(Не)жіноча справа: бізнес-леді Жанна Чигринюк

Жанна Чигринюк – жінка, яка двічі зруйнувала стереотипи про те, що автомобілі та бізнес – не зовсім жіноче заняття. Спочатку вона від менеджера з продажу автомобілів стала директором на цій таки фірмі, в підпорядкуванні якої було 40 працівників. Потім Жанна Чигринюк вирішила, що варто відкрити власну справу – і знову успіх. Кав'ярню "Золотий дукат", якою вона керує, люблять та знають не лише лучани, а й гості міста.

Журналісти ділового інтернет-видання Волині "Конкурент" вирішили поспілкуватися із людиною, яка розуміється не лише на автомобілях, а й на тому, як зробити смачну каву так, щоб відвідувачі кав'ярні повертались туди знову і знову.

***

– Розкажіть, де ви народились, навчались і чим займались до появи у вашому житті власної кав'ярні?

Народилась у Луцьку. Ще моя прабабуся купила дідусю землю, де він і жив. З другої сторони є й переселенці з Херсонщини, які спочатку жили в Польщі, потім переїхали сюди. Таким чином вважаю себе корінною лучанкою.

Вчилась тоді ще у педінституті (теперішній СНУ ім. Лесі Українки, – Конкурент) на історичному факультеті. Потім здобула другу вищу освіту психолога. Спочатку працювала в школі, пізніше – в училищі мистецтв. Коли ж пішла в приватний автомобільний бізнес, абсолютно не жіночий, то починала свою діяльність там на посаді менеджера, а потім стала директором фірми. Але була мрія відкрити щось своє. На попередній роботі мала дуже багато відряджень Західною та Центральною Україною. Таких затишних місць, як на заході, немає ніде. Тому хотілось зробити щось таке в себе вдома, у Луцьку. Хотілось відкрити заклад для людей, які люблять сидіти в затишку, пити справжню смачну каву і куштувати щось смачненьке.

Неочікуваний поворот - від автомобільного бізнесу до відкриття кав'ярні. Як так вийшло?

Коли розпочалась світова економічна криза, то автомобільний бізнес перестав приносити як моральне, так і матеріальне задоволення від роботи. Тобто ця галузь, скажімо так, почала трохи занепадати. Але варто відзначити те, що я навчилась там менеджменту, бізнес-плануванню і вирішила відкрити власний проект, де можна було б реалізувати ті всі набуті знання, а також дало б шанс створити щось прекрасне. От на цій теперішній роботі якраз я маю можливість творити.

Як до вас прийшла ідея відкрити саме кав'ярню і саме в цьому місці, де вона зараз є?

Це місце обрали випадково. Я дуже комфортно почуваю себе у Львові. Мені подобається туди приїздити, бродити годинами вулицями і черпати натхнення. Але, крім Львова, є ще такі неймовірні Чернівці, Ужгород, Івано-Франківськ – це міста, які допомогли мені визначитись із своєю мрією. Бо саме в таких місцях приходили ідеї та бажання щось творити. Таке місце хотілося створити і в Луцьку, й було зрозуміло, що це має бути кав'ярня. Приміщення для затишної кав'ярні чомусь уявлялось підвальне. І нам вдалось віднайти в Луцьку старий будиночок з неймовірним підвальним приміщенням. До речі, у "Золотому дукаті" в підвальчику стала температура цілий рік – 16,5 градусів. Це, швидше за все, був якийсь середньовічний винний погріб. На запитання туристів, чому не відкрила тут такого погребу, відповідаю, що каву люблю більше, аніж вино. В мене день без кави – сумний день. Ідея виникла так: колись мої друзі у Львові відвели мене в новий заклад, то був "Золотий дукат". Я скуштувала там каву і, коли приїхала в Луцьк, то цей смак кави "ходив за мною". Через півроку я знов потрапила у Львів і просила, щоб мене знову повели у "Золотий дукат", бо я хочу тієї смачної кави і тих смаколиків.

До вивіски тут підійшли зі смаком

Земля, на якій зараз знаходиться кав'ярня, колись належала багатій панночці - єврейці Груні Кац

Коли я потрапила туди вдруге, то мала нагоду зустрітись й переговорити з власницею. Мені показали, як смажиться кава. Ця ідея засіла у мене в голові, але до реалізації було далеко. І от коли виникло питання створення саме кав'ярні, я згадала про "Золотий дукат", про їхню каву і поїхала на розмову. Львів'яни запропонували франчайзинг, і ми з чоловіком розпочали втілювати мою мрію в життя.

Одного із луцьких кликунів встановили саме біля "Дукату"

"Це не було важко - це було класно"

Чи довго думали й обирали концепцію закладу?

Консультувались з львівським дизайнером з приводу розміщення столиків та барної стійки. Але основні елементи дизайну – це моє розуміння історії розвитку міста. Мені дуже пощастило з людьми, які на той час зустрілися мені. Навіть у майстрів, які клали плитку, горіли очі. Їм подобалось те, що вони робили. Це зовсім різні речі – мати ідею та її втілити. Цей будиночок взагалі унікальний. Майстри самі приходили до мене і пропонували свій талант – реставрацію цегли, виготовлення меблів, виготовлення художньої ковки. Це не було важко – це було класно. Поки тут проходили реставраційні роботи, я сиділа в архіві та шукала історичні документи щодо цього будинку. Мені вдалося віднайти в архіві карту польського інженера, який накреслив від руки схеми вуличок сучасного центру міста. З цієї мапи я дізналась, що власницею землі, де зараз стоїть кав'ярня, була єврейка Груня Кац, яка жила в будинку, де зараз розташований "Укрексімбанк". В своєму будинку вони знайшли вхід в підземелля, який і вивів їх в підвал, де зараз заходиться кав'ярня. Зверху над ним вони збудували флігель, який здавали квартирантам. У випадку небезпеки вони могли зі свого будинку цим підземеллям врятуватись.

Біля кав'ярні можна побачити багато цікавих речей...

Наприклад лаву примирення

Відкриваючи цю кав'ярню, з якими проблемами довелось зіштовхнутись?

З "добрими" сусідами. Мені дісталась сусідка, вікна оселі якої виходили на вулицю Богдана Хмельницького. Вона написала вісім скарг, і щоб відкритися, я пройшла декілька перевірок різних інстанцій. Хоча я реставрувала будинок, показувала всі документи і розказувала, що це буде кав'ярня.

Вдалося потім порозумітися із сусідкою?

Ні, вдалося порозумітися з владою і переконати її. А вся ця історія коштувала півроку закритого закладу, який повністю був готовий до роботи.

Столики і лави біля кав'ярні, на яких можна покавувати

Півроку стояв закритий заклад? Як у вас не опустились руки?

Була одна ніч відчаю, коли думали вже все перероблювати, але я не з тих, хто відступає від своєї мрії.

Для Жанни Чигринюк день без кави - сумний день

Що є найважливішим в роботі кав'ярні, яка її найсильніша ланка?

В будь-якій роботі найважливіша ланка – це любов до того, що ти робиш і чим займаєшся. Любов дорівнює повазі. Якщо ти обожнюєш роботу, то ти не дозволиш собі працювати неякісно чи халтурити. В нас кожен ранок починається із дегустації кави. Я знаю, як випікаються тістечка. Я живу цим.

"У мене свій підхід до бізнесу"

А коли складали меню закладу, то як обирали для нього каву?

Ті люди, які знають бізнес як споживачі, думають, що можуть його відкрити і ним займатися. Але це не так, адже є такі підводні камені, про які ти не підозрюєш, – навіть з вибором кави. Ми почали працювати за типом львівської кав'ярні. Якщо ти називаєшся кав'ярнею, то, як мінімум, в тебе мають бути представлені головні світові бренди кави, такі сорти арабіки, як марагоджип, мокко, жовтий бурбон, сю премо. Якщо кав'ярня працює з одним сортом кави, то це те саме, якби в пабі було тільки одне темне пиво.

То звідки ви завозите каву?

Львівську чоколяду і каву зі всіх континентів ми отримуємо зі Львова. І ми єдині в Луцьку завозимо зелену каву і самі її обсмажуємо в кав'ярні, що дуже часто бачать наші відвідувачі.

Яку найбільше каву люблять ваші відвідувачі чи, можливо, яку найчастіше замовляють?

Важко сказати, адже є відвідувачі, які постійно п'ють одну й ту саму каву або ж перестають її пити і починають смакувати якоюсь іншою. Скажу по собі, що коли відкрилась кав'ярня, то раз в місяць міняла каву.

Вибір кави тут досить широкий

А зараз у вас яка улюблена кава?

На сьогодні я вже три роки п'ю єменську каву.

А чим вона особлива?

Це єдина кава в світі, яка має право називатися мокко. Взагалі існує думка, що свою переможну ходу по світу кава розпочала з Ємену, адже там ростуть найстаріші кавові дерева. Кава мокко має багатий шоколадний смак і присмак червоного вина.

Так смачно розповідаєте про каву.

Бо я її люблю. Але, як каже народна мудрість, краще один раз скуштувати, ніж сто разів розповідати (посміхається).

Чи плануєте піднімати ціни на каву?

У мене свій підхід до бізнесу. Мені краще продати всі тістечка дешевше, аніж продати дорого одне тістечко, а решту викинути. Наша кава не є дешевою, але й не є дорогою. Ціна на каву залежить від долара: буде рости долар - підніматиму, але ми тримаємось до останнього.

Ймовірно, що колись цей підвальчик служив винним погребом

"Наш турист в Луцьку, можна сказати, що дикий"

– Ваш заклад дуже полюбляють туристи і ви навіть вступили в громадську спілку "Туристичний альянс". Маєте з цього якісь преференції?

Коли виникла ідея з "Туристичним альянсом", то вона була не бізнесова. Просто управління туризму міськради вирішило зібрати бізнесменів і запропонували їм об'єднатись для того, щоб зробити Луцьк ще більш привабливим для туристів. Я відразу зрозуміла, що це таке, бо була в інших містах і бачила, як це працює. На жаль, ми ще таке маленьке провінційне містечко. Тому, якщо би нам дати десяту долю тих туристів, що є у Львові, то бізнес процвітав би у всіх – як у готельєрів,так і в рестораторів. Я завжди казала: якщо турист приїде в Луцьк, то скільки б його не водили підземеллями чи замком, але, коли він вип'є неякісної кави чи з'їсть неякісну їжу, то враження про місто буде нульове, і він більше сюди не повернеться. Наш турист ходить сам, і ніхто не знає, де він їсть, де п'є, куди він заходить. Тобто наш турист в Луцьку, можна сказати, що дикий. Приїхав автобус зі своїм екскурсоводом, який те, що знав, те і розказав, а можна ж показати набагато більше.

Сходи в той самий підвальчик

Чи зменшився потік туристів – відвідувачів вашої кав'ярні – через всім відомі останні події в країні?

Коли ми відкрились і коли я не була членом "Туристичного альянсу", я ходила в замок Любарта і пропонувала екскурсоводам співпрацю, адже в кав'ярні ми не лише частуємо смачною кавою, але і проводимо лекції про місто і про каву . Але реакції – нуль, і два роки я не знала, чи є в нас у місті туристи. Коли я стала членом "Туристичного альянсу", то познайомилась з такими ж фанатами туризму, як і я. І, нарешті, в "Дукаті" почали бувати групи туристів. Їх не так багато, як би хотілось. У "Туристичного альянсу" немає сил, щоб самим рухнути ті ідеї, які маємо. Але маю надію, що все зміниться, адже вже є чимало молоді, яка хоче щось робити і в якої горять очі.

Частенько у кав'ярню приходять туристи, яким пані Жанна розповідає про історію міста та про каву

Останнім часом багато мови про Стратегію розвитку Луцька, особливо в туристичному плані. Що, на вашу думку, треба для розвитку міста туристичного?

Найперше, нам треба вирішувати питання з транспортною розв'язкою. Також спочатку потрібно розвивати туризм для самих лучан. Я буду ініціювати в "Туристичному альянсі" проведення безкоштовних екскурсій. До лучан приїжджають гості і вони не знають, куди їх повести, окрім замку Любарта. Лучани не знають історії свого міста.

Також потрібно вигадувати фішки, шукати легенди і втілювати їх, щоб люди знали, що коли б вони не приїхали в наше місто, то там завжди щось відбуватиметься.

Чи є, на ваш погляд, в Луцьку місця, які зараз занедбані, але могли би бути непоганими туристичними фішками?

Візьміть до уваги хоча би наш парк. В якому ще місті є такий величезний парк з такими каналами, де можна зробити будь-що? Можна поставити там вулики і організувати "сон на вуликах", облаштувати медове містечко. Та будь-що можна зробити в парку на місцях, які позаростали хащами, аби було бажання.

"Жінка, яка має якусь ціль чи мету та є цілеспрямованою, досягне всього, що їй треба"

За час існування "Туристичного альянсу" були охочі вступити туди?

Ми переконували вступати, і були такі люди, що вступали і "виступали".

Чого так?

Бо часи для маленького бізнесу зараз складні. Буває таке, що заклади закриваються, переформатовуються - людям не до туризму. Або ж дехто хоче вступити і мати одразу вигоду, а так не буває. Треба вступити, їздити на виставки, рекламувати місто, розвивати щось нове в туризмі. От в нас паломницьким туризмом церква займається, а не туристичні компанії, які б мали це робити. В Луцьку дуже багато туристичних компаній, а я можу на пальцях однієї руки порахувати ті, які працюють на внутрішній туризм. Більшість працює на зовнішній, бо він більш дохідний.

Власниця закладу розповіла, що коли прийшли дивитись на приміщення цей підвальчик був завалений сміттям

Давайте трохи поговоримо про майбутнє. Чи є у ваших планах відкриття ще якогось цікавого закладу?

Є в планах, але поки що вони такі далекоглядні, бо все впирається у фінанси. І був великий проект, який хотіла реалізувати, - зробити рибний ресторанчик на березі річки Стир, де б продавались страви, приготовані тільки з місцевої риби. Але це проект, який потребує коштів, а в мене таких немає. Наразі чекаємо тих, кого це зацікавить, і я готова його реалізувати.

Існують стереотипи стосовно жінок у бізнесі: мовляв, що це справа суто чоловіча, а жінкам – зась. Чи дійсно важко вести бізнес, будучи жінкою?

Все залежить не від того, жінка ти чи чоловік. Просто жінка емоційніша, і щоб їй прийняти якесь рішення, то його спочатку треба добре обдумати. Звісно, я зіштовхувалась з такими ситуаціями, коли мені говорили, що ти жінка і нічого не розумієш. Але жінка, яка має якусь ціль чи мету та є цілеспрямованою, досягне всього, що їй треба, і жоден чоловік не стане їй на заваді. А якщо жінка говорить, що вона слабка і їй треба захист, то нехай шукає собі те сильне плече.

Виходить, що жінки вільні у своєму виборі.

Так, кожна обирає все що хоче - або плакати в когось на плечі, або бути сильною і щось робити (сміється). Але якщо жінка підніме прапор і вийде на барикади, то її важко буде зупинити - вона не передумає. Але був в мене в автомобільній фірмі із 200 чоловіків один, якому не подобалось, що керівником є жінка. Але один чоловік – не статистика, а виняток з правил.

І на завершення розкажіть про ваше ставлення до святкування 8-го Березня?

Це не є політичним святом, а це свято весни. Я за те, щоб його святкували. Оскільки це жіноче свято, то хочеться себе відчути весною. Вважаю все, що має добрий посил і викликає позитивні емоції, має право бути.

Автор:Юлія Остапович
* * *

Сподобалося? Підпишіться на нашу сторінку в Facebook. Також завжди будьте в курсі найважливіших новин, використовуючи чат-бота у Messenger. Ми не будемо спамити. Чесно :)
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Надрукувати
Луцьк
Опубліковано:
06.03.2017 21:00
Переглядів2576
Коментарів5
Поділитись
Залишити коментар
Коментувати
20:15
07.03.2017
васильок
Ніколи там не був! Як кава?
09:13
09.03.2017
Свідомий
0
0
Дуже смачна)
23:20
06.03.2017
Юродивий
Гарний заклад і гарно про нього розписано. Дякую!
22:18
06.03.2017
Квітка
Приємна та хороша жінка, яка дуже мотивує! Удачі Вам у всьому!!!
21:20
06.03.2017
Гандзя
не у кожного чоловіка вистачить сили і наполегливості
останні новини
18-10-2017
Вибір редактора

Рейтинг