Чому (не) читає молодь

Не так давно десь почула репліку про те, що частина української молоді спивається, бо горілка коштує дорожче, ніж книжка. З того часу алкоголь здорожчав в рази, а ціна книжок, може, й підскочила, але не так суттєво. То чи в ціні причина?

Та й взагалі, якщо вникнути в деталі, книжку в Україні далеко недооцінюють. Це справа не однієї людини, ім'я якої великими літерами викарбуване на титулці. Це величезна командна робота. І ті, приміром, 80 гривень за 200 сторінок треба поділити між друкарнею, дизайнерами, художниками, редакторами і менеджерами. А для однієї людини ті ж 80 гривень – це два-три рази залишити себе без смаколиків на вечір, декілька тижнів походити пішки на роботу чи в університет або ж зекономити на обіді. І ті ж 80 гривень – це, може, номінально мізерна, однак безпрограшна інвестиція у саморозвиток. Адже та заламінована картонка, яку дадуть в університеті після п'яти-шести років навчання, не означає закінчення освіти, вона дає новий старт.

Звісно, книжки бувають дорожчими. 80 гривень – умовна ціна. Та й із сучасними технологіями можна читати онлайн, користуватися так званими електронними читалками чи ходити в традиційну бібліотеку – все доступне, кожен обирає варіант до душі. Тому звинувачувати в неосвіченості певної категорії молодих людей ціни на літературу абсурдно. Можливості є – було б бажання. Це по-перше.

А по-друге, люди, які так впевнено люблять нарікати на те, що українська молодь не читає, Ви глибоко помиляєтеся. Читає. Може, їм не дуже знайома творчість Гоголя, Толстого чи Бодлера, але вони можуть цитувати Жадана, Подерв'янського чи Іздрика. І це непогано. Час змінюється, література теж. І рушій усіх цих мистецьких зустрічей, гуртків, презентацій, фестивалів – теж переважно юні хлопці та дівчата. Тому перш ніж щось стверджувати, треба аналізувати. А то живемо у світі штампів та ілюзій.