Поділитись:

Перші гроші

Четвер, 10 серпня 2017, 07:40

Мала в бейсику років 10-12 розкриває футляр зі своєю скрипкою. Дістає інструмент і починає грати. Це не такі популярні мелодії, як у тріо дядечок, що лабають трішки далі по вулиці Лесі Українки, але картина і звук дуже пасують центральній стометрівці серпневого Луцька. Звісно я кидаю кілька гривень у футляр від скрипки, де вже вмостилися купюри різної ваги. Кидаю не тому, що мені шкода малу, або тому що всім дітям світу треба допомагати, а тому що вона така смілива і знає, що гроші не падають з неба і їх треба заробляти. Я оплачую їй її роботу: скрипалька покращила мій настрій, вона змусила мене усміхнутися, вона заробила ці гривні.

Коли мені було десять років, я теж вміла грати на музичному інструменті, але не уявляла, що вийду на центральну вулицю міста і буду грати своє коронне танго на акордеоні, або заводити багатотональні мелодії мадригалу, який мене змушувати виконувати на всіх сімейних святах. Часом, кілька разів за вечір.

Мабуть, навіть якби хтось підкинув мені ідею заробляти вуличним музикантом, я би не наважилася її втілити. Як максимум ми ловили свій куш на Різдво. А вона наважилася, тому такі діти мене вражають. Вони продають равликів, плетуть браслети, вміють відкладати і витрачати гроші на речі, яких прагнуть. Хтось скаже, що це все дурня повна. На селі кожна друга дитина заробляє з малечку, збираючи ягоди та гриби, ловлячи рибу чи випасаючи худобу. Це, звісно, так, але у місті все трішки по іншому.

Хтось скаже, що до батьків таких юнних комерсантів повинні навідатися соціальні служби. Це було би правдою, якби ми говорили про жебраків. Але коли я бачу доглянуту дитину, яка грає на скрипці чи сопілці, заробляючи свої перші гроші, мені зовсім не стає сумно. Я просто хочу, аби змінився рівень її сцени та гонорарів. Але на все свій час.

Надрукувати
мітки:
коментарів
14 березня 2024
12 березня 2024
11 березня 2024
10 березня 2024
09 березня 2024
05 березня 2024
04 березня 2024
01 березня 2024
28 лютого 2024