Vox Dei: чи потрібен Україні Геловін?

Геловін – не нове для українців дійство. З роками воно зазнає інших масштабів і форм. Із нечастих закритих вечірок Геловін приходить в університети, школи і навіть дитсадки. У костюмах скелетів, відьом і зомбі та з розфарбованими лицями молодь сипле на вулиці українських міст у ніч на 1 листопада. І людей дедалі більше, а образи дедалі страшніші. Чому українцям подобаються такі вечірки, чи потрібне Україні це свято і чи свято це взагалі, ІА "Конкурент" запитав у експертів.

Олена Кузьмич, редактор ТСН. ua, кандидат філологічних наук, вікканка:

"Для мене Геловін – це не Геловін, а Самайн, одне із найважливіших дат у Колесі Року. В основі Геловіну лежить кельтське свято Колеса року під назвою Самайн (або ще Савин, Саунь), і це – зовсім не веселе свято, а дійство, сповнене смерті.

Самайн і його сучасний наступник – Геловін – передовсім свята, які символізують закінчення сільськогосподарського року, ще одного циклу. Тому й пошановувалася під час їхніх відзначень темрява, смерть, покійники і злі сили, які можуть прийти під час суворої зими, коли у давні часи пані із косою забирала найбільше життів. Тому Геловін і Самайн – це не час для веселощів, а період для філософських роздумів про смерть як субстанцію, що породжує щось нове. Так що я негативно ставлюся до святкувань Геловіну у школах, якщо перед тим не буде проведена виховна година на тему пошанування померлих, важливості символів, українських варіантів Геловіну тощо".

А появу основних символів свята – яблука та гарбуза – Олена Кузьмич ще раніше пояснювала у своїх матеріалах. Зокрема кельтський рай мав назву "Аваллон", що означало "Острів яблук".

"Духам землі, як і мертвим, приносили жертви – для забезпечення відновлення порядку після періоду темряви. Дівчата у цей день ворожили на майбутню долю різними способами. Поширеним було ворожіння на плодах двох світів – яблуках та горіхах.

Символ нинішнього Геловіну, який став на місце древнього Самайну, – гарбуз із вирізаним обличчям. Про таку традицію відомо ще з Х ст – от тільки тоді ліхтарі вирізали з ріпи. Коли ж Новий Світ почали активно заселяти вихідці з Європи, які привозили з собою свої традиції, з часом Самайн перетворився на Геловін, а ріпу замінив гарбуз – як більш доступний овоч. Та так і залишився головним символом свята", – писала вікканка.

Віктор Давидюк, доктор філологічних наук, професор:

"Відповім питанням на питання: А чи доречно в Луцьку розмовляти в побуті англійською? Ні, бо більшість вас не зрозуміє. Навіщо нам відзначати кельтське свято, якщо в нас є своє аналогічне. Це Щедрий вечір, який супроводжується аналагічними "переберіями". До того ж і в англомовних країнах це не дуже давня традиція. Якщо в нас, українців, є кельтські географічні назви, є спільні слова, спільні міфи, то все, що давнє в кельтів, те є і в нас. Та в католицьких країнах свято предків "Діди" перенесено на 1 листопада. Саме його наближення й символізують маски "дідів". У нас "діди" ходять на Щедрець. На Горохівщині з напханими соломою горбами, по яких лупцюють один одного деревяними ключками-молотами. То навіщо нам відмовлятись від свого заради чужого"

Андрій Тимчук, один із лідерів гурту #ФлайzZza, арт-директор культового луцького клубу "Кораблик":

"Геловін святкую десь від середини 90-х. Вже тоді ми робили такі вечірки у Будинку Офіцерів. Як на мене, нічого поганого тут немає. Все залежить від самого ставлення до цієї події: чи ти позитивно налаштований і з гумором ставишся до нього, чи сприймаєш це, як якийсь ритуал… Мені здається, що в Україні є багато інших негативних явищ, як-от пережитки "совка", наприклад… Хоча з іншої сторони я ЗА те, щоб ми ліпше піднімали або створювали свої, більше українські свята та події. Популяризували, підтримували. Чим ми, власне, періодично і займаємось у Кораблику".

Роман Хорзов, ресторатор:

"Якщо судити по тому, скільки людей приходить на вечірки, то відзначення Геловіну їм подобається. Але сама природа цього свята мені незрозуміла. Адже це більше пов'язано із католицькою релігією. Його відзначають у ніч на 1 листопада, у День всіх святих. Нам це свято не дуже зрозуміле, як-от святкування Різдва у грудні. Але робити висновки за когось – не правильно. Подобається – святкуйте. Нічого поганого. Але взагалі в нас це дійство перетворюють у веселе свято, карикатурне, а не якісь криваві штуки. Ми завжди робимо акцент на веселощах, а не на страху. Ми ніколи не пишемо, мовляв, найжахливіша ніч. Такі лозунги ми не використовуємо. Більше акценту на позитив, адже ми маємо сіяти позитивну енергію, а не негативну".

Протоірей Віталій Собко, голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії УПЦ КП:

"Геловін, що має сатанинське підґрунтя, навіть святом не назвеш. Бо "свято", очевидно, походить від слова "святий". Проте, ця західна традиція дедалі більше проникає в Україну, починаючи з учнівсько-студентського середовища. І це дуже сумно.

Звісно, наше юнацтво, якому природно хочеться веселитися, жартувати, розважатися та ще й із витівками, в переважній більшості не ставить за мету під час Хелловіна поклонятися богові смерті й тьми Самхаїну, як це робили давні кельти-язичники. Вдягаючись у страшні костюми і бавлячись гарбузами, молодь здебільшого не вірить, що в ніч із 31 жовтня на 1 листопада душі померлих можуть побачитися з живими родичами, але для цього живим треба прикинутися, переодягнутися в мертвих.

Одначе, навіть без цього, чи не шкідливе для людини це "свято"? Чи не присутній в ньому реальний князь темряви? Варто задуматися над цим. Адже диявола не треба кликати, він сам поспішить туди, де не творять Божу волю".