крок. Ми вміємо виробити, переробити, а продати ще не вміємо.

МИ ОРІЄНТУВАЛИСЯ НА БІДНОГО СПОЖИВАЧА

– Як обирали товарну упаковку?

– Я міг вибрати лінію пакування в пляшках, але ми орієнтувалися на дешеву упаковку, на бідного споживача. Пляшка здорожчує вартість молока одразу на дві гривні. Якщо я його продаю за 12 гривень у пакеті, то в бутилці воно б коштувало 14 гривень, а зараз може й дорожче. Упаковка Тетра Пак (картонна – К.) ще дорожча, але так пакують ультрапастирезоване молоко, яке місяць зберігається. Сметану 22 % жирності можемо робити в стаканчиках по 400 грам, і часом випускаємо так. У нас якісна продукція в дешевій упаковці для бідного споживача.

– Професійне кредо "Угринівмолоко"?

– Нас не цікавлять надприбутки, бо інакше б ми йшли шляхом здешевлення. Наше кредо – вироблення якісної, екологічно чистої продукції для споживачів, при тому задовольняючи своє бізнесові інтереси. Я вам скажу, скільки ми одержуємо – до гривні чистого прибутку з літри переробленого молока. От ми переробили 5-6 тонн молока, то ми 5-6 тисяч гривень отримуємо чистого прибутку. Це небагато, але й немало. По заводу за минулий рік ми мали чистого прибутку 1,5 мільйона гривень. Багато? Ні. Мало? Ні.

Нам дуже приємно, коли нам дякують. До речі, на одному тренінгу "Молокія" казала, що визнає "Угринівмолоко" єдиним конкурентом у галузі, і дуже добре, що продаються тільки на Волині. Бо ми вибили в них ринок. Може й вони дивляться на нас трошки скоса, але входили на ринок ми не агресивно, а поступово.