Як у Луцьку виготовляють соуси

При виїзді "на природу" або частуванні вдома, напевно, кожнен з нас купував соус або кетчуп, щоб було чим приправити м'ясну нарізку. Але чи задумувалися ми, з чого і як він виготовляється? Який "виробничий шлях" повинні пройти томати, що до них потрібно додати, щоб в результаті отримати насичений смак та правильну консистенцію?

На виробництві у Луцьку, де торгова марка "Руна" виготовляє соуси, аджики, кетчупи, гірчиці та оцет, побував Конкурент.

***

Соуси та кетчупи під торговою маркою "Руна" виготовляють у Луцьку з 1999 року. Свою продукцію підприємство реалізовує, як в Україні, так і за кордоном: Прибалтика, Молдова, Білорусь, Німеччина, Польща, Швеція, Китай, Туркменістан, Іспанія, Грузія.

На підприємстві працює майже 300 людей. Оскільки літо – "гаряча пора", усі виробничі лінії повністю завантажені. У звичному ритмі виробництво працює в три зміни упродовж року. Така активність пов'язана з тим, що виробничий процес не зупиняється на тривалі перерви, окрім технологічних зупинок для мийки і дезінфекції обладнання.

Головний технолог "Луцьк Фудз" Ольга Тіщенко каже, що продукцію, яку виготовляє підприємство, намагаються зробити різноманітною за смаком, якісною та максимально безпечною для споживача.

"Безпека продукту у нас на першому місці. Виготовляємо в асортименті соуси, аджики, кетчупи, гірчиці, оцти натуральні та розчини оцтової кислоти – більше сорока видів продукції. Турбуючись про споживача, використовуємо екологічно чисту упаковку: скляні банки та пляшки", – каже технолог.

І додає, що у виробництві лінійки натуральних продуктів підприємство не використовує добавок, які мають позначку "Е". Крохмалі, що додаються в технологічних цілях для загущення продукту, мають статус натуральних інгредієнтів. Їх купують за кордоном, бо в Україні немає потужностей для виготовлення такого типу продукту відповідної якості. Постачальниками є такі країни, як Німеччина, Англія, Швеція.

"Щоб продукт довше зберігався без додавання консервантів, необхідно зробити інші дії, які будуть забезпечувати термін придатності продукції, наприклад, три роки. Для цього ми виконуємо додаткову технологічну операцію: стерилізацію або температурну обробку продукту, який вже запакований в банку або пляшку", – зазначає Ольга Тіщенко.

Основним інгредієнтом всієї продукції, яку виготовляє підприємство (окрім оцтів та гірчиці), є томатна паста. ЇЇ закупляють на заводах Херсонщини, де свіжі помідори перетирають, концентрують і запаковують в асептичну упаковку.

"Помідори не можна використовувати упродовж року – це сезонний продукт, тому виготовляється заготовка для подальшого використання. Томатна паста чудово зберігає смак, аромат та колір свіжих помідорів і дає можливість виготовляти наші соуси", – звертає увагу жінка.

До виробництва томатної продукції також долучаються місцеві сільськогосподарські виробники. Фермерське господарство "Золота Нива", що у Ківерцівському районі, здійснює поставки сушеного столового буряка для "Заправки до червоного борщу", а також кореню пастернака, цибулі, кропу та петрушки для інших видів продукції, що виготовляє торгова марка.

"Сушені овочі намагаємося купувати в українського виробника. Але, на жаль, у нас не вирощують чорний перець, корицю, деякі інші спеції, тому замовляємо їх з-за кордону: Індія, Китай", – зауважує Ольга Тіщенко.

Оскільки зараз в розпалі сезон консервації, запитуємо про відмінності між натуральним оцтом і розчином оцтової кислоти, які виготовляє підприємство.

"Всі оцти мають однакову хімічну формулу, відмінності – у самому виготовленні. Якщо розчин оцтової кислоти – це розведена харчова кислота синтетичного походження, то натуральні оцти – це продукт, який отримують біологічним методом з допомогою оцтовокислих бактерій із зброджених соків (яблучного, виноградного) або спирту.

Та додає, що концентрація натуральних оцтів не перевищує 12 %, тоді коли концентрація синтетичної оцтової кислоти – 99,7 %. Виноградний і яблучний оцет мають забарвлення, а синтетичний – прозорий.

"Оцтова кислота в розведеному вигляді – це харчовий продукт. Для того ми виготовляємо розчин оцтової кислоти 6 % або 9 %. Для консервації підходить 9 %, для салатів, бажано використовувати 3 % оцет. Ми даємо рекомендації нашим споживачам на етикетках", – пояснює технолог.

Після розповіді про особливості виготовлення продукції вирушаємо на виробництво.

До приміщення, в якому зосереджене основне виробництво, поступає сировина і допоміжні матеріали.

Кожну банку обробляють паром під час руху конвеєром.

Оброблена, фактично стерильна банка, рухається далі конвеєром до фасувального автомата, де у неї наливається готовий продукт.

На відміну від соусів, гірчиця не потребує додаткової термічної обробки.

Головний технолог каже, що всі інгредієнти соусу, зважують на електронних вагах і змішуються в купажерах, перекачуються у зварочні котли (ємкість не менше тонни). Відбувається процес пастеризації, доведення температури до 90 градусів. Після цього продукт перевіряється на органолептичні і фізико-хімічні показники.

Після того, як продукт закрили в банку, він рухається конвеєром до автоклавів, де проходить процес стерилізації.

А далі до автомата, який наклеює етикетку і наносить дату.

Промаркований і продатований продукт запаковується в поліетиленову плівку для транспортування до споживача.

Після того, коли продукт запакований, відбувається ще одна перевірка якості: на фізико-хімічні та мікробіологічні показники.

Запакований і перевірений продукт транспортується на проміжний склад готової продукції, де перевіряється його зовнішній вигляд.

Прямуємо до основного складу продукції. Відвантаження з проміжного складу на основний відбувається один раз на добу після того, як продукцію перевірять в лабораторії.

Головний технолог каже, що тут міститься продукція, яка виготовляється у тарі:

• банка (485, 880, 210 грам);
• пляшка – 235 грам;
• відра (1, 3, 5, 7 кілограма);
• сашети (70 грам);
• оцет у скляних та ПЕТ-пляшках ( 1 літр і 750мл).

Заповнення місткості залежить від питомої ваги продукту. Якщо, наприклад, банка виготовлялася під об'єм півтора кілограма, то соус не заповнить її всю. Необхідно залишити простір між кришкою і самим продуктом для того, аби безпечно його запакувати та для привабливого вигляду. На виробництві запевняють, що менше в банку не наллють, а більше можуть.

Начальник складського господарства Євгенія Приведенець каже, що склад готової продукції вміщує мільйон банок.

"Є різна продукція. Відра з соусами можна ставити в чотири поверхи, а банки з соусами – сім поверхів, 200-грамову банку – девять поверхів, оцту – 4 поверхи", – пояснює завскладу.

Переміщення продукції на склад погоджуюють контролер з якості і начальник соусного цеху.

Після невеличкої екскурсії виробництвом та складськими приміщення прямуємо до лабораторії, де проводяться різні фізико-хімічні та мікробіологічні дослідження.

Керівник департаменту контролю якості продукції Олена Назаренко розповідає, що дегустаційна комісія куштує продукцію, щоб перевірити органолептику – смак, запах, консистенцію.

"У виробничій лабораторії досліджується продукція, сировина, пакування, виробництво. Беремо зразки і обстежуємо в лабораторії. Якщо це сировина – це вхідний контроль сировини, залежно від нормативної документації і вимог, які ми маємо", – каже Олена.

У іншому відділі виробничої лабораторії проводяться мікробіологічні дослідження.

За допомогою спеціального обладнання: термостатів, відбувається інкубація посівів.

"Тут плюсова температура. Із продукції відбираються зразки, поміщаються у спеціальні лабораторні чашки, де вирощуються мікроорганізми в певному середовищі. А далі згідно до нормативних документів визначається, чи повинні ці організми бути у продукції", – посянює керівник департаменту якості продукції.

***

ПАТ "Луцьк Фудз" упродовж 70 років відслідковує останні тенденції у сфері виробництва корисних та безпечних бакалійних продуктів та запроваджує новітні технології у виробництві. У 2008-2010 роках було проведено повну реконструкцію і модернізацію заводу. Це дозволило розширити асортимент ексклюзивної за своєю рецептурою продукції. Із серпня 2016 року підприємство починає реалізовувати новий проект із ребрендингу ТМ "Руна". На полицях магазинів та супермаркетів з'явиться продукція з новим логотипом, дизайном етикетки та кришки, що передбачатиме нове позиціонування продукції.

Довідка

Публічне акціонерне товариство "Луцьк Фудз" (ПАТ "Луцьк Фудз") – український виробник бакалійної продукції. Спеціалізується на виробництві прянощів і приправ, а саме: томатних соусів, пасти, аджики, гірчиці, кетчупів, натуральних і столових оцтів.

На виробничих потужностях, що розташовані у місті Луцьку, виробляють соуси, аджики, кетчупи, гірчиці,натуральні і столові оцти під торговою маркою "Руна".

Підприємство реалізовує продукцію як в Україні, так і за кордоном. Працює з 9-и всеукраїнськими національними мережами: Fozzy (Сільпо, Фора), Еко-маркет, Велика кишеня, Фуршет, BILLA, NOVUS, METRO, Караван, Ашан та 26-и регіональними мережами: Вопак, Пакко, ТамТам, Салют, Наш край, Колібріс, Таврія, МегаМаркет, Брусничка, і 60-и локальними мережами: 23 на 7, Файно, БіМаркет.

Експортує продукцію в країни Прибалтики, Молдову, Білорусь, Німеччину, Польщу, Швецію, Китай, Туркменістан, Іспанію, Грузію.

Голова правління ПАТ "Луцьк Фудз" – Шамрай Олександр Вікторович.

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) – Демосфенус Ольга (Кіпр).

Статутний капітал підприємства – 16 мільйонів гривень.