Чому Луцькрада купує старі польські тролейбуси

Луцька міська рада "із задоволенням" купувала би нові тролейбуси, вироблені на луцькому заводі, проте для цього, по-перше, потрібне значне фінансування, а по-друге – проведення відкритих торгів.

Заступник луцького мера Сергій Григоренко прокоментував для "Конкурента" лист-звернення працівників луцького заводу "Богдан", в якому ті закликають Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана заборонити закупівлю українськими містами вживаних тролейбусів.

Таким чином, на думку представників компанії, в українських виробників збільшилася би кількість замовлень.

"Ми б із задоволенням, як міська рада, купували луцькі тролейбуси. Більше того, якщо нам, Європейський інвестиційний банк дасть в кінці літа кредит, ми запропонуємо (корпорації "Богдан", – К.) взяти участь в тендері. І наша команда буде рада, якщо виграє луцький завод: гроші залишаться в місті, люди зароблять", – каже Григоренко.

Він зауважує, що купівля вживаних тролейбусів з Польщі для Луцька є необхідністю, оскільки на нові в бюджеті грошей немає.

Сергій Григоренко порівнює: якщо новий тролейбус коштує 5 мільйонів гривень, то за цю суму можна придбати 20 вживаних транспортних засобів.

"Бюджет розвитку в цьому році в нас мав бути 250 мільйонів гривень, але 2/3 бюджету розвитку ми мусимо "проїсти" на утримання освіти, медицини і ЛПЕ. І лишається 80 мільйонів на все інше. Як при такому бюджеті можна купляти нові тролейбуси?" – розмірковує посадовець.

На його думку, виходом із цієї ситуації може стати або послаблення навантаження на бюджет міста з боку влади, або якісь державні програми, або кредит.

"Якщо немає ні одного, ні другого, ні третього – при всьому бажанні – ну, ми не можемо купляти!" – переконує заступник мера.

Сергій Григоренко пригадує, що за керівництва Миколи Романюка, більше двох десятків тролейбусів закупили в Польщі. Це дозволило збільшити рухомий склад Луцького підприємства електротранспорту до 47-50 тролейбусів.

"Уявіть собі, якби ми чекали хороших часів і не привезли? То було б зараз скільки? 20 тролейбусів?" – каже Григоренко.

Також заступник міського голови пригадує, що польські міста на початку 90-х також закуповували вживані тролейбуси в Німеччини чи Нідерландів.

Григоренко заперечує тезу, що польські тролейбуси є аварійнонебезпечними і швидко ламаються. Він переконує: при покупці їх детально перевіряють, в результаті чого не трапляється масових поломок: 1 тролейбус на 3-4 місяці.

"Взагалі електротранспорт – це дорого. Це не тільки тролейбуси. Це й контактна мережа. Люди мають зрозуміти: ми їздимо на тому, на що є фінанси", – зауважує заступник міського голови.

"Дуже тяжко його утримувати. Буде більше фінансів – буде кращий транспорт, краща мережа. Не буде – доведеться взагалі приймати рішення про закриття. Цього б не хотілося. Бо це все ж таки соціальний транспорт Луцька", – підсумував Сергій Григоренко.