Обов'язкові лічильники в Україні: усі деталі закону

У червні цього року парламент проголосував за закон про нові підходи до обліку комунальних послуг. І вже місяць інтернетом блукає страшилка, що "тепер українці платитимуть за сусідів". Чи такі страшні ті лічильники, як здається?

Законопроект № 4901 про комерційний облік комунальних послуг ухвалений Верховною Радою і вже підписаний Президентом України. Що ж такого неймовірного прописує закон і як це може призвести до того, що хтось за когось платитиме, з'ясовували журналісти 24 телеканалу.

Що обіцяє законопроект

Пояснювальна записка до законопроекту першим рядком засвідчує, що документ 4901 "розроблено відповідно Угоди про Асоціацію Україна-ЄС та положень Стратегії сталого розвитку "Україна – 2020". Також "прийняття цього проекту закону є необхідним для забезпечення раціонального використання водних, паливно-енергетичних ресурсів, а також для забезпечення захисту прав споживачів у сфері комунальних послуг шляхом запровадження обов'язкового комерційного та розподільчого обліку теплової енергії, гарячої та питної води".

Якщо коротко, законопроект регулює питання оснащення всієї української комунальної сфери лічильниками. Це призведе до: ефективної реалізації заходів з економії водних ресурсів, економії до ¾ необлікованих витрат води у відповідних внутрішньобудинкових системах, скорочення обсягів споживання підприємствами питного водопостачання електричної енергії. А ще – до суттєвого зменшення розміру плати за послуги внаслідок економного споживання. Таку економію автори законопроекту обіцяють за 1-3 років в середньому на 15-20%.

До всього – забезпечення обов'язкового приладного комерційного обліку не дозволить суб'єктам господарювання у сферах природних монополій перекладати понаднормативні втрати в мережах на споживачів.

"Основна мета закону – це перехід на 100-відсотковий облік споживання теплової енергії, гарячої та питної води за допомогою лічильників, що не дозволить перекласти на пересічного громадянина наднормативні втрати монополістів і закладе принцип, відповідно до якого кожен буде оплачувати тільки ті обсяги комунальних послуг, які він фактично спожив", – відзначив нардеп Віталій Сташук, представляючи законопроект.

Лічильники розбрату

Хто заплатить за встановлення цих лічильників – головне питання. Законопроект на нього чітко відповідає – споживач. І це перший і найголовніший аргумент противників законопроекту. Мовляв, знову за "весь бенкет" платить споживач.

Та насправді виконавці послуг завжди встановлювали лічильники за гроші споживачів. Просто раніше це намагались не афішувати.

Як пояснила аналітик житлово-комунальних та енергетичних програм громадянської мережі "Опора" Наталія Камінська, виконавці не витрачали на встановлення лічильників та їх обслуговування ні копійки. Вартість робіт закладалася у тариф на тепло- чи водопостачання.

"Ми роками сплачували за встановлення лічильників навіть після того, як прилад вже стояв у будинку. Тарифи після встановлення лічильників не переглядалися і передбачена на це частка коштів із структури тарифу не вилучалася", – відзначила аналітик.

Тобто споживачі платили за встановлення лічильника у своєму будинку, за лічильник у сусідському, за повірку, обслуговування і заміну. При цьому лічильник був власністю виконавця послуг. У чому ж різниця, якщо і зараз, і після ухвалення закону за встановлення та обслуговування лічильників платить споживач? А у тому, що після набуття законом чинності споживач платитиме за лічильник і його встановлення лише один раз, а за обслуговування – у визначених законом випадках та в разі необхідності.

Отже, пояснила далі експерт, всі багатоквартирні будинки будуть оснащені вузлами комерційного та розподільчого обліку – будинковими лічильниками тепла або води, потрібними для визначення кількості та якості наданої комунальної послуги у будинку. На підставі цих даних будуть проводитися розрахунки за спожиті комунальні послуги.

Завдяки такому лічильнику споживачі платитимуть лише за використані послуги. Виконавці послуг не зможуть приписувати споживачам свої втрати на стадії транспортування у зношених мережах, а будуть змушені оплачувати їх самі, – наголосила Камінська.

У будинках, які приєднані до мереж та користуються відповідними комунальними послугами, але не оснащенні приладами обліку, такі лічильники зобов'язані встановити оператори зовнішніх інженерних мереж у визначені строки: теплової енергії – протягом року з дня набуття чинності законом, гарячої та питної води для нежитлових будівель – протягом року, для житлових – протягом двох років.

Причому, є кілька варіантів встановлення будинкового лічильника тепла або води, пояснили у "Опорі".

Гуртове – чортове

Керівник аналітико-дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко пояснив, що завжди відстоював необхідність загальнобудинкових лічильників для обліку тепла. Але зараз хочуть це зробити для всіх послуг. І тепер, вважає експерт, під загрозою всі ті абоненти, що вже мають індивідуальні лічильники води.

"Люди після підняття тарифів почали масово встановлювати лічильники води, гарячої і холодної. А тепер виходить, що ці лічильники фактично можна викинути",
– додав Сергієнко.

Він пояснив: раніше, за законом №1198 від 2014 року, де були прямі договори, людина чітко платила по своєму лічильнику, мала стимул економити. Тепер на догоду водоканалам і теплокомуненерго все міняється. Тепер будуть лічильники розподільчі, які визначатимуть, яку частку загального споживання будинку має сплатити квартира. Людина втрачає сенс економити, бо не всі встановлять лічильники, а саме малозабезпечені, соціально маргінальні і ті, хто здає квартири – їм вигідніше платити по нормативу. В результат вийде так, що всі, в кого є лічильник, дарма це робили, тому що вони все одно будуть розплачуватись за оцих бідних, хитрих і маргінальних, які лічильники не поставили.

"Коли цей закон обговорювали, я пропонував прописати обов'язкову норму встановлення лічильника, і покласти це на водоканал і теплокомуненерго. Тоді б вони були зацікавлені позбавитись втрат в будинку. Тепер все – і втрати, і безгосподарність комунальників будуть розподілятись між всіма квартирами. А я прогнозую, що люди взагалі як платили по квартирних лічильниках, так і будуть, і ви їх не примусите. Буде заборгованість і так далі", – впевнений експерт.

Індивідуальні лічильники – головні

Координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА Тетяна Бойко подібні до міркувань Олександра Сергієнка "страшилки" відкинула.

"Я хочу заспокоїти всіх тих, хто вважає, що їхні лічильники можна буде "викинути". Це неправда. Індивідуальний лічильник буде базовим. Бо є різниця і по теплу, і по воді, між показами лічильників побудинкових і індивідуальних. Ці кошти все одно "розкидаються", тільки тепер ця "розкидка" буде більш справедливою", – запевнила експерт.

Вона роз'яснила: споживачі завдяки лічильникам не тільки чітко будуть знати, скільки вони витратили, ще так само чітко – які є втрати внутрішньобудинкові. У ефективних будинків таких втрат не буде, тому це – стимулювання для створення ОСББ, зацікавлення тим, як взагалі здійснюється управління будинком.

"Подібна ситуація була з тепловими лічильниками минулого року, коли всі масово почали цікавитися показами загальнобудинкового лічильника, бо щось не сходилося. Коли розібралися, що це вина монополіста – це можна було довести, принаймні, в Києві, і змусити "Київенерго" перерахувати. Часто виявляли випадки незаконного підключення, якісь магазини підключені, купа нежитлових приміщень. Люди згуртовувались і вирішували цю проблему, виганяти таких дармоїдів", – розповіла Бойко.

Підводні камені

Як і майже кожна українська законодавча ініціатива, проект закону № 4901 має свої "але".

Тетяна Бойко наголосила: система, запропонована в законі, стовідсотково гарно працюватиме, коли буде і загальнобудинковий облік, і індивідуальний. Питання будуть виникати у випадках, якщо не у всіх є облік води.

"Для цього ще потрібно прийняти близько 20 підзаконних актів, які мають дати на такі питання. Бо вони у нас не винятки. Якщо по теплу десь на 70 % є облік, то по воді – 30 %. І чим більше людей є без обліку, або вони вчасно не подають показники, тим більше виникатиме проблем, яким чином це буде розподілятись між людьми. Таких питань є багато, але вони і не могли бути вирішені базовим законом. Виконання закону буде залежати від якості підзаконної бази", – констатувала експерт.

Причому за законом ця база мала бути прийнята до початку опалювального сезону. Але Бойко відзначила, що зараз не може прокоментувати, чи вже все готово. Адже навіть закон ще не підписаний президентом. Тому поки що немає формальних підстав.

"Чим більше буде у людей часу, щоб приготуватися – тим краще. Чи вийде це цього опалювального сезону – важко спрогнозувати", – зауважила Бойко.

Платити за сусідів? Ні

Цей закон – великий прорив у сфері енергоефективності, впевнені прихильники законопроекту. Ми чи не єдина країна в Європі, яка залишається без повного обліку, і у нас діють застарілі радянські нормативи.

"Доки ми не знаємо, скільки ми споживаємо енергоресурсів комунальних послуг, первинного і вторинного, доти не зможемо скласти нормального балансу і спрогнозувати на рівні держави. З іншого боку, споживачі, які не бачать фактично скільки вони витрачають, ніяк не зацікавленні у збереженні і ощадному використанні ресурсів. Тому облік має бути. А жодним законодавчим актом він у нас не був передбачений", – уточнила Тетяна Бойко.

Досі НКРЕ КП власними силами через ліцензії змушував підприємства-постачальники це робити, але це не зовсім ефективна система, додала експерт. Тому що є будинки, які самі індивідуально поставити тепловий пункт з системою погодного регулювання, лічильником, і за це все вони ще раз платять у тарифі. Тому цей закон має зробити більш справедливу систему: люди, які встановили загальнобудинкові лічильники за свій рахунок, платитимуть менший тариф. Якщо ж не встановили і хочуть, щоб це зробило підприємство-надавач послуг, тоді вони платять окремо – платіж зменшується на суму цієї інвестиційної складової, і додатково вони сплачують за лічильник і його обслуговування, але ця сума буде розтермінована на 5 років, не відразу.

"Тобто, це чесний і справедливий підхід: щоб ті, хто платив двічі, цього не робили. А ті, хто встановлять лічильники, точно будуть бачити, де вони платять за саму послугу, а де – за лічильник", – підсумувала Бойко.

Отже, що ми таким чином бачимо. Що радянська традиція перекладати оплату за загальне на всіх і нікого одночасно завдяки закону про комерційний облік комунальних послуг може зникнути. Адже якщо лічильник не просто належить усім у будинку, але й платять за нього усі, то й економити доведеться усім.

Факт, що платити треба буде ще за одну послугу – втішає автора так само мало, як і кожного читача. Але так само бентежить той факт, що власники приватних будинків мовчки встановлюють лічильники за свої кревні у своєму ж помешканні, а мешканці багатоквартирних будинків чомусь досі не навчилися сприймати під'їзди, сходові майданчики, дахи та підвали як частину свого житла. І так само – брати участь у вирішенні проблем цього самого житла. А чи зможе надавач послуг нас при цьому обманути – питання тільки нашого бажання і обізнаності. Бо закон якраз прописує відповідні "рецепти" проти таких зловживань.

* * *

Сподобалося? Підпишіться на нашу сторінку в Facebook. Також завжди будьте в курсі найважливіших новин, використовуючи чат-бота у Messenger. Ми не будемо спамити. Чесно :)
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Надрукувати
Україна
Опубліковано:
28.07.2017 21:00
Переглядів831
Коментарів0
Поділитись
Залишити коментар
Коментувати
останні новини
11-12-2017 10-12-2017 09-12-2017
Вибір редактора

Рейтинг