Поділитись:

Ельфи, ранок, Луцьк

Четвер, 16 листопада 2017, 07:40

Луцький ранок застав отою листопадовою погодою смутку. На деревах ворони, як розлите чорнило, небо сіре і важке, от-от і заковтне, вогке холодне повітря лізе за комір, чути як з ноги на ногу переминається продавець кави біля собору.

Переді мною човгає високий хлопець. То човгає ногами, то підскакує, ніби його хтось струмом жалить, то зупиняється. От він вчергове зупиняється і розвертається, метрів зо двадцять від мене. Махає рукою, усміхається. Думаю, який дивний, чекає певно на когось.

Він знову повертається і йде попереду мене. Знову струм і він вискакує на півкулю, яка має обмежувати в'їзд на "луцьку стометрівку". Знову дивиться на мене і махає. Закликає до себе. Я обертаюся – позаду ні душі. Він МЕНІ махає рукою.

Але я не знаю цього чоловіка і жодного бажання не маю з ним знайомитися. Спостерігаю, як за виставою. Йду на зустріч, проходжу повз, а він так само дивиться у те місце, де секунди тому була я. І махає рукою. Потім зістрибує і стрибає по вулиці, як Янукович по пенькам.

Хлопцю на вигляд до 30. І я розумію, що його накрило. О восьмій ранку. Сірого листопадового ранку. Йду і думаю, може він веселку бачить чи ельфа там якогось? Може Анджеліну чи якусь дівчинку з дитячого садочка, в яку він був закоханий, коли на горщик ще ходив? Дарував їй квіти, висипав на голову пісок, а вона жалілася мамі і голосно верещала. Може він уявному псу махав рукою чи єдинорогу?

Отак і йдемо. Він то скаче, то човгає. А Луцьк собі прокидається. На вітрині вивіска, що на патрони знижки. Біля візового черга. На Богдана Хмельницького когось нудить у маршрутці. А хтось бачить ельфів. Добрий ранок)

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією

Надрукувати
мітки:
коментарів