Поділитись:

На Маневиччині – "ягідний бум"

П'ятниця, 20 травня 2016, 11:54

Вперше про "малиновий" бум, який охопив декілька сіл у Маневицькому районі, що на Волині, довелося почути ще минулої осені.

Один із господарів, у якого гостювали, сказав, що навесні чималу плантацію відведе під малину, – пише газета "День".

Власне, в нашому регіоні чи не в кожного селянина чи дачника ростуть на ділянці декілька кущиків цієї цілющої вітамінної ягоди, бо у волинських лісах малини теж вистачає. Але щоб малиною засаджували щонайменше по десять соток?!

У волинських селах поблизу Рівненської атомної електростанції та міста Кузнецовськ доводилося вже бачити величезні теплиці для вирощування ранньої капусти та огірків. Причому такі теплиці – на кожному другому городі в селах Цміни, Колодії та інших. Зі збутом – жодних проблем: Кузнецовськ та Київ все поїдять... Але то звичні, як кажуть, овочі. А ось малина ніколи не була у нас особливо популярною.

Виявляється, вирощувати її в Маневицькому районі почали через надзвичайну окупність. Навіть якщо возити кущики з Польщі (а починали саме звідти), і то дуже вигідно. Картопля, яка дуже добре родить на Волині, давно вже не має збуту, а "потанцювати" біля неї треба значно більше, аніж біля малини, й витратити на вирощування значно більше матеріальних ресурсів.

Своєрідною малиновою "столицею" останніми роками стали села Чорниж та Гораймівка на Маневиччині. Цим особливо не хваляться, але окремі господарі, які віддали під малину чи не весь город, виторгували за неї аж по 100 тисяч гривень.

Зі збутом теж немає проблем: свої ж односельчани бусиками завезуть ящики з ягодами під Луцьк, де є підприємства, які мають потужні холодильники і доставляють волинську вже малину до Польщі й далі до Європи. Минають часи, коли для поливу ставили на полі бочки з водою. Замість них пробивають свердловину, ставлять генератори і — як зручно! А ще є сорти малини без колючок на гілках, їх легко збирати. Словом, цілковита вигода!

Найцікавіше ж, що у становищі, коли держава давно залишила селян на виживання, колгоспів давно вже немає, робочі місця, які колись були, втрачені, а нових ніхто не створює, люди дали собі раду. Одні саджанці із Польщі возять, інші продають уже свої, вирощені на волинській землі, треті забезпечують збут... І всім добре. Також із Чорнижа та Гораймівки возять аж до Києва, у ресторани, прості, здавалося б, культури: це базилік, шпинат, рукола (яка взагалі може рости, як трава), різні сорти салатів...

Місцеві господарі навчилися вже виписувати нові сорти з каталогів і швидко вчаться їх вирощувати. От тільки шкода, що, здається, відходить у небуття волинська смачна картопля. Як кажуть, хотіли ринку? Маєте!

Надрукувати
мітки:
коментарів