Поділитись:

Весняна сотня 2018: як це було (фото)

Вівторок, 01 травня 2018, 09:30

Потерті кроси, понад сто байків і обличчя, на котрих в якусь ледь вловиму блаженну усмішку воєдино злились кайф і втома. У неділю все це було якось міцно зв'язано. Переплетено, ніби серпантин. Послідовно, як від двійки до туза розкладений пасьянс, крутилось у мене в голові від запропонованої ідеї до команди "Старт!".

Дев'ята ранку, двадцять дев'яте. Біля "Променя" – "Весняна Сотня 2018". Подія, заради якої я продала квиток на концерт "Скриптоніту" у Києві і Христина (Христина Назар – координатор проекту ГР "СВІДОМІ", організатор – ред.), яка своїм дзвінком "стягнула" мене з ліжка майже вдосвіта.

Стою серед площі в оточенні шосейних, трекових, гірських та інших, невідомих мені, видів велосипедів, їх власників і друзів цих власників. Подумки, перемикаючи режими на камері, молюсь, аби минулося без казусів.

"Свідомі, ви – нелюди, – почула за спиною, – хіба ж можна такі заходи робити у неділю, ще й з самого ранку?", – напівжартома, риторичним тоном, сонно протягнула журналістка Даша Окружко.

"Організацію велопробігу здійснюють ГО "Нова Культура" за сприяння ГР "СВІДОМІ". Захід став вже традиційним, завдяки велоклубам "LUTSKGORILLAZZZ" та "ВелоВершники", оскільки проводиться втретє", – ніби втрутившись у розмову, наголосив один з ведучих дуету "OpenSpace".

"Основною метою марафону є популяризація здорового способу життя, а також велоспорту як елементу проведення активного та корисного дозвілля", – в унісон із ним із посмішкою продовжила я.

Десята двадцять. Реєстрацію учасників закінчили, з правилами ознайомились, з організаторами і партнерами зв'язок присутній. Лишилось тільки проїхати 117 км.

"З огляду на якість роботи Укравтодору, це має бути щось на зразок десятого кола пекла в найкращих традиціях Данте", – подумалось на секунду.

Рушили о десятій тридцять. І тут я, така спрагла на "живі", насичені емоціями кадри, аби передати всю велич і масштабність моменту, коли зі стартової лінії, протяжністю в три метри, виїжджають і формуються в колону більше сотні велосипедистів, перебігаю дорогу, розміткою в чотири смуги. На червоне світло. Невелика жертва заради історії, чи не так?

Сказати, що дійство було ефектним – не сказати нічого: авто патрульної поліції з мигалками та сиренами, величезний білий "Фольксваґен" "Променя" з прапорами "СВІДОМІ" з усіх сторін, незвідана (для очей глядачів, у всякому разі) кількість велогонщиків, карета швидкої допомоги, "елька" (MitsubishiL200 – ред.) з прапорами організаторів, ще одна патрульна автівка, подумати тільки… Такий ажіотаж міг би викликати хіба що приїзд президента.

Здолавши кілометрів дванадцять, зупинились перепочити. Обличчя учасників – рішучі, без жодного натяку на страх чи сумнів. Наступний привал – так само: лише жарти, бажання перевірити себе на витривалість і морозиво з магазину "Тростянецькі ковбаси".

Близько 13:00 доїхали до урочища Лопатень, що у маршруті "Луцьк - Ківерці - Тростянець - Журавичі - Лопатень - Берестяни - Кадище - Дерно – Луцьк" зазначене як пункт основного привалу. Зупинка аж на дві години, бо "їзда їздою, а обід, знаєте, за розкладом".

Чи відомий вам більш ефективний аперитив, ніж сам процес трапези серед лісу? Чи може смакувати щось краще, ніж смажені на вогнищі м'ясо і ковбаски після довгої дороги? Поки ви негативно киваєте головою, відповім: для наших учасників – може.

Через нестримну жагу здолати відстань за максимально короткий термін урочище Лопатень стало не лише пунктом перепочинку, а й місцем, котре розділило колону велолюбителів на дві: тих, хто стартував і повертався до фінішу разом з організаторами, і тих, чий спортивний азарт компенсував фізичну втому, змусивши проїхати серйозну дистанцію майже без зупинок.

До слова, серед учасників велозабігу знайшлись і ті, хто навмисне збільшував собі кілометраж:

"Завжди з нетерпінням чекаю такого роду спортивних заходів, які проводять як у нас в Луцьку, так і в Україні.Ця подія для мене і багатьох учасників була не з легких, все ж таки 117 км! Проте, особисто я проїхав майже 150 км, в азарті проскочив поворот, поїхав в Колки і вертався. Гарні краєвиди нашої квітучої Волині радували в дорозі", - розповів лучанин Віталій Мельничук.

Дорогою додому своїми переживаннями поділився один з організаторів велопробігу – співзасновник Громадянського Руху "СВІДОМІ" Павло Павлюк: "Я відчуваю відповідальність за безпеку кожного, хто підтримав ініціативу і катає сьогодні з нами. Найважче, мабуть, слідкувати за тим, аби учасники рухались в колоні, не губились і не виривались вперед надто далеко. Приємно здивувало те, як багато тут адекватних і свідомих людей, усміхнених і відкритих. Наразі ми вперше у своїй практиці долучились до організації такого плану заходу, але, заради лучан і їх щирих емоцій, будемо розширювати цю сферу діяльності".

Після декількох зупинок, аби відпочити і зробити спільне фото, повертаємося до Луцька.

На годиннику – близько 20:00. Біля "Променя" вже чатують секунданти й велолюбителі, котрі йшли до фінішу без зупинок.

Далі за планом – вручення дипломів трьом найшвидшим та сертифікатів за участь усім, хто пройшов дистанцію (а дистанцію, до слова, пройшли усі, за виключенням хіба 4-5 учасників), а там вже – хто куди.

Хто куди, а я – до ліжка. Не знаю чому, але по закінченню велопробігу усі, хто маршрут долав, зручно вмостившись на сидінні авто, а не на "своїх двох", правда, колесах, виглядали більш втомленими, ніж ті, хто крутив педалі впродовж всього дня.

Чи то "хайпу" не вистачило, чи моральна втома така нищівна. Не знаю. Знаю тільки одне: час, проведений з такими людьми, робить нас кращими. Вони не зважають на труднощі і стрімкі підйоми, не зважають навіть на падіння і розбиті коліна. І хай велоспорт – найменший спільний знаменник, готовий об'єднати таку кількість людей, це був прекрасний день, збагачений людяністю, єдністю і бажанням рухатися вперед.

Надрукувати
мітки:
коментарів
12 жовтня 2022
20:00
10 серпня 2022
19:30
04 серпня 2022
12:40
01 липня 2022
12:46
18 червня 2022
10:56
05 червня 2022
17:25
09 травня 2022
25 квітня 2022
23 лютого 2022