Роман Іванюк розповів одному з українських видань про розв'язані й актуальні проблеми одного з найскладніших держпідприємств в Україні.

Інтерв'ю лучанин, колишній виконувач обов'язків ДП "Укрспирт" дав виданню Forbes.

Конкурс на посаду глави державного підприємства "Укрспирт" утримує звання найтривалішого і найдраматичнішого в хедхантинговій практиці нинішнього уряду. Оголошений ще наприкінці січня 2015 року відбір зривався спочатку, нібито, через наявність судимостей у фіналістів, а потім через брак, на думку конкурсної комісії, гідних кандидатів.

Минулого тижня закінчили приймати документи у межах чергової – третьої – спроби знайти для "Укрспирту" керівника. Результати конкурсу заплановано оголосити ще до кінця цього року. Інвестиційний банкір Роман Іванюк, який очолював підприємство з грудня 2014-го у статусі в. о. директора, не бере участі в нинішньому відборі. На початку жовтня – за день до оголошення результатів другого конкурсу – він зняв свою кандидатуру, 2 грудня написав заяву про відставку, й офіційно покинув свою посаду 14 днів потому. "Фактично це був мій напівволонтерський проект із метою довести, що навіть компаніями з таким поганим ім'ям, яке склалося в "Укрспирту" упродовж останніх 20 років, можна ефективно керувати, – пояснює Іванюк свої мотиви Forbes. – …Нехай хтось інший прийде, і покаже кращий результат. Мені буде цікаво на це подивитися!"

За 9 місяців нинішнього року під керівництвом Іванюка держкомпанія істотно поліпшила фінпоказники, заробивши 200 млн гривень прибутку за збитків у 550 млн гривень у 2014-му. Операційні витрати скоротилися на 65% – до 100 млн гривень – проти перших трьох кварталів попереднього року.

Однак, як стверджує топ-менеджер, своєї головної мети – приватизації підприємства – йому досягти так і не вдалося. В інтерв'ю Forbes він розповів про причини, чому він іде з держсектору, ціну досягнутих результатів і перспективи продажу "Укрспирту".

– Які цілі ви ставили перед собою, приймаючи пропозицію очолити "Укрспирт"? Як сприйняв ваш перехід глава ConcordeCapital Ігор Мазепа?

– Я прийняв пропозицію очолити "Укрспирт" наприкінці 2014 року, коли якраз починався великий похід інвестбанкірів у владу. Багато хто з моїх друзів і колег по цеху погодилися на якийсь час віддати частину своєї енергії державі, щоб поліпшити інвестиційний клімат України.

З Ігорем Мазепою в нас були тертя і тривалі розмови щодо цього. Він вважав, що мені як ринковій людині буде складно ужитися в державній компанії. Саме тому моє рішення піти з посади він сприйняв дуже позитивно. У принципі, як більшість моїх ділових партнерів.

– На який термін роботи в держкомпанії ви спочатку орієнтувалися?

– Спочатку я планував опрацювати в держкомпанії калібру "Укрспирту" один рік. Все-таки оплата праці в державному секторі зовсім неринкова. Фактично це був мій напівволонтерський проект із метою довести, що навіть компаніями з таким поганим ім'ям, яке склалося в "Укрспирту" упродовж останніх 20 років, можна ефективно керувати.

– І що підштовхнуло до рішення покинути компанію?

– По-перше, процес приватизації об'єктивно не рухається, а це було моєю головною метою. Плюс я потрапив під шквал необґрунтованої критики. Який сенс моєї кар'єри на цьому підприємстві для майбутнього моєї родини? Адже я об'єктивно для інвестбанкіра отримую дуже малу зарплату й негативні коментарі про свою роботу.

До мене зверталися губернатори й народні депутати з проханнями запустити окремі заводи, купувати сировину в конкретних постачальників. Задовольнити ці бізнес-інтереси ринково неможливо, і тоді починають говорити, який поганий керівник. Тому нехай хтось інший прийде і покаже кращий результат. Мені буде цікаво на це подивитися.

Я не сидів на жодних потоках, а просто працював на державу. Який ще керівник "Укрспирту" просто так ішов? У мене немає особистого інтересу до активів цієї компанії.

Велика чистка

– Ви пам'ятаєте ваші перші враження від "Укрспирту" в перші дні роботи?

– Я прийшов, коли була руїна. Уявіть собі: коли я зайшов до офісу, не було жодних документів – вони всі десь згоріли або пропали, половина співробітників перебувала в міжнародному розшуку, не було печаток і грошей на банківських рахунках. "Нафтогаз" збирався відключити нам газ через борг у 100 млн гривень, а тієї миті, коли я переступив поріг, відбулася атака хакера на сервер 1С, і всі дані зникли.

– Тобто не було взагалі жодної первинної документації?

– Взагалі нічого. Первинну документацію ми відновлювали цілий рік. Вивчали для цього платіжні свідоцтва, робили запити в банки для отримання витягів, і контрагентам, щоб отримати контракти повторно. Побудували також нові сервери і винесли їх за межі територій "Укрспирту", бо, як виявилося, потрібно робити їхній backup.

У нас був 1 млн дал спирту на залишку, водночас частина підприємств і далі працювала. Не розумію, навіщо заморожувати такі обсяги оборотних коштів. У перший час ми зупинили майже всі заводи, щоб провести їх технічний аудит і визначити максимальну потужність.

– Які бізнес-процеси держпідприємства ви змінили?

– Насамперед ми стартували програму запуску прибуткових заводів. Раніше ніхто не рахував економіку окремих виробничих майданчиків. Ми порівнювали звіти щодо виробничої собівартості, які нам подають заводи, з планами продажів і, відповідно, виробництва. На підставі цих оцінок уже вирішували, які майданчики теоретично можна завантажити замовленнями покупців (у кожного з них свої вимоги до заводу).

Тієї миті, коли я переступив поріг "Укрспирту", відбулася атака хакера на сервер 1С, і всі дані зникли

Коли я прийшов, багато наших підприємств працювали не на повну потужність. Я в цьому не бачив жодного сенсу – так розмиваються постійні витрати. Простіше завантажити меншу кількість заводів на 90–95%, і після того як ми це зробили, споживання газу на одиницю продукції в нас впало з 8,8 до 6 кубометрів.

– Скільки заводів працювали, коли ви прийшли в перший день на роботу до "Укрспирту"?

– Чотири. На момент, коли я йду, на постійній основі продовжували працювати 22–23 підприємства.

– Які ще напрямки діяльності компанії вам вдалося трансформувати?

– У 2015 році ми також на 20% скоротили споживання сировини, включно із зерном, на одиницю продукції. Це свідчить про те, що на заводах "Укрспирту", які працювали не на повну потужність, крали спирт. Технологічний процес бродіння протікає 72 години, з цим нічого не поробиш. Не можна вийти у п'яту зміну і виробити ще щось.

– Ви можете оцінити обсяги розкрадання спирту на заводах "Укрспирту" під час вашої каденції?

– Зробити це складно, оскільки це суб'єктивний показник. Крадіжка спирту – це, по суті, недоотриманий бюджетом акциз на горілчану продукцію. Але я переконаний, що у 2015 році на невраховану продукцію керованого мною підприємства припадало менше 0,5% всього обороту спирту в Україні.

Однак "Укрспирт" – це навіть не половина всіх потужностей із виробництва спирту в Україні, оскільки всього у країні таких майданчиків 91. Ще двома заводами керує Міністерство охорони здоров'я, й один – у віданні Державного управління справами. Решта підпорядковані концерну "Укрспирт", до якого я не маю жодного стосунку. Плюс бюджету несе певні втрати від контрабанди молдавського спирту і, як я чув, із зони АТО.

– Який зараз обсяг тіньового ринку спирту у країні?

– Гадаю, його обсяг доходить до 30–35% від заявленого виробництва. У зв'язку з тим, що в останні роки населення збідніло, а мінімальна ціна горілки зросла, населення активно шукає варіанти виробництва дешевого алкоголю.

– З якими фінансовими результатами "Укрспирт" закінчить цей рік?

– У 2015-му виторг буде орієнтовно 2,2–2,6 млрд гривень. EBITDA ми плануємо на рівні 300 млн гривень, з яких третину заробили за третій квартал. Чистий прибуток буде ненабагато відрізнятися від цього показника, оскільки за підсумками дев'яти місяців 2015 року наша EBITDA склала трохи більше 200 млн гривень, а чистий прибуток – 186 млн. У 2014-му чистий збиток був 550 млн гривень.

На початку року ми з виробниками горілки домовилися, що наша валова рентабельність буде меншою, ніж у 2014-му, і за підсумками року вона в нас вийде приблизно 31%. Водночас прибуток на одиницю продукції зріс фактично у 2,5 рази – до 22–23 гривень на дал спирту. Цього вдалося досягти завдяки скороченню адміністративних і постійних витрат, а також підвищенню ефективності використання сировини.

− Якими будуть виробничі показники?

− Цього року "Укрспирт" вийде на 10 млн дал випуску і продажу спирту. Торік було близько 15 млн дал, але в нас були великі залишки. Виробляти більше не було сенсу.

Крім цього, ми втратили частину споживачів, нехай і тимчасово, в Криму, а також Донецькій і Луганській областях. Це було до 30% ринку. Нарешті, минулого року нашим виробникам горілки заборонили експорт в РФ. Раніше вони купували український спирт, розливали спиртні напої і везли їх до Росії. Зараз вони змушені купувати спирт і виробляти продукцію під своїми брендами вже в РФ.

− Ви можете назвати об'єктивні зміни в роботі держкомпанії за період вашого керівництва?

− Не скажу, що ми за рік побудували ідеальну систему чи поламали всі схеми. Звичайно, докорінно змінити систему, яка існувала 20 років, напевно, не можна. Але ми перетворили одне з найкорумпованіших підприємств, яке у всіх асоціювалося зі словом "корупція", в прибуткову і прозору, наскільки це можливо, компанію. Зараз уже зрозуміло, скільки генерує кожен актив, яка поточна і потенційна рентабельність у приватних руках.

− Які ще проблеми залишилися в "Укрспирту"?

− Більшість із них − не в операційній площині. Це і штрафи Податкової інспекції, нараховані в 2012-2014 роки − близько 1,5 млрд гривень, і фактична заборона на експорт. Адже якщо держкомпанія експортує нижче тієї ціни, за якою реалізує продукцію в Україні, це можуть розцінити як втрату державних грошей.

Це величезна проблема, оскільки коли я вперше працював в "Укрспирті" в 2006 році, ми експортували до 10 млн дал продукції. Обсяг ринку Європи − 15 млн тонн спирту, з яких на харчовий спирт припадає 10%. В Україні ж харчовий спирт − це 99% його загального виробництва. Потрібно орієнтуватися на експорт, в першу чергу − в Центральну і Східну Європу.

− Яке загальне боргове навантаження "Укрспирту"?

− За свою історію компанія накопичила 600 млн дебіторської і стільки ж кредиторської заборгованості. Але ми не знаємо, перед ким, тому що документів немає. Я б навіть не розглядав таку заборгованість, оскільки вона згорнута.

Що ж до інших боргів, то сьогодні їх сума не перевищує 100 млн гривень. Зобов'язань перед "Нафтогазом" в "Укрспирту" зараз також немає.

Продавати не можна залишити

− Чому так і не вдалося приватизувати "Укрспирт"?

− Я хотів за рік продати компанію в приватні руки. Коли я прийшов на цю посаду, ми зустрічалися з усіма сторонами, які беруть участь у цьому проекті: Мінекономрозвитку, Фондом держмайна, МінАПК. У мене був чіткий і з усіма з них узгоджений план: півроку ми "Укрспирт" вичищаємо, три місяці спільно з Мінагропродом готуємо законопроект про приватизацію, і після цього протягом кварталу продаємо.

Перші два пункти ми виконали. Але після того як законопроект було подано на розгляд [Кабміну], процес застиг приблизно на тій точці, з якої ми починали. Була шалена протидія приватизації.

− Від яких сторін вона йшла?

− Від парламенту та держструктур. Мене запитували: навіщо продавати "Укрспирт", якщо він став прибутковим? Але приватизація − це єдина можливість зробити підприємство ефективним і постійно рентабельним, а не тільки поки ним керує європейськи налаштований менеджмент.

− Тобто у владі немає реальної рушійної сили приватизації "Укрспирту"?

− Вважаю, що я був цією силою. Я пройшов якусь дистанцію і "залишив віз". Зараз хтось ініціативний повинен підхопити його і бігти далі. Сподіваюся, МінАПК у цьому посприяє.

− Якою була роль відомства Олексія Павленка в роботі держпідприємства?

− Не скажу, що в нас була якась глобальна взаємодія. "Укрспирт" існував сам по собі, і ми співпрацювали тільки в розробці законопроекту про приватизацію. Може, тому ми й показували хороші результати, що міністерство приділяло нам мало уваги і не пхало палиці в колеса.

− Яким чином негативний імідж "Укрспирту" як структури, що генерує великі обсяги неврахованої продукції, і затягування конкурсу на посаду директора позначаються на ціні продажу підприємства?

− Я не думаю, що приватизація якось вирішує питання виробництва нелегальної продукції. Ніхто не завадить приватному власнику випускати спирт в обхід обліку. Тут більше питань до перевіряючих органів та технічного обладнання: електронних марок, IT-рішень для контролю виробництва. У законодавстві все це прописано.

Що стосується конкурсів, то перший із них не відбувся, тому що його скасував МінАП. А другий було скасовано, тому що більшість представників конкурсної комісії, наскільки я розумію, підтримували мою кандидатуру, але я її достроково зняв, а інші претенденти не отримали достатньої довіри.

− Яку суму держава може отримати за "Укрспирт"?

− На сьогодні "Укрспирт" − монополіст, тому вартість приватизації буде відрізнятися при продажу всього підприємства або окремих кластерів.

Цього року наша рентабельність складе близько 12%. Уявіть собі, що новий власник зможе оптимізувати штат і довести прибутковість до 40%. Навіть при нинішніх оборотах він отримає фінансовий результат до 1 млрд гривень!

− За який варіант приватизації виступаєте ви самі?

− Ми думали продавати "Укрспирт" кластерно, розділивши всі заводи на 5-6 груп. Згідно з цим сценарієм, покупці отримували б ліцензії на виробництво із забороною на введення в експлуатацію нових потужностей, а випуск продукції контролювався б регулятором. За нашими розрахунками, $120 млн можна буде отримати за кластери, і ще до $40 млн − за рахунок продажу окремих підприємств.

При кластерній приватизації ціна буде нижчою, ніж при цілісному продажу, зате тоді це буде ринкова приватизація. Якщо ж віддавати "Укрспирт" приватним власникам у його нинішньому вигляді, вартість буде включати в себе ще й премію за монополію. Умовну, звісно ж, тому що ціноутворення треба буде якось контролювати.

У разі продажу держпідприємства цілком обсяги прибутку були б колосальними. Цього року наша рентабельність складе близько 12%. Уявіть собі, що новий власник зможе оптимізувати штат і довести прибутковість до 40%. Навіть при нинішніх оборотах він отримає фінансовий результат до 1 млрд гривень. Тоді закладена зараз ціна "Укрспирту" в 3-4 млрд гривень здасться низькою.

− Яка форма приватизації зробить галузь виробництва спирту ефективнішою?

− У цьому відношенні спочатку будуть вигравати кластери, але в кінцевому підсумку − монополіст. Єдина приватна компанія буде більше заробляти і витрачати гроші на модернізацію потужностей, у той час як кластерам доведеться конкурувати між собою: витрачати гроші на маркетинг, знижувати ціни для підвищення привабливості продукту. Обігових коштів для масштабної модернізації буде не вистачати. Якби я був інвестором і мав вибір − купити кластер або частку 25% в "Укрспирті", я все-таки вибрав би останній варіант.

− Чи отримували ви під час своєї роботи неформальні пропозиції з приводу продажу окремих заводів?

− Ні. Це мене лякало, бо якщо не було навіть неформальних пропозицій, значить, цей процес буде не просто довгим, а дуже довгим.

− По-вашому, чи вистачить інвесторів для продажу всіх кластерів? Хто входить у коло можливих покупців?

− Я думаю, інвесторів було б достатньо для цього. Але що б не говорили про інтерес десятків міжнародних інвесторів, потенційних покупців небагато. Це ті горілчані компанії, які захочуть вибудувати у своїх холдингах вертикальну інтеграцію. Іноземних інвесторів відлякують роздуті штати "Укрспирту" і положення посередника у виробництві готового продукту.

до 35 % від заявленого виробництва становить обсяг тіньового ринку спирту

− Раніше міністр економіки Айварас Абрамовічус озвучував ідею залучення всіх державних підприємств України, включаючи "Укрспирт", в єдиний держхолдинг. Ви виступаєте проти цієї ініціативи?

− У ній є багато "але" і "навіщо". По-перше, як можна включити в один холдинг зовсім різні компанії, наприклад, "Укрспирт", "Енергоатом", "Артемсіль" і "Укрзалізницю"? Як на мене, це нонсенс. Навіть якщо ділити таку компанію на галузеві напрями, то над ними може зберегтися вплив міністерств. Я максимально виступаю за приватизацію.

− По-вашому, до якого моменту приватизація "Укрспирту" може затягуватися?

− Це може тривати роками. Я не бачу особливого прагнення приватизувати компанію у наших народних обранців. Кожен депутат від мажоритарного округу вважає, що спиртзавод на його ділянці − його особиста власність. Тому він дозволяє собі просити: "Запустіть мій завод, інакше я не буду голосувати за ваші закони і не буду підтримувати ваші ініціативи". Якщо "Укрспирт" приватизують, депутатам вже не буде до кого звертатися з такими проханнями.

− Чи підходить нинішня ринкова кон'юнктура для продажу держкомпанії?

− А коли в Україні була підходяща кон'юнктура? Два з половиною роки з кінця 2005-го по початок 2008 року? Цей аргумент не працює. Потрібно відпустити компанію і забути про це. Основні гроші від виробництва спирту держава все одно отримує у вигляді акцизів. Доходи від діяльності "Укрспирту", включаючи чистий прибуток підприємства і податки, складе менше 10% акцизних надходжень.

− Яким ви бачите подальший розвиток своєї кар'єри?

− Спочатку трохи відпочину − можливо, до середини січня. Я отримую пропозиції з приватного сектору, але не приховую, що є також ідеї очолити ще якесь держпідприємство. Тільки з меншим соціальним напруженням, проблемами і наглядом.

Сподіваюся, до того часу буде прийнято законопроект про ринкові компенсації держслужбовцям. Чому, наприклад, не пообіцяти менеджменту "Укрспирту", умовно кажучи, 5% від чистого прибутку? Держава не втратить ці гроші, а віддасть на оклади людям. Що краще − платити менеджерам зарплати по 1-2 тис. гривень плюс змінна частина чи оклади по 3-5 тис. гривень при величезних збитках? У першому випадку в мене буде великий інтерес до державного сектору, щоб реалізувати якийсь цікавий кейс.

− В іншому випадку ви не готові продовжувати працювати на напівволонтерських засадах?

− Моя сім'я не пробачить мені ще один рік такої роботи.