Олександр Хвещук розповів про "Забіяку" і "забіякість"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Забіяка", "родом" з-під Луцька, спеціалізується на виробництві ковбасної продукції. В асортимент товарів, які виробляє підприємство, входять варені, напівкопчені, варено-копчені ковбаси, м'ясні делікатеси, сосиски та сардельки.

***

Прохолодна зимова ніч: під ногами милозвучно порипує сніг. При в'їзді в село Забороль, за 2 кілометри від Луцька, в повітрі витає запах ковбаси. Зі стіни будівлі неподалік посміхається відомий багатьом кулінар з елегантними вусами і в боксерських рукавичках.

Ми – в серці виробництва, де "народжується" ковбаса торгової марки "Забіяка".

За декілька хвилин, після реєстрації на контрольно-пропускному пункті і недовгого очікування біля кабінету, тисну руку керівникові – Олександру Хвещуку. Каже, що вирішив зустрітися після 18 години, щоб приділити спілкуванню якомога більше часу.

Від Олександра отримую пропозицію, відмовитися від якої неможливо: поглянути на торгову марку "Забіяка" зсередини. Ми вирушаємо в "м'ясо-ковбасну" подорож виробничими приміщеннями підприємства.

Невдовзі повертаємося до кабінету керівника, щоб поспілкуватися "без зайвого шуму". На столі з'являється двоє горнят із зображенням "вусатого забіяки", наповнених ароматним чаєм. "Поринаємо" в бесіду про історію підприємства, плани на майбутнє та "забіякість".

– "Забіяка" позиціонує себе як виробник з неповторною історією, родом із Забороля. Розкажіть, як і коли було створене ваше підприємство?

Історія фірми бере початок з кінця 90-х років. Володимир Петрович Забіяка, батько наших засновників, відкрив невеличку сімейну мануфактуру на території батьківської хати і почав робити ковбасу. Мав декілька одиниць обладнання. Цим до 2008 року займався дуже плідно: продавав продукцію на місцевих ринках.

З 2008 року до справи взялися сини – Сергій та Олександр Забіяки. З того часу почався розвиток торгової марки "Забіяка".

У 2011 році було засновано товариство з обмеженою відповідальністю "Забіяка". Торгова марка була запатентована ще раніше.

– Наскільки великий вплив на діяльність компанії мають власники?

– Їхній внесок вагомий. Але здебільшого вони беруть участь у вирішенні глобальних питань: ставлять глобальні задачі і час від часу контролюють їх вирішення. Поточними питаннями, які стосуються виробництва, займаюся особисто я.

З власниками знайомий ще з університету. Мені всього лише 27 років. Олександру Забіяці також 27 років. Сергію – 33. В нас молода команда. Керівні посади здебільшого у нас займають молоді люди.

(в кабінеті керівника – два робочі столи. Олександр Хвещук пояснює, що ділить кабінет разом з власниками)

"Скажу чесно: все життя любив ковбасу"

– Розкажіть про себе. Яким був ваш шлях до директорського крісла?

– Як потрапив сюди? Прийшов на роботу торговим агентом. Торгова марка "Забіяка" тільки розвивалася. В той час об'єм виробництва та реалізації продукції був набагато менший, ніж сьогодні. Починав я агентом з Хмельницької області.

За півроку мене назначили супервайзером (спеціаліст, керівник нижчої чи середньої ланки, – К.). Ще за півроку я став дистриб'ютором і почав реалізовувати продукцію "Забіяки" у Хмельницькій області.

В червні 2013 року мені запропонували стати заступником директора. На той час директором був Сергій Забіяка. Я погодився на цю посаду, хоча й не мав досвіду в юридичних, кадрових, бухгалтерських чи виробничих питаннях. Мав досвід лише в збуті. Згодом, за 1,5 роки, мені з великим авансом дісталася посада директора підприємства.

Моїми наставниками на шляху від торгового агента до директора були Сергій та Олександр Забіяки, за що я їм дуже вдячний. З року в рік я постійно навчався. З шаленою підтримкою власників, дружини і всіх працівників навесні 2016 року ми розробили і впровадили організаційну структуру підприємства, яка відповідає великому м'ясопереробному підприємству.

В мене вже є ряд заступників, які окремо відповідають за виробництво, технічний відділ, фінанси та збут.

– Як так вийшло, що поєднали своє професійне життя з ковбасою?

– Так склалося життя. Ніколи не планував. Скажу чесно: все життя любив ковбасу. Ще змалку любив її їсти. Вийшло так, що після університету одразу почав у цьому бізнесі працювати. Мені це подобається. Багато чого дізнаюся нового, вчуся, відвідую професійні тренінги і семінари, спілкуюся з провідними експертами нашої галузі. Багато нового вношу на підприємство.

"Маркетинг – це довгострокова інвестиція"

– Візитівкою компанії є, звичайно, її логотип. Як і коли його розробили?

– Ідея виникла на початку створення торгової марки "Забіяка", як тільки Сергій та Олександр почали займатися цим бізнесом. Розробкою логотипу компанії займалася відомий у професійних колах Луцька дизайнер Тетяна Новосад. Вона досить швидко впоралася з завданням. Вже після кількох днів пошуку візуального втілення концепції компанії Тетяна озвучила низку цікавих ідей.

Нам сподобалася ідея створення власного персонажа. Ним став колоритний шеф-повар з довгими вусами та незмінною усмішкою. Червоні боксерські рукавиці дісталися йому в спадок від слогану "Чемпіон серед ковбас", з якими ми тоді вже працювали. Так, разом з логотипом, ми отримали ще й власного героя, який швидко став обличчям компанії.

Ми тільки цього року зробили невеличкий його рестайлінг. Концепція залишилася така ж. Ми лише увібрали його в кращі тони, кращі форми.

Щоправда, цього року ми повністю розробили новий брендбук і зробили ребрендинг під лозунгом "Смак щасливих моментів". Наша маркетингова стратегія базується на цьому принципі.

Ми хочемо підкреслити моменти в житті, коли під час пікніку з гарною компанією, коли мама зготувала бутерброди в школу і ти куштуєш їх з друзями, коли святкуєш день народження в колі близьких, коли поїхав на риболовлю з друзями, навіть коли просто хочеш перекусити вдома і насолодитись улюбленим фільмом. І ще багато коли. Всі ці щасливі моменти ми підкреслюємо смаком свого продукту. Цей лозунг передує нашій маркетинговій стратегії.

Також ми змінили кольори. Зараз у нас етикетки здебільшого зеленого і крафтового, паперового, кольору. Ці кольори символізують чистоту, чесність. Зелений колір уособлює життя, весну, гарний настрій і навіює людям хороші емоції.

Раніше етикетки не мали усталеного кольору. В рекламних банерах здебільшого використовували червоний колір, а етикетки були різнопланові.

(Стіни робочого кабінету Олександра, до речі, пофарбовані в салатовий колір. "Був до того голубий. Так приємніше працювати", – з усмішкою каже він)

– Наскільки важливим є напрацювання власного стилю?

Якщо говорити про етапи розвитку продукту, найголовнішим, фундаментом, "маст хевом", є забезпечення високого рівня якості: як щодо смакових характеристик, так і сервісу.

Коли все це є, на другий щабель виходить впізнаваність бренду, фірмовий стиль і як люди його сприймають. Тоді вже проводять маркетингові дослідження та обирають цільовий сегмент ринку.

Маркетинг – це довгострокова інвестиція. Ефект від неї ми зможемо відчути через рік-два: коли люди вже будуть впізнавати цей зелений колір, коли буде на слуху "смак щасливих моментів".

Також ми розробили свій стандарт, який називаємо "забіякість". Це 100 %. "Забіякість" – це високий стандарт, якому відповідає продукція. Стандарт, що передбачає увагу до найменшої дрібниці у виробництві ковбас, починаючи від вхідної сировини та технології, до упаковки та сервісу.

– Які основні цінності вашої компанії?

– Насамперед – це чесність перед споживачем. Якщо говорити про продукт, що ми розуміємо під чесністю? Єдиним критерієм для кінцевого споживача, який дозволяє зрозуміти, якої якості продукція, є сортність. Вона встановлена технічними умовами, або державними стандартами України (ДСТУ).

Багато виробників перші сорти видають за вищі, вводячи в оману споживача. Є певні вимоги, чіткі рецептури, від яких не можна відхилятися і вони призводять до високої ціни кінцевого продукту.

Вищий сорт апріорі не може коштувати дешево. Тому ми чесно розділяємо вищий, перший і другий сорт. І в цьому плані ми є чесними перед нашим кінцевим споживачем.

– "Забіяка" регулярно бере участь в різноманітних фестивалях та конкурсах. До прикладу, на "Фестивалі національної кухні" чи "Lutsk Food Fest" у Луцьку. Яку мету собі ставите?

– Спеціально до "Lutsk Food Fest" ми запустили зовсім новий для нас проект – швидке харчування, створивши нову торгову марку "Забіяка BBQ". Наша основна мета була презентувати грильовану продукцію. Показати, як вона може смакувати, будучи добре зготованою, зі смачним соусом, свіжою випічкою. Щоб люди могли відчути це на власний смак. Ми цієї мети досягли, тому що у нас були одні з найбільших черг на фестивалі.

На "Lutsk Food Fest" у 2015 році ми встановили всеукраїнський рекорд, зробивши найважчу варену ковбасу. Вона важила 468 кілограмів і довжиною була 5,5 метрів.

Невдовзі, перед Новим роком, в гіпермаркеті "Ашан" у Львові ми побили наш рекорд, зробивши найважчу варену ковбасу вагою 630 кілограмів і довжиною 7,5 метрів. Близько 25 людей тоді несли цю ковбасу. Ні один ковбасний виробник в Україні такого ще не повторив.

– Які нові маркетингові ідеї плануєте впроваджувати?

– Ми активно працюємо в цьому напрямку. Новинок в новому році чекайте від нас багато (сміється).

– 2 грудня ваша компанія розпочала розіграш телефону iPhone 7. Згодом один з луцьких активістів на своєму фейсбуці написав, що телефон, який розігрує ТзОВ "Забіяка", є несертифікованим. Як ви це прокоментуєте?

– Скажу так: ми купили ліцензійний iPhone 7 в магазині і на підтвердження цьому маємо всі необхідні документи.

"В нас немає ідолів"

– Які потужності у вашої компанії?

– Недавно завершили будівництво нових виробничих площ, яке почали в 2014 році. За два роки побудували сучасне європейське виробництво. Потужності в нас не маленькі, проте маємо куди розвиватися.

Наше виробництво побудоване згідно з європейськими стандартами. Також у нас на підприємстві працює система HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Point – система забезпечення безпеки харчових продуктів, – К.).

На весну 2017 року ми плануємо сертифікуватися згідно зі стандартами FSSC 22000 (визнана на міжнародному рівні схема для сертифікації системи управління безпечністю харчових продуктів в харчовому ланцюзі постачань, заснована на стандартах ISO, – К.). Це для нас дуже вагомий крок, оскільки FSSC 22000 є одним з найвибагливіших європейських стандартів.

– Скільки працівників задіяно у виробництві?

– У нас працює близько 200 людей. Графік роботи наших працівників складений таким чином, щоб на ранок всім клієнтам приїхала найсвіжіша продукція.

– Скільки видів ковбасної продукції виготовляє "Забіяка"?

– Асортимент ковбасних виробів ТМ "Забіяка" досить широкий. На цей момент у нас є 85 видів продукції. Ми виготовляємо продукцію вищого, першого та другого сортів.

– Які види вашої ковбаси користуються найбільшим попитом серед населення?

– Ми виробляємо варені, напівкопчені, варено-копчені ковбаси та м'ясні делікатеси. Попит на той чи інший вид залежить від сезону. Осінню, взимку і на початку весни, поки холодно, більше купують варену ковбасу. Коли стає тепліше, співвідношення змінюється в бік напівкопчених ковбас. Коли люди їдуть у відпустки, на природу, беруть напівкопчену ковбасу. В неї довший термін зберігання.

Серед варених ковбас у нас найпопулярнішими є "Королівська" (вищого сорту), "Посольська варена" (першого сорту). З-поміж сардельок – "Королівські" (вищого сорту) і сардельки з сиром. З напівкопчених ковбас полюбляють "Яловичу" (першого сорту), "Дрогобицьку" (вищого сорту ДСТУ), "Домашню на дровах" (вищого сорту), "Салямі Посольську" (вищого сорту). З варено-копчених – "Московську" (вищого сорту ДСТУ) та "Сервелат" (вищого сорту ДСТУ).

– З чого роблять ковбасу ТМ "Забіяка"?

– Основні складники – це яловичина, свинина, курятина.

– А що, крім м'яса, входить до вашої ковбаси?

– Спеції, харчові добавки, сухе молоко, яйця. Також додають вершки, крохмаль.

– ТзОВ "Забіяка" регулярно отримує відзнаки. У 2014 році, наприклад, потрапила до 100 найкращих товарів Волині. У 2015 році компанія стала "Лідером продажів року" на церемонії "Люди року". Якими цьогорічними здобутками можете похвалитися?

– В Україні щорічно проводять Національний Сорочинський Ярмарок. Два роки поспіль, у 2015 і 2016 роках, ми були його учасниками. Ми гордо представляли нашу область.

Сорочинський Ярмарок – це надбання української культури. Туди приїжджають підприємці, виробники харчових продуктів, представляють різні ремесла. Майже так як воно було в давнину. Це наше надбання, яким ми пишаємося.

Минулого року наша "Краківська" ковбаса увійшла до "100 кращих товарів України". Нагородження відбулося у листопаді в Києві. На "Людину року. Волинь-2016" ми не подавали заявку. У нас зараз інші пріорітети.

– Кого ви вважаєте своїм основним конкурентом на ковбасному ринку?

– Якщо говорити про локальний ринок, у Волинській та Рівненській областях, – це торгова марка "Дмитрук". Якщо ж казати про інші регіони, тоді це торгові марки "Глобино", "М'ясна гільдія" й інші.

– Яка компанія для вас є зразковою?

– В нас немає ідолів. Це думка власників, яку я поділяю. Ми не фанатіємо ні від кого. Є багато хороших компаній, у яких можна почерпнути плюси. Також у них є й мінуси.

Ми часто їздимо в Європу на різні м'ясопереробні підприємства, світові виставки. В жовтні цього року був у Парижі на виставці продуктів харчування SIAL. Ми завжди хочемо переймати передовий світовий досвід у нашій галузі. Але немає такої компанії, на яку ми рівняємося і яка є для нас еталоном.

"Навіть якщо в нас буде супер виробництво, ми не матимемо права продавати за кордон"

– В яких областях України продаєте свою продукцію?

– Охоплюємо Західну і Центральну Україну.

– А як щодо експорту?

– Можу сказати таке: до Європейського Союзу Україна не має дозволу на експорт м'ясо-молочної продукції, крім м'яса птиці. Навіть якщо в нас буде супер виробництво, ми не матимемо права продавати за кордон, тому що наше ветеринарне законодавство не відповідає європейському.

Для того щоб Україна отримала цей дозвіл, необхідно пройти певну процедуру, яка займає орієнтовно 5 років. Після того, як країна отримає дозвіл, ще, як мінімум, рік займає отримання єврокоду підприємством експортером.

Якщо брати до уваги логістику, то країні вигідно експортувати в країни ЄС і Митного союзу. Це найвигідніше. Так як країни Митного союзу закриті, то залишаються ринки Африки, Близького Сходу, пострадянських країн. Туди логістичний шлях є набагато важчим: доставка відбувається морським транспортом і займає орієнтовно близько місяця. Це вимагає виготовлення продукту з терміном реалізації, мінімум, 60, а то й 90 днів. У нас зараз немає такого продукту, тому поки що зовнішні м'ясні ринки для нас є тимчасово недоступними. Але експорт, наголошую, є дуже цікавим, тому що дозволяє нівелювати валютні ризики.

– Тобто, в найближчій перспективі не розглядаєте такої можливості?

– В найближчій перспективі ми плануємо сертифікуватися. Після того, коли це зробимо, хочемо, як окремий напрямок, розвивати зовнішньо-економічну діяльність.

– Як швидко ваша продукція опиняється на прилавках магазинів? Яким чином налаштована система логістики?

– Всю продукцію доставляють в спеціалізованих авторефрижераторах, де підтримують сталу температуру – до +6 градусів. Якщо говорити про Волинську та Рівненську області, доставки відбуваються напряму – зі складу до кінцевих споживачів: в роздрібні магазини або торгівельні мережі.

Якщо йдеться, наприклад, про Київську, Житомирську чи Хмельницьку області, там де дорога займає від 4 до 7 годин, то доставку здійснюємо за методом крос-док (борт-до-борту (cross-docking) – перевантаження вантажів з одних транспортних засобів на інші без процесу зберігання на складі – К.).

Весь продукт, який виїжджає сьогодні вночі або ввечері, до обіду потрапляє до кінцевого споживача. Так робимо в усій Україні.

"Ми нейтральні від політики"

– У вересні цього року Луцьком прокотилася хвиля звинувачень щодо зливу нечистот в каналізаційні мережі у недозволений час. Серед порушників називали такі компанії, як "Забіяка", "Дмитрук", "Волинь Холдинг".

Згодом, під час зустрічі з керівництвом міста, ви визнали, що порушили правила скиду нечистот у міську мережу, пояснивши, що це зумовлено технологічними процесами на підприємстві. Незабаром ця хвиля стихла.

Як вдалося владнати цей конфлікт? І взагалі, яка зараз ситуація?

– Розкажу як було. Наші машини зафіксували під час зливу нечистот у невстановлений час. У договорі з "Луцькводоканалом" було передбачено, що ми маємо дозвіл зливати на вулиці Мамсурова у проміжку з 8 ранку до 18 години вечора. Наш транспорт зафіксували о 23:00.

Ми звернулися до "Луцькводоканалу" з проханням збільшити термін для зливу нечистот. Нам його відразу продовжили з 8-ї ранку до 24 години ночі. Не було ніяких заперечень з боку міської влади, "Луцькводоканалу", екології. Після того жодних нюансів зі зливом нечистот не було.

У нас є готовий проект на будівництво КНС і напірного колектора до центральної каналізації міста, разом з встановленням попередньої очистки стічних вод. Зараз триває будівництво, орієнтовно повинні завершити роботи на початку весни.

Ми, зі свого боку, визнали, що порушили терміни зливу нечистот.

– Чи можна, на вашу думку, звинувачувати м'ясопереробні підприємства в неприємних запахах в місті?

– В нас м'ясопереробне підприємство. У нас немає забою. Є виключно відходи від миття й відходи від поливу ковбаси водою. Я краще утримаюся від суджень, чи є підстави звинувачувати, чи це безпідставно. Є експерти, є політики. Ми від політики нейтральні і ніколи не висловлюємо політичну точку зору. Я вважаю, що це була політика.

– Наприкінці літа цього року в чотирьох регіонах Волині зафіксували наявність збудника африканської чуми свиней. Як ТМ "Забіяка" відреагувала на це?

– Африканська чума свиней була зафіксована в домашніх господарствах. Ми працюємо з забійними цехами, які купують свиней тільки у великих фермерських господарствах, де не було зафіксовано жодного спалаху цього захворювання.

Нам надійшло повідомлення від Держпродспоживслужби ((Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, – К.) щодо посилення мір санітарного контролю у зв'язку зі спалахом АЧС. Ми прийняли відповідний наказ, посилили санітарний контроль транспорту, який в'їжджає на територію підприємства. Кожну одиницю транспорту обробляють спеціальним дезінфекційним розчином, який отримали від Держпродспоживслужби. Також було посилено контроль за дотриманням санітарних норм приміщень і працівників.

– Як африканська чума свиней вплинула на реалізацію продукції у Волинській області?

В тих районах, де були зафіксовані спалахи африканської чуми свиней, Держпродспоживслужба зобов'язала людей вирізати всіх свиней. Як наслідок, ринки тих районів були перенасичені свіжим м'ясом. Вивозити його за межі карантинної зони не дозволяли. Люди робили тушонки, домашні копченості, ковбасу. В той період наші продажі там суттєво знизилися.

– А щодо продажів в Україні. Чи не відмовлялися клієнти від замовлень?

– Ні. В нас прозора система щодо того, в кого ми беремо м'ясо, звідки. Система HACCP дозволяє повністю прослідкувати, взявши палку ковбаси, з якого м'яса, з яких спецій, в яких умовах, на якому обладнанні її було зроблено. У нас це все прозоро.

Крім того, постачальників сировини з тих регіонів у нас немає.

– Спостерігаючи за динамікою руху середньої роздрібної ціни на свинину у Волинській області, можна помітити певний спад, починаючи від вересня 2016 року. Якщо тоді кілограм м'яса свині, за даними Державної служби статистики України, коштував орієнтовно 70 гривень, то на початок грудня – майже 66 гривень. Чим це зумовлено, на вашу думку?

– В нас ринок сировини – це окрема тема, на яку можна багато говорити. Він нестабільний щодо ціни. Вартість м'ясної сировини встановлюють кожного тижня. Коливання відбувається в межах 2-4 гривень. Це стосується і свинини, і яловичини, і курятини.

М'ясопереробники, які вже виготовляють готовий продукт з доданою вартістю, не мають можливості так часто змінювати ціну, адже є ринок і є певна ціна на ньому. Якщо вже відбувається суттєвий ріст ціни, наприклад, протягом півроку, то всі виробники-м'ясопереробники потроху піднімають ціну. В одних і тих самих межах. Цей ринок не є гнучким.

Не можу сказати, з чим пов'язане падіння ціни на свинину. Можливо, з африканською чумою свиней. Ну, значною мірою. Через спалах АЧС всі країни світу автоматично забороняють брати свинину з України. Як мінімум, ринок перенасичується. Логічно, що ціна мала б падати.

"Сильні гравці стануть ще сильнішими"

– Що в Україні заважає бізнесу працювати?

– Не зовсім "заважає". Але тут можна назвати умови, які склалися з 2014 року. Нестабільна політична ситуація в країні призвела до коливання курсів валют, воєнних дій. Є ряд зовнішніх факторів, які впливають на роботу не тільки бізнесу, але й на життя всіх людей країни.

Першочергово на наш бізнес сильно вплинули валютні коливання. Вартість долара виросла більше ніж втричі. Ми частково залежні від імпорту. Всі спеції, оболонки для ковбаси ми імпортуємо.. Імпортуємо також частину м'ясної сировини, деяку свинину, сало.

Валютні коливання також всіх людей зробили втричі біднішими. Якщо люди, наприклад, купували ковбаси на 100 гривень, то тепер вони, або почали купувати менше дорогої ковбаси, або обирають більш дешеву ковбасу. Рівень доходів залишився таким самим. Ринок "впав". Частина дрібних виробників через це закрилася, не витримавши тиску.

Плюс в тому, що ця ситуація сильних гравців зробить ще сильнішими.