Їдемо з глузду. Це дуже безглуздо.

Нещодавно Міністерство охорони здоров'я оприлюднило інформацію, що 75% населення України не мають доступу до кваліфікованої допомоги в сфері психічного здоров'я. Проблема у тому, казали в міністерстві, що є достатня кількість психіатрів, а ось психологів, соціальних працівників бракує. Простою мовою кажучи, немає компетентних та доступних спеціалістів, із ким можна поговорити.

На думку МОЗу, ті психологи, яких випускають державні вузи, не завжди компетентні. Та й громадяни соромляться йти до таких мозкоправів, оскільки бояться, що психолог може розбазікати щось; або просто не мають до них доступу. Наприклад, живуть у селі чи навіть районному центрі, де за психолога подружка чи навіть священник. Психологічні проблеми загострюються від того, що країна не багата, ослаблена війною. У зоні ризику люди старшого віку та ті, хто зловживає алкоголем.

Більше того, вважається, що до 2030 року депресія стане третьою найбільш поширеною хворобою в країнах з низьким доходом і другою – з середнім.

Звучить страшно. І це я ще вирішила зранку не озвучувати фразу на якому місці Україна в рейтингу країн за кількістю самогубств.

У Міністерстві, аби вирішити цю проблему, хочуть розробити Концепцію розвитку охорони психічного здоров'я. Це, звісно, все добре, але якось туманно.

Будучи повним профаном у темі психології, все ж дозволю собі кілька реплік.

1. Якщо у МОЗі кажуть, що одна із топ-проблем депресій та інших болячок та розладів — це алкоголь, то чи не є сенс працювати із алкозалежними? Без згоди пацієнта у більшості випадків лікування не можливе. Витверезники незаконні. Чи втручається узагалі держава в подолання цієї соціальної катастрофи? Ні, я не кажу про сухий закон, бо це теж крайність.

Ок, заборонили рекламу. Ок, із торгівлею боремося. Але цього дуже мало. Повинна бути явна і очевидна альтернатива такому допінгу як алкоголь. І її мають бачити всі.

Бо така велика проблема, як алкоголізм, залишається навіть не на плечах самого хворого, а на плечах його рідних, якихось громадських організацій та груп.

2. Відкрийте Google і ви знайдете, що серед шляхів до емоційної стабільності усім доступні фізичні навантаження, творчість, смачна їжа, любов. Навіть у найбіднішій країні знайдеться турнічок, музика, якась смачна бараболя та любов. Чому соціальна реклама — це завжди негативний шок? Чому не рекламують прості, рідні та позитивні речі?

3. Каюсь, журбу і сум несемо в маси ми: журналісти, редактори, власники медіа, блогери. Вмикаєш зранку телевізор, дивишся "Надзвичайні новини" і якось хочеться вимкнути телевізор, сховатися під ковдрочку і тихо боятися апокаліпсису.

Негативних новин, зради, конфліктів дуже багато в інформаційному полі.

ЛЮДОНЬКИ, та перестаньте на них клікати, перемикайте на спортивну трансляцію, і редактори із задоволенням перестануть про це писати. Є чудове радіо Країна.FM, де так багато позитивних новин. Або видання "Конкурент", де є що почитати)

Учора весь день у голові грала пісня Енді Вільямса It's The Most Wonderful Time Of The Year. А ще колега пригостила мандаринкою.

Попри тривожні новини, маємо задерти носа та показати велику дулю усім хворобам.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.