На Волині попрощалися з відомим благодійником

Помер засновник Мальтійської служби на Волині Гюнтер Блеккер.

Громадянин Німеччини Гюнтер Блеккер не думав, що останні кілька десятків свого життя проведе в Україні, й останній спочинок знайде, як і хотів, в українській землі. Про це пише Наталія Малімон для газети "День".

В Україну він потрапив на початку 90-х років минулого століття, коли почав возити на Волинь гуманітарні вантажі. Вже був пенсіонером, і так сталося, що, побачивши, яке непросте життя у ті складні часи в українців, вирішив допомагати, чим зможе. Тому став членом мальтійського ордену, який відомий у світі своїми благодійними справами, заснував на Волині Мальтійську службу допомоги.

За двадцять років своєї діяльності волинські мальтійці допомогли дуже багатьом людям, лікарням, допомагали одягом, ліками, медичним приладдям, діагностичним обладнанням, автомобілями для медичних закладів. Мальтійська служба допомоги на Волині мала і свої реанімобілі, якими доставляла важко хворих у клініки Києва та інших міст України, у Німеччину, і часто сідати за кермо доводилося і самому Гюнтеру. Він дуже любив грати роль Святого Миколая, коли розвозив подарунки в інтернати та сиротинці.

Особливо багато мальтійці допомагали людям похилого віку, важким інвалідам, якими мало хто й опікувався. У благодійній діяльності Гюнтеру Блеккеру допомагала його дружина Віра, яку він знайшов на Волині, вони не отримували заробітної плати, а жили у невеликій віриній квартирі практично до останнього часу, жили на німецьку пенсію Гюнтера. Трохи більше року тому Блеккери переселилися у власний будиночок в селі Боратин, де на сільському цвинтарі і поховано було цього доброго чоловіка.

У п'ятницю 29 вересня 2017 року об 11 годині у кафедральному храмі свв. Апостолів Петра і Павла була відправлена Свята Літургія за душу світлої пам'яті Гюнтера Блеккера.

Дуже багато людей проводжали Гюнтера Блеккера в останню дорогу з кафедрального римо-католицького костелу у Луцьку. Він і його Віра були завжди щирими у наданні допомоги, а це цінується. Шкода, проте, що ні з міської, ні з обласної влади нікого не було на цьому прощанні, хоча саме мальтійці допомагали цій владі роками і безкорисливо.