Диктатура та демократія на сесії Луцькради (фоторепортаж)

"Політичний когнітивний дисонанс" – "п'єса", яку безкоштовно можна переглянути в сесійній залі Луцької міської ради. Тут вороги посміхаються та дякують один-одному, диктатура зливається з демократією, а Микола Дендіберін чергує краватки з емблемами різних футбольних клубів, не розкриваючи своїх вболівальницьких вподобань.

Свою рецензію на черговий "виступ" обранців луцької громади, який відбувся у середу, 26 квітня, написав журналіст ділового видання Волині "Конкурент" Руслан Пилипчук.

***

Для мене сесійне засідання розпочалося, коли на годиннику була вже 11-та. Поки депутати слухали звіт від патрульної поліції, я зайняв найзручніше місце в кулуарах (журнальний столик) та спокійно ігнорував їхню роботу, спостерігаючи за метушнею в коридорі.

Стіл, за яким завжди сидить журналіст Мирослав Ватащук та збирає кошти для бійців АТО, прикрашає коробка з пасхальною мацою. Не важко здогадатися, чиїх це рук справа. Оглядаюся навколо в пошуках потрібної людини, і ось він – Сергій Леонтьєв, депутат Волиньради, який любить усіх чимось пригощати. Він це робить, бо переконаний, що на порожній шлунок працювати не можна.

Повз, спотикаючись, до зали засідань прямує Микола Дендіберін, а в зворотньому напрямку, підморгуючи Леонтьєву, йде "укропівець" Сергій Балицький.

Розуміючи, що тут "ловити" поки нічого, заходжу в "обитель" депутатів. Тут починають підбивати підсумки звіту від патрульних. Четвірку поліцейським ставить Олександр Козлюк. Позитивно відгукується й Андрій Козюра.

"Мені подобається ваша робота, особливо в порівнянні з вашими попередниками, з великими животами", – відміряв обранець комплімент правоохоронцям.

Наступні питання депутат Козлюк активно пропонує не обговорювати. Цікаво, що тепер він сидить між Євгеном Ткачуком та Миколою Яручиком. Раніше два представники мікрорайону "ДПЗ" сиділи поряд.

До трибуни прямує начальниця управління бюджету та фінансів ЛМР Лілія Єлова. Поки обранці готуються до гострої бюджетної дискусії, в залі з'являється Сергій Леонтьєв. Він прямує до столів "Солідарності", примощується до Наталії Бунди та починає роздавати цукерки.

"Ніхто не думає про головне! Ви забуваєте про наших дітей, які повинні бути здорові і рум'яні. Нам потрібні футбольні поля! Невже не можна щороку виділяти 1 мільйон на штучні майданчики?" – не витримав бюджетного процесу депутат-тренер Дендіберін.

"Ми поставимо вас відповідальним, і будете казати, де і які майданчики потрібні", – заспокоїв колегу секретар ради Ігор Поліщук.

"Перша година, коли ми їсти будемо?" – дивується Микола Яручик.

"А коли ви наїстеся?" – жартує депутат Сергій Була.

Незабаром слово отримав Андрій Покровський. Депутат запропонував залучити додаткові кошти, щоб задовольнити потреби тих мешканців, які не мають депутата в своєму окрузі і які, відповідно, не можуть скористатися коштами з депутатського фонду

"У зв'язку з цим, на сьогодні склалася ситуація, коли на одних виборчих округах є 2 депутати, а на інших – жодного. Так, я цілком розумію, що Луцьк – це багатомандатний виборчий округ, і всі депутати є представниками громади всього міста. Проте давайте реально дивитися на це. Майже кожен депутат передусім переймається проблемами свого округу і цілком логічно, що кошти депутатського фонду він буде використовувати для задоволення нагальних потреб на своєму окрузі. А як же бути з тими, хто не має на окрузі депутата?" – зауважив обранець громади.

Обговорення бюджетних питань тривало близько 2-х годин, звісно, що не всі депутати могли всидіти на місці.

"Рабан. Депутат Рабан. Заспокойтеся", – раз-у-раз гримав на колег Ігор Поліщук. І ніхто не заперечував. Звісно, м'язевої маси в Поліщука достатньо, щоб скрутити будь-кого в залі, крім важкоатлета Андрія Авраменка, звісно.

"Ігоре Ігоровичу – обід", – не здавався Яручик.

Я, тим часом, втомився ходити між рядами і підсів до "Народного контролю".

"Якщо матимеш якісь питання, то обов'язково дзвони", – звернулася Наталія Бунда до наймолодшого депутата, мого ровесника Олександра Лазуки.

"Тільки ти до неї не дозвонишся. Чи ти тільки від мене трубку не береш?" – вклинився в розмову Андрій Авраменко.

"Я їхню математику не розумію!" – вигукнув під завершення бюджетних питань Олександр Кравченко.

До перерви Поліщук запропонував розглянути ще питання про збільшення розміру пайової участі для забудовників. Для доповіді запросили начальника департаменту економічної політики Олександра Озіновича, який десь зник.

"Де Озінович?" – гримнув Поліщук.

"Хто наполягає на доповіді?" – поцікавився Артем Запотоцький.

"Вусенко і Надточій", – відповів секретар ради.

"Вживемо заходів", – додав голодний Микола Яручик.

"Спокійно, йде Озінович", – драматично завершив дискусію Ігор Поліщук.

"Я був у себе кабінеті", – важко дихаючи прямував до трибуни чиновник, ще 1-2 хвилини жадібно хапаючи повітря біля мікрофону.

Отож, Озінович доповів, що розмір пайової участі для багатоквартирних будинків зросте з 1,5 % до 3 %. Він наголосив, що 50 % суми від сплати пайової участі спрямують на співфінансування купівлі житла учасникам АТО. Ініціатором цього рішення був Андрій Покровський.

Підтримавши це рішення, депутати отримали годину для "перекусу". Для цієї ж цілі час використав і я, попередньо поцупивши цукерку на десерет в Олександра Лазуки (Сашко, пробач).

Диктатура та демократія + почесний Тимощук

"Пропоную наступним розглянути питання про виконком. Всі його чекають", – анонсував найцікавіше питання сесії Сергій Була.

Як очікувалося, обговорення стало черговим словесним батлом між ворожими групами в раді. Цікаво, що всі закиди в сторону один одного обранці завершували взаємними подяками.

"Ви боїтеся, а страх породжує деспотизм. Дякую", – Вусенко до Поліщука.

"Дякую. Ви на кожній сесії провокуєте скандали, нам з вами не по дорозі", – Поліщук до Вусенко.

Вникати в деталі не будемо, рішення, звісно, ж проголосували, ми лише підкреслимо все словами депутата Артема Запотоцького.

"Микола Романюк дійсно був демократичною людиною, бо у виконкомі від кожної фракції був представник. Мені дуже дивно, чого ви боїтеся? І заступники голови – хто їх контролюватиме? Чи, можливо, вони дійсно працюватимуть для громади? Ми скочуємось до диктатури", – сказав Артем Запотоцький.

Змінивши виконком, депутати перейшли до ще одного цікавого для громади питання: встановлення заробітних плат секретарю ради та заступникам міського голови.

Ухвалення цього питання затягнулося, оскільки в "більшості" чомусь раптово перестало вистачати голосів.

"Давайте друге повторне, зекономимо ще місяць бюджетних коштів", – намагався скористатися ситуацією Запотоцький.

Проте не вдалося, секретар оголосив перерву. Після ряду "зупинок", представник "Укропу" Віталій Ляцевич підішов до Поліщука, щось йому сказав (певно, що голоси вже "на місці"), і депутати затвердили оклади для нових заступників: із врахуванням максимальної премії 250 % та всіх інших надбавок Григорій Недопад отримуватиме 23 210 гривень, Олександр Рачков – 24 079 гривень, а Костянтин Петрочук – 21 810 гривень.

Останнім питанням, яке мене зацікавило та змусило затриматися до 18-ї в міській раді, стало позбавлення футболіста Анатолія Тимощука звання "Почесний громадянин Луцька". Коротко: не позбавили.

"Займіть патріотичну позицію", – казав ініціатор рішення Павло Данильчук.

"Не голосуємо! Ще 200 років таких, як Тимощук, не буде!" – вигукував Дендіберін. І Дендіберін переміг. Колишній гравець збірної України, який заробляє гроші в Росії, працюючи тренером в "Зеніті", і далі "почесний".

***

Остання сесія Луцької міської ради продемонструвала, що "укропівці" після виграшу в битві за секретарське крісло беруть контроль над ситуацією у власні руки та демократично диктують власні правила гри. Проте остаточної крапки у "війні за мера" ще не поставлено. Далі буде...