Поділитись:

Дохід від відходів: як заробляють на смітті

Неділя, 13 серпня 2017, 12:00

Нині у ЄС переробляється трішки більше, аніж половина твердих побутових відходів. Але до 2030 року це число планують збільшити до 70%.

На перший погляд перероблення сміття здається безперспективним і неприбутковим заняттям. Його непросто монетизувати, тому приватні підприємці беруться за цю справу неохоче.

Але виявляється на тому, що давно пішло у смітники, можна непогано заробити. Hyser розповів про 5 успішних компаній, у яких це вийшло.

Деревина з газет

Історія створення проекту Newspaperwood особлива тим, що технологію перероблення придумали не люди з технічною освітою, а дизайнери. Ще студентом нідерландської Design Academy Eindhoven, Мікі Мейер зауважив, що до 30% тиражів газет навіть не розкуповують. Він був обурений цим фактом, адже заради створення газет вирубувалися дерева. У Західній Африці, на Мадагаскарі та в Південній Азії було вирубано 90% прибережних тропічних лісів, в Південній Америці - 40%. Студент почав активно цікавитися думкою вчених, і натрапив на інформацію про те, що завдячуючи таким темпам вирубки тропічних лісів їм залишилося існувати не більше ста років.

Мікі Мейєр почав роздумувати над тим, як навчитися перетворювати газети назад у дерево. Ідея була проста: спресувати та склеїти стопку газет. Все ж складність полягала в тому, як зробити матеріал максимально схожим за кольором і фактурою на дерево. І Майер придумав, що склеювати газетні листи потрібно не стопкою, а під різними кутами, а потім відправляти під прес.

Під час реалізації проекту було отримано паперову деревину, яку можна було використовувати також, як і звичайну: різати, фрезерувати, шліфувати та покривати лаком. Але обробка паперової деревини обходилася дорожче, тому ціна меблів виявилася вищою за ринкову. Виготовляє ці меблі нідерландська дизайн-студія Vij5, а її представники заявляють, що проект повністю себе окупив.

Покрівельні матеріали з засобів гігієни

Хороші та корисні речі можна виготовляти не лише з газет, але також з засобів гігієни. У цьому ми можемо переконатися на прикладі північноамериканської компанії Knowaste, яка з 1990-х розробляла технологію перероблення підгузків, прокладок і тампонів. Процес проходить у два етапи: спочатку засоби гігієни відправляють в автоклав, нагрівають, подрібнюють, стерилізують за допомогою термічної обробки, видаляють забруднення і гранулюють. На наступному етапі з гранул виходять покрівельні матеріали.

Knowaste запатентувала свою технологію перетворення засобів гігієни в невеликі білі гранули. І в 2011 році компанія відкрила завод West Bromwich в Шотландії.

Щороку в Великобританії викидають близько 3 млрд підгузків, при цьому кожен з них розкладається понад 500 років. Країни, що входять в Єврозону, зобов'язані збільшувати частку сміття, що переробляється, тому Knowaste заручилася серйозною підтримкою британського уряду, який навіть допоміг налагодити доставку використаних засобів гігієни з будинків для літніх і дитячих садів. З моменту відкриття завод переробив десь 77 млн підгузків. Попри прибутковість виробництва, завод довелося закрити через скарги місцевих жителів на поганий запах.

Компанія пообіцяла доопрацювати технологію і відкрити новий завод у Західному Лондоні, вклавши в нього 14 млн фунтів стерлінгів. Але міська влада не схвалили нову методику і, побоюючись запахів, відмовила Knowaste в будівництві заводу. Зараз компанія продовжує розвивати та покращувати свою ідею. До кінця цього року планується відкриття аналогічного заводу в Південній Африці.

Виробництво паперу з макулатури

США є світовим лідером споживання туалетного паперу. Кожен американець використовує близько 6 рулонів туалетного паперу щомісяця. За даними Natural Resources Defence Council, завдячуючи таким темпам споживання, один американець знищує одне дерево раз в три роки, що негативно позначається на довкіллі. Рішенням цієї проблеми могло б стати виробництво паперу з суміші целюлози та макулатури або ж, в ідеалі, тільки з макулатури. Мінус в тому, що такий папір виявляється більш жорстким, тому споживачі не поспішають повністю відмовлятися від звичайного. Як повідомляє Greenpeace, папером з макулатури, який коштує дешевше, в Америці користуються всього 50% населення.

Кожен американець використовує близько 6 рулонів туалетного паперу щомісяця.



Для виробництва такого туалетного паперу може використовуватися білий папір з лініюванням, книжково-журнальний та архівний папір, який після розпуску очищається від сторонніх домішок.

Торговий центр, де продаються тільки речі, які вже були у вжитку

Навесні 2017 року Швеції відкрився перший у світі торговий центр, де можна купити тільки товари, що вже були раніше у вжитку. Цей торговий центр називається ReTuna Återbruksgalleria (Tuna - на честь міста, в якому знаходиться, återbruk означає "повторне використання").

У центрі великої будівлі є пункт приймання використаних речей. Все, що здають відвідувачі, сортують за основними напрямками: меблі, комп'ютери, одяг, іграшки, велосипеди, предмети для садівництва, будівельні матеріали.

Після цього товари потрапляють до власників профільних магазинів. Якщо речі вдається полагодити, вони виставляються на продаж. Все, що не піддається ремонту, відправляють на перероблення. Хоч торговим центром керує міський муніципалітет, власники магазинів - приватні підприємці.

"Для нас важливо, що заробити підприємці хочуть не менше, аніж врятувати планету", - зізнається представник муніципалітету Анна Бергстрем. За її словами, вже зараз доходи підприємців покривають витрати на ремонт отриманих речей.


Футболки з пластикових пляшок

Одяг з перероблених пластикових пляшок - вже не новина. Цей процес освоїли кілька компаній: американська Picture робить спортивний одяг (найпопулярніший товар - водолазні костюми), Oak Hall Industries - виготовляє мантії і шапочки-конфедератки для випускників. Італійська Zegna випустила куртку з переробленого пластику з вбудованими сонячними панелями для підзарядки телефонів. Британська Sainsbur намагалася зробити з пластика повсякденний одяг, вона випустила колекцію сорочок - але це була разова акція.

Все ж мало хто знає, що сміливцем, який спробував систематично заробляти на виробництві такого одягу, виявився британець Кріс Барбер, який живе у Дубаї. Він займається виготовлення джинсів, топів, флісових сорочок і бейсболок та продає їх в Дубаї, Великобританії та США.

На виготовлення однієї бейсболки піде три півлітрових пластикових пляшки, для пари спортивних шортів - близько 30 пляшок. Вартість "пластикової" футболки становить близько $ 30, бейсболки - близько $ 4. Пластикове волокно можна застосовувати як в чистому вигляді, так і змішувати з бавовняної ниткою в різних пропорціях.

На виготовлення однієї бейсболки піде три півлітрових пластикових пляшки, для пари спортивних шортів - близько 30 пляшок.



Одяг із пластику має попит, а технологія вже окупилася. Зараз Барбер будує плани, як перевести виробничі потужності з Китаю в Арабські Емірати для того, щоб поліпшити контроль якості тканини.

Надрукувати
мітки:
коментарів