Поділитись:

Традиція вбивати

Четвер, 05 квітня 2018, 07:40

У мене було щасливе дитинство. Завжди із теплотою у спогадах канікули в бабусі, де відчувалася свобода.

Попри це, пригадую жахливий момент, про який мені лише варто подумати, і він стоїть перед очима.

Я кажу про вбивство свині. Як колять ту тварину я бачила одного разу і це було жахливо. Мене не підключали до цієї "роботи", але дитяча цікавість узяла гору і я прослизнула подивитися що робиться, коли порося вже було щойно вбитим.

А до того на подвір'ї стояв жахливий визг. Та свиня ніби відчувала швидку загибель. Для процедури когось запрошували, більш досвідченого. Очі тварини і ця дикунська традиція пити ще теплу кров. Багато хто скаже, що це ж наші українські традиції. Що, мовляв, сільські діти такі сцени бачать постійно, хрумтять вуха і виростають щасливими. Але хіба це робить такі сцени менш жахливими? Чому когось дивує, що міська дитина, або чутлива людина реагуватиме на таку традицію, як на сцену насильства?

От ще один контраргумент: "То їсти м'ясо та рибу ви можете, а вбивати ні?".

Але навіщо людина їсть? Щоб вижити. Та чи не повинна вона, якщо не може відмовитися від м'яса, поважати свою жертву та навіть вибачитися, а не робити з цього культ, шоу, розвагу?

І взагалі — це так дивно, коли у Великий Піст люди, які вірять у Бога, а тобто — Любов, так чекають на оте вбивство.

А ще у селах не рідко топлять котенят. Та хіба всі традиції варто залишати?

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій.Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів