Vox Dei: як готують кутю відомі волиняни

Кутя – незмінна страва Різдва. Її рецептів не злічити: у кожній родині є свої особливості приготування куті. Але смакує вона залюбки усюди. Напередодні світлого свята Різдва Христового відомі волиняни поділилися із "Конкурентом" своїми секретами приготування різвяної страви.

Ірина Констанкевич, народний депутат України:

"Наша сім'я має свій рецепт, який, як і в більшості українців в основі сформовано уже тисячоліттями. І кожен складник має своє глибоко символічне значення: і пшениця, і мак, і мед, і родзинки, і горіхи... Ми додаємо ще і курагу. Пропорції усіх компонентів теж у кожного свої. Свято традиційно починається за кілька днів із приготувань, купувалися якнайкращі мак, родзинки, діставалася із закапелків макітра для тертя маку. В дитинстві кутю завжди готував батько, а ми зачаровано за цим процесом спостерігали. І чекали, коли батько замішає і дасть попробувати. Категорично заборонялося облизувати мак із макогона, бо буде лисим чоловік. Зараз кутю готує мій чоловік-господар. І так останніх 30 років. Це уже його творчість. 6 січня ми завжди йдемо до батьків, кожен зі своєю кутей і частуючи, звичайно, нахвалюємо кожен свою.

Різдво Христове – це величне, світле, радісне свято, яке дає нам віру і єднання у славлені народження Ісуса Христа. Із Різдвом Христовим і веселих свят усім!"

Дмитро Грелюк, директор РЦ "Промінь":

"6 січня на Святвечір ми традиційно збираємось у сімейному колі за святковим столом, на якому стоять 12 пісних страв, а головною різдвяною стравою є кутя, ритуал приготування якої розпочинається ще за декілька днів до Святвечора. Здавна у нас є ступа*, в яку ми засипаємо пшеницю та товчемо її. Після цього її необхідно провіяти, помити та підсушити. Звісно, зважаючи на великий асортимент куті в магазинах, можна придбати уже готову, але Різдво – це особливе свято, тому дуже хочеться наслідувати традиції предків. Наступним етапом ми відварюємо кутю залежно від того, як збита пшениця. В середньому кутя у нас вариться 20-30 хвилин, після цього її потрібно винести на холод. Не менш цікавою є традиція приготування маку, для початку на ніч його потрібно залити водою, після цього зливаємо воду, висипаємо мак в макітру**, беремо макогона***, влаштовуємося зручно на підлозі біля грубки****, ставимо макітру між ногами і втираємо мак. Після того, як втерли мак, додаємо цукор і ще раз перетираємо макогоном. У макітру додаємо кутю, родзинки, горішки та мед, доливаємо узвару і вимішуємо. На стіл кутя так і подається у макітрі з великою дерев'яною ложкою. За стіл в нашій родині прийнято сідати, коли на небі з'явиться перша зірка, читаємо молитву і запалюємо різдвяну свічку. Коли ж благословляється трапеза, спочатку куштуємо три ложки куті, а потім уже частуємо усі інші страви. Як вірили наші предки, чим смачнішою буде кутя на Різдво, тим багатшим буде рік".

Галина Падалко, телеведуча:

"Особливих рецептів ми не шукали, хіба що одного разу додали до куті курагу та чорнослив.

А взагалі ще з дитинства, коли була жива бабуся, пам'ятаю приготування куті, як ритуал, в якому я допомагала, чистивши горіхи та моловши в ступі мак".

Анна Данильчук, проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки:

"Для мене кутя – це одна з наймагічніших українських страв. Я не так полюбляю її їсти, як вивчати традиції приготування. Кожен елемент – від підготовки зерна і до подачі на стіл – має своє символічне значення. Наприклад, у багатьох регіонах України лише господар дому має право ставити кутю на різдвяний стіл. Страву часто залишають на ніч, аби душі померлих предків могли почастуватися нею, адже існує повір'я, що у передріздвяний час вони повертаються до своїх домівок. Кутю також пропонують домашнім тваринам, худобі, щоб ті були здоровими і плодилися.

У нас в родині ми традиційно розпочинаємо вечерю із кількох ложок куті. Готує її мама з пшениці, меду, родзинок, перетертого маку та волоських горіхів. Пригадую, що бабця, котра народилася у Батурині, на Чернігівщині, розповідала, що там кутя інакша – значно густіша і обов'язково із вишнями.

Якого б рецепту ви не дотримувалися, головним інгредієнтом все ж є любов. У різдвяний час важливо сконцентруватися не на дрібних організаційних клопотах, а на доброті, прощенні та суті свята".

Тарас Божидарник, професор Луцького національного технічного університету:

"Зваривши шліфовану пшеницю, поки вона не повністю охолола, добавляю мед, завчасно розмочений ізюм та курагу, інколи сушену вишню або черешню, без кісточки, звісно, багато меленого і запареного окропом маку, горіхи (можна волоські або навіть арахіс). Все гарно та ретельно перемішуємо, якщо загусто, то можна трохи розвести з кип'яченою водою з медом. Смачного! Веселих Різдвяних свят!"

Володимир Пащенко, медіа-менеджер та ресторатор:

"Ми обов'язкового на Різдво готуємо кутю. Особливістю нашої родинної куті є те, що замість пшениці ми використовуємо рис. Також додаємо мед і узвар".

Ольга Бузулук, речниця Патрульної поліції Волинської області:

"Кутю, звісно, готуватиму. Тим більше, з досвіду минулих років, її полюбляють смакувати дві маленькі доньки (3 і 6 років), люблять роздивлятись, що там є і чого так всього багато.

Кутю спочатку варю, далі у гарячій водій розводжу цукор і мед, додаю до куті, добавляю мак, горіхи, родзинки. Густина середня: не дуже рідка, але й точно не густа.

Особисто мені кутя смакує більше на другий день, коли добре настоялась і постояла в холодильнику".

---

Довідково:

• *СТУ́ПА, и, ж. Пристрій для лущення та подрібнення різних речовин (зерна, тютюну і т. ін.), неодмінним доповненням якого є товкач.
• **МАКІ́ТРА, и, ж. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором.
• ***МАКОГІ́Н, го́на, ч. Дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо.
• ****ГРУ́БА, и, ж. Піч, що служить для опалювання приміщення.