Успіх "Лестера": урок для кожного?

Сьогодні на наших очах здійснено один з найбільших подвигів в історії світового спорту, про який знімуть не один фільм і напишуть не одну книгу.

Сьогодні провінційний клуб з Лестера, основу якого склали гравці третього-четвертого дивізіонів, достроково переміг у найбагатшому і найпрестижнішому футбольному чемпіонаті – англійській прем'єр-лізі! – пише видання Цензор.НЕТ.

Сьогодні "Лестер" – нова одиниця виміру професіоналізму, яка увійде в повсякденний словник сучасної людини.

На початку сезону ставка на перемогу "Лестера" була найбільш принизливо низькою серед всіх команд – букмекери пропонували неймовірні 5001 до одного! А "Лестер" довів – усі ці гроші і прогнози нічого не варті, якщо зібрався колектив, який готовий потіти, творити і який виходить на роботу як на останній бій.

Статистичних шансів у них дійсно не було

"Лестер" у цьому сезоні очолив 64-річний тренер Клаудіо Раньєрі, який за 30 років тренерської кар'єри в топ-чемпіонатах не перемагав жодного разу. Перед потраплянням в "Лестер" Раньєрі пережив найчорніший момент життя – його з ганьбою вигнали з поста тренера збірної Греції на наступний день після жахливої поразки греків на домашньому стадіоні від команди ... Фарерських островів! Раньєрі провалив відбір Греції на чемпіонат Європи – одне очко в чотирьох матчах – це було національне приниження. Його стали висміювати, і тренер після цього кошмару вирішив було зав'язати з роботою у футболі. І ось випадковий шанс, напевно, останній в житті – "Лестер", і ставка одна – або ти переміг, або "невдаха" – це твоя доля і твоя епітафія ...

В епоху мільярдних інвестицій і контрактів у десятки мільйонів, лідерами "Лестера" стали хлопці без імен і гучних перемог. Гравці "Лестера" раніше не вигравав чемпіонати (крім одного футболіста), адже основу склали ті, від кого відмовилися топ-клуби як від безперспективних невдах.

Приголомшливий шлях пройшов один з ключових гравців "Лестера", 25-річний плеймейкер Ріяд Марез. Його батько Ахмед Марез – жебрак, алжирський селянин, емігрував до Франції через хворобу серця, яку лікувати в Алжирі було неможливо. Він оселився в бідній французької комуні Сарсайль, де постійно бійки, наркотики, банди, поліція. Ахмед заради сім'ї працював з кардіостимулятором в серці простим електриком. Старший син, на жаль, потрапив під вплив вулиці. І тільки коли молодшому Ріяду виповнилося 12 років батько відвів його до футбольної секції – запізно для занять професійним спортом за нашими мірками, чи не так? Батько в юності грав у футбол, і він мріяв, що син завдяки футболу зможе виїхати з Сарсайля.

Ахмед Марез надірвався на роботі, і помер коли синові виповнилося всього 15 років. Заповіт батька – ось все що залишилося в житті Ріяда. Йому не пощастило потрапити в солідну футбольну академію. Він добився всього сам, тому що він почав жити футболом і працював на полі так, як більше не міг працювати ніхто. Скаут "Лестера" поїхав до Франції підписати одного гравця, але повернувся назад з іншим – з Ріядом, який раніше ніколи не грав на вищому рівні, у якого за плечима лише сезон у другій французькій лізі. Купівля Мареза обійшлася "Лестеру" в якісь смішні для футболу 350 тисяч євро. А в цей переможний сезон Ріяд Марез удостоєний титулу кращого гравця Прем'єр-ліги Англії!

Не менш феноменальна історія у 29-річного форварда Джеймі Варді. Йому теж не пощастило в житті потрапити в якусь знамениту футбольну академію. Сім'я у нього – не спортивні зірки з якоюсь унікальною генетикою: тато – кранівник, а мама – адвокат. У 16 років Джеймі визнали непридатним для професійного футболу, відрахували з академії "Шеффілда", і він став грати в футбол для душі у ВОСЬМИЙ англійській лізі. Він не ріс як юний футбольний талант через турніри і збірні, не їздив на збори. Щоб грати у футбол йому довелося працювати вантажником, і йти на вечірню гру після цілого дня носіння важких вантажів на фабриці. І він все одно був кращим в команді і викладався так, ніби грає в збірній. Особливих умов в нижчих лігах Англії немає – гаряча вода після гри здавалася приємною розкішшю.

Але тут сталася надзвичайна подія – після випадкової нетверезої бійки в барі Варді потрапив під суд – і отримав домашній арешт. Йому надягли браслет, і він повинен був півроку відзначатися у 19 годині вдома – поліція жорстко контролювала режим. Порушиш режим арешту – і будеш відбувати покарання у справжній в'язниці, ніякого футболу не буде. Когось це б розмазало і змусило бухати вдома. А Джеймі всі півроку виходив грати на перший тайм, а в перерві летів додому, щоб встигнути до 19 на перевірку. Він забивав у кожному сезоні більше всіх у нижчих лігах, просто тому що любив футбол і працював більше, ніж інші.

І ось в солідному футбольному віці 25 років Джеймі потрапив у професійний футбол, в п'яту лігу, і він використав шанс – і там став найкращим бомбардиром сезону. І тоді його купив "Лестер", який намагався вибратися з другої ліги Англії в елітний дивізіон. У нього почало виходити не відразу, і перший сезон в прем'єр-лізі не був успішним, гравець був у розпачі – "старий", ну куди ти лізеш, у тебе вже не вийде .... Але в 28 років Раньєрі дав Джеймі ще один шанс, виправити все, або йти разом. І Варді поставив один з рекордів чемпіонату Англії всіх часів – він, який 5 років тому вантажив ящики цілий день, забив в 11 матчах прем'єр-ліги поспіль, забив 22 м'ячі в сезоні, і став гравцем збірної.

У них повинні були бути спади в грі, функціональні ями, не було підсилення, вони повинні були нарешті залишити лідерство комусь іншому, іменитому, багатому, авторитетному – але в підсумку впали всі фаворити, а "Лестер" відірвався на 7 очок вперед .

Хотів щось написати про наш футбол і футболістів з контрактами, про мотивацію і бажання поборотися ... А потім подумав, що ж це не тільки про футболістів історія – а про все. І про всіх. І про нас.

У Варді, Мареза і їхніх колег не було нічого, що було б недоступно будь-якій сучасній людині. Вони стали кращими, тому що у них була найсильніша мотивація всупереч усьому, і тому що в Англії створена структура для реалізації і зростання футбольних талантів.

У чому ж секрет успіху "Лестера"?

Капітан команди Вес Морган сказав так: "Я ніколи не бачив такої сили духу, як в" Лестері ". Ми дійсно один одному як брати".

Я думаю, мета "Лестера" – зібрати не команду майстрів, а зібрати насамперед команду мотивованих бійців. Бійців, сповнених рішучості довести, що вони професіонали, незважаючи на свою незнамениту кар'єру. І тому "Лестер" не грав – вони виходили битися на футбольному полі!

І кожного разу своєю командною ефективністю компенсували помилки і недоліки один одного і показували свій кращий футбол.

І "дрім-тім" невдах на чолі з тренером-невдахою, перетворилася в машину, яка розтрощила всіх грандів, всі імена, і перекинула всі клубні бюджети і стратегії.

Мотивація зібрати професіоналів дала приголомшливі результати: гравці основи "Лестера" за статистикою отримали менше травм, і пропустили менше матчів ніж гравці будь-якого іншого клубу прем'єр-ліги – у 4 рази менше травм ніж, наприклад, гравці зоряного "Манчестер Сіті".

Найбільш чудове в перемозі "Лестера" – що це не диво! Чудо – це одна гра. Ну дві, три. А тут в 36 матчах 22 перемоги, всього 3 поразки. 15 матчів на нуль, 64 голи – "Лестер" не забивався в оборону, а став третьою за результативністю командою прем'єр-ліги.

Це щоб ніякої скиглій не посмів сказати – ну так, їм пощастило ... (з батьками, грошима, умовами, суддями, тренерами, місцем народження і т.п.). Не пощастило їм, ні в чому не пощастило!

"Лестер" переміг, тому що неможливого в сучасному світі не існує! Якщо мотивовані люди хочуть домогтися змін, якщо вони самовіддано працюють на результат, якщо вони створюють колектив, де зібрані тільки ті, хто щиро відданий улюбленій справі – немає таких вершин, яких така команда не зможе досягти. У 21-му столітті, щоб змінити все не потрібні довгі роки – зміни відбуваються миттєво, якщо ти готовий відчайдушно боротися за справу, в яку по-справжньому віриш.

Раньєрі мудро сказав: "Ми маленький клуб, тому ми повинні битися з усім серцем, з усією душею. Мені не важливо, хто грає проти нас. Я хочу, щоб ви билися. Якщо вони кращі нас – окей, можу їх привітати. Але ви повинні змусити їх показати, що вони кращі вас. Наша історія важлива для уболівальників по всьому світу. Вона дає надію всім молодим гравцям, яким одного разу сказали, що вони недостатньо хороші. Вони можуть сказати собі: "Якщо вони пробилися, то чому не можемо ми? "Що потрібно, щоб перемогти? Великий контракт? Ні. Ім'я? Ні. треба працювати розумом, серцем, рухатися і бути витривалим".

Чи тільки до футболістів і клубів можна віднести ці слова?

Спасибі, "Лестер".

Автор: Юрій Бутусов