Виробничо-технологічні втрати в газових мережах: скільки і чому (інфографіка)

Купуючи бензин на АЗС, ми оплачуємо всі витрати з видобутку нафти, її переробки, доставки та реалізації. В ціну бензину закладена вартість ресурсу, енергоносіїв, зарплата робітників, водіїв бензовозів і т.д.

Про це пише "БизнесЦензор".

Неможливо перелити бензин з ємності в ємність і отримати однакову кількість літрів. Через його летючість частина палива втрачається. Однак його вартість буде врахована в ціні товару.

Що таке виробничо-технологічні втрати в газових мережах?

Більшість товарів, які ми купуємо, постачаються в роздрібну мережу: супермаркети, магазини, АЗС і торгові центри. Але деякі товари доставляються додому. Йдеться про житлово-комунальні послуги: електрика, вода, опалення.

Для кожної з послуг використовується своя мережа. Використання будь-якої з них має свої технологічні втрати – опір проводів або втрати тепла.

Так само відбувається і при доставці газу.

• Товарна продукція приведена до єдиної одиниці енергії (кВт * год).
• Разом з транзитом газу по території України 82,18 млрд. Куб. м.
• Тепломережі / водопроводи, які регулюються НКРЕКУ, (приблизно 90%).
• З урахуванням середньозваженої ціни електроенергії на оптовому ринку 1,5784 грн / кВт * год з ПДВ.
• З урахуванням середньозваженої ціни газу на рівні 6,8423 грн / куб.м. (з ПДВ).
• З урахуванням середньозваженої ціни теплової енергії для населення 1242,8 грн / Гкал (з ПДВ)
• З урахуванням середньозваженого тарифу водопостачання 11,84 грн / м.куб (з ПДВ)

Джерело: Офіційний звіт НКРЕКУ за 2016 рік

Найбільше ресурсів втрачають водоканали – близько третини обсягу послуги, і підприємства теплокомуненерго – приблизно чверть тепла.

Якщо дивитися на втрати в грошовому еквіваленті, "рекордсменами" є розподільні системи обленерго і тепломереж. При доставці втрачається послуг майже на 40 млрд грн на рік.

Втрати при розподілі газу – і в обсязі, і в грошах – займають четверте місце. Щорічно при розподілі газу може використовуватися близько 1,1 млрд куб. м виробничо-технологічних втрат (ВТВ - "виробничо-технологічні витрати").

Не існує прямого зв'язку між обсягами споживання газу і ВТВ. З 2005 року в Україні кількість розподіленого газу зменшилася вдвічі: з 76,4 млрд кубометрів до 26,7 млрд кубометрів. Але це суттєво не вплинуло на обсяги ВТВ.

Значно більше обсяги ВТВ залежать від протяжності та технічного стану розподільних мереж, кількості газорегулюючого обладнання, кількості обладнання, що використовується у споживачів, і навіть віку приладів обліку, встановлених у споживачів.

При зниженні споживання в останні роки протяжність мереж, навпаки, збільшилася, зросла кількість абонентів. Якщо в 2003 році довжина газових мереж становила 269 тис. км, то в 2017 – вже 409 тис. км.

Їх протяжність зросла на 140 тис. км або на 52 %. А до системи було приєднано 425 тис. нових абонентів.

Разом з протяжністю газорозподільних мереж (ГРМ) зросла і кількість газорозподільних пунктів (ГРП), регулюючих клапанів, запірної арматури, газового обладнання споживачів.

Все це обладнання потребує періодичного обслуговування, ремонту, регулювання і налаштування. Ці процедури передбачають використання природного газу: спалювання, скидання в атмосферу, заповнення порожнини трубопроводів і обладнання.

Це і є так звані виробничо-технологічні втрати газу.

Тому між обсягами розподіленого газу і втратами не існує прямого зв'язку. Обсяги втрат не корелюють безпосередньо з обсягом споживання.

Якими бувають виробничо-технологічні втрати?

1. Технологічна витрата газу для забезпечення роботи газорозподільних мереж, а також ремонти і усунення аварій.

Щорічно при експлуатації газорозподільної системи використовується певний обсяг газу. Це ресурс, необхідний для забезпечення безперебійної та безаварійної роботи газових мереж.

Йдеться про обсяги, які необхідні для проведення регламентних робіт з обладнанням (регулювання, обслуговування і т.д.). Це виконання продувок і заповнень мережі з метою безпечного виконання ремонтних робіт, а також проведення ремонтів.

Вся газорозподільна система знаходиться в стані умовної герметичності. Рух газу по трубах пов'язаний з нормативними втратами. Такими ж, як і у випадку з будь-якою іншою мережею: опір в електромережах, звужений діаметр труб при доставці води, або охолодження теплоносія.

Рух газу до споживача відбувається за рахунок переходу від високого тиску до низького. Схематично – це каскад рівнів тиску від газопроводів з тиском 12 кгс / кв. см (кілограм-сил на квадратний сантиметр) до 0,01 кгс / кв. см у споживача.

Чим вищий тиск в газопроводі, тим більші питомі втрати газу на кілометр газопроводів. Згідно з чинними нормативами, можна розрахувати усереднену величину втрат газу – на кожен кілометр труби вона становить 1,76 куб. м / км на добу.

409 000 км * 1,76 кубів * 365 днів = 263 млн кубів на рік

Робота системи газопостачання забезпечується за рахунок регулювання тиску (подачі) газу, а у виняткових випадках – скидання надлишку в атмосферу. Цю функцію виконують 63 тисячі газорегуляторних пунктів (ГРП).

На них знижується тиск газу, сам газ очищується від дрібних включень. При критичних коливаннях подача газу припиняється або його надлишок скидається в атмосферу.

Третина обладнання на ГРП експлуатується понад 25 років. Тому у частині морально застарілого обладнання втрати можуть бути вище нормативних.

Чинні нормативи передбачають, що для забезпечення безпечних режимів газопостачання та техобслуговування ГРП необхідно 15,4 куб. м на добу.

63 тис. ГРП * 15,4 кубів * 365 днів = 354 млн кубів на рік

Також по всій Україні налічується 1,345 млн комбінованих домових регуляторів. Згідно з нормативами, на кожному з таких регуляторів в середньому "випаровується" 0,5 куб. м газу на добу.

Так відбувається через періодичне спрацьовування запобіжно-скидного клапана, недосконалу конструкцію, нещільність з'єднань.

1,345 млн штук * 0,5 кубів * 365 днів = 245 млн кубів на рік

Відповідні нормативи затверджені наказом Міненерго від 30 травня 2003 року.

Так само газорозподільні підприємства усувають аварії на мережах, виконують регламентні роботи з контрольного випробування внутрішньобудинкових газопроводів на герметичність. Ці роботи супроводжуються скиданням газу, продувкою газопроводів повітрям і заповнюються газом знову.

Втрати газу за даним напрямком з року в рік складають від 30 до 50 млн куб. м газу.

Втрачається більший обсяг газу, ніж загальна ємність ремонтованих мереж. Адже газ знаходиться в системі під тиском. Кількість газу, необхідне для її наповнення, буде більше геометричного обсягу труби.

Таким чином, щорічно на "мережах" використовується понад 900 млн куб. м газу.

Цей обсяг газу необхідний для підтримки безперервної роботи системи і проведення її регламентного обслуговування

2. Метрологічні втрати на приладах обліку.

На побутових лічильниках газу, згідно з чинним в Україні стандартом ДСТУ3336-96, може втрачатися від 1,5 % (на нових) до 6 % від спожитого газу – через кілька років експлуатації приладу. В Україні більше 10 млн домогосподарств обладнано лічильниками. Вони споживають приблизно 11 млрд куб. м в рік.

Якщо вважати, що кожен лічильник втрачає навіть мінімальний обсяг газу - 1,5 %, це буде близько 165 млн. кубів газу в рік.

11 млрд. кубів * 0,015 = 165 млн кубів газу

Таким чином, загальний розмір ВТВ з урахуванням втрат на "мережах" і метрологічних втрат становить близько 1,1 млрд куб. м в рік.

Обидві статті втрат неможливо зафіксувати, тому що вони залежать від цілого ряду чинників. Величезну роль відіграє протяжність газорозподільних мереж, кількість і стан обладнання на них, а також характеристики абонентських лічильників, похибка яких змінюється з віком лічильника.

Занижені норми споживання

Оператори ГРМ так само зазнають збитків через відсутність 100-відсоткового обліку газу у побутових споживачів. Ці обсяги газу не є ВТВ. Вони є наслідком неузгодженості державної політики в цій сфері.

Чинні норми становлять 4,4 кубометра газу на людину в місяць з газовою плитою і 14 кубометрів – з газовою колонкою. Тим часом, постановою Кабміну №609 від 18 серпня затверджені норми в розмірі 3,3 і 10,5 кубометрів з людини відповідно. Ці норми вступлять в силу з 1 жовтня.

В Україні налічується понад 2 млн домогосподарств без газових лічильників. Це означає, що близько 5,4 млн осіб споживає газ за нормами.

Звідки беруться норми? Нормативи споживання затверджуються Кабміном на основі підрахунків Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ). З 2014 року вони змінювалися тричі.

Мотивація Кабміну і регулятора такі: в побуті використовуються електроприлади, які скорочують споживання газу. Електрочайники, мультиварки і мікрохвильовки. Значить, споживання газу в домогосподарствах без обліку повинне знижуватися.

Розподільчі компанії бачать в цій позиції два слабких місця. По-перше, споживання газу буде кардинально відрізнятися при наявності або відсутності лічильника.

Наприклад, у вас немає лічильника гарячої води. Це означає, що ви оплатите три кубометра гарячої води в будь-якому випадку. Тому є привід приймати гарячу ванну частіше, ніж необхідно. Адже вартість все одно буде однаковою.

Зовсім інша ситуація буде при наявності лічильника. Включити дві конфорки для того, щоб прогріти повітря в кухні і передпокої, вже не здасться гарною ідеєю. У кімнаті не потеплішає, а за газ потрібно буде платити.

Як порахувати норми правильно? В Україні налічується 2 млн домогосподарств, де газ використовується тільки для приготування їжі, і 14 тис. домогосподарств – ще і для нагрівання води (газова колонка), де не встановлені лічильники.

Згідно з діючими нормами, вони повинні споживати 290 млн куб. м газу в рік (середня чисельність однієї сім'ї 2,7 людини, норми – 4,4 і 14 куб. м на людину в місяць).

2 000 000 * 4,4 * 12 * 2,7 = 285 млн куб. м

14 000 * 14 * 12 * 2,7 = 6,3 млн куб. м

На сайті регулятора опублікована інформація про фактичне споживання газу різними типами домогосподарств за 2016 рік.

При аналогічному складі домогосподарства середнє по країні споживання на людину тут вже вище 6 і 10 куб. м газу на людину в місяць відповідно.

(195 кубів / 12 місяців) / 2,7 членів сім'ї = 6 кубів на місяць

і

(313 кубів / 12 місяців) / 2,7 членів сім'ї = 9,7 кубів на місяць

Як уже зазначалося, споживання ресурсів без лічильника вище середнього. Після масового встановлення надомних приладів обліку газу в цьому можна переконатися на цифрах.

Згідно з даними, зібраними з встановлених за останній період будинкових приладів обліку газу, середнє споживання виглядає ще більшим порівняно з чинними нормами:

Виходячи з таких розрахунків, 2 млн домогосподарств мали спожити близько 637 млн ​​куб. м газу.

2 000 000 * 9,6 * 12 * 2,7 = 622 млн куб. м

14 000 * 32,6 * 12 * 2,7 = 15 млн куб. м

Різниця між нормативним споживанням і фактичним становить близько 345 млн куб. м газу в рік. Однак цей обсяг не рахується спожитим і не оплачується.

Хто за це платить? У ринкових цінах мова йде про різницю близько 2,5 млрд грн. Ці гроші за спожитий ресурс не отримує ніхто: ні газорозподільні компанії, ні добувачі, ні бюджет.

Нинішня система нормування споживання залишає тільки одну можливість – віднести дані обсяги газу на виробничо-технологічні втрати. Але газ на ці цілі теж коштує грошей. Тому збитки залишаються на газорозподільних компаніях.

Такий підхід до формування норм споживання не вигідний нікому. Всі компанії – від видобутку до поставки газу – недоотримують дохід. Частина цих коштів могли б піти на установку лічильників і комерційний облік газу.

Звідси і вимушені заходи з будинковими лічильниками, які зобов'язує встановлювати НКРЕКУ.

Проблема буде вирішена тільки при повному 100-відсотковому обліку реалізації газу і реалістичному підході до оцінки ВТВ.

Вплив температурних режимів постачання на вимір спожитих обсягів газу

Ще один аспект обліку газу при поставці споживачеві пов'язаний з сезонною зміною температурних режимів.

Властивість газу до зменшення фактичного обсягу зі зниженням температури створює різницю між показаннями лічильників і фактично отриманим споживачем обсягом газу.

Розподільні компанії отримують газ за стандартних умов. У фізиці – це стан газу при температурі +20 градусів і тиску 760 мм ртутного стовпа.

Але доставка і реалізація газу найчастіше відбувається в зовсім інших умовах. У більшості споживачів, що використовують газ для опалення, лічильники розташовані на вулиці. І значну частину газу вони отримують взимку, при температурі - 10 і навіть - 20 градусів.

Понад 200 років тому було доведено, що зміна обсягу газу при постійному тиску пропорційно зміні температури (закон Гей-Люссака).

При падінні температури фактичний обсяг газу буде зменшуватися на 3,6 % кожні 10 градусів. Відповідно, обсяг природного газу, відпущений при стандартних 20 градусах, зменшиться на 7,2 % при 0 градусів і на 14,4 % – при 20 градусах (в порівнянні з його обсягом при + 20 °С).

Уявімо експеримент. Є ідеально герметична труба без стиків. З одного боку в неї надходить газ при температурі + 20 °С. З іншого – встановлений лічильник на морозі -20 °С. З "теплою" сторони в трубу надходить 1000 куб. м газу. Але на лічильнику позначиться тільки 856 кубів. Тобто, при доставці газу споживачам його обсяг повинен визначатися з урахуванням температурних коливань.

Споживання газу населенням відбувається дуже нерівномірно. Найбільше газу споживається при низьких температурах. Наприклад, так виглядає діаграма середнього споживання природного газу споживачами з опалювальними газовими котлами за підсумками 2016 року.

Згідно з даними НАК "Нафтогаз України", на цю категорію споживачів припадає 91 % газу, що розподіляється. За підсумками 2016 року, ця 10,74 млрд куб. м.

У період з грудня по лютий включно ці споживачі використовують 52 % всього річного обсягу свого споживання (це в середньому 874 куб. м з 1670 куб. м).

Щоб розрахувати втрати розподільчих компаній через неприведення газу до стандартних умов взимку 2016 - 2017 років, нам потрібна лише середня температура.

Споживачі, які використовують автономне опалення з лічильниками, спалили в 2016 році 10,6 млрд куб. м. Якщо 52 % споживання припадає на зимові місяці, то абоненти, згідно з лічильниками, отримали 5,5 млрд куб. м.

Згідно з даними Центральної геофізичної обсерваторії, середня температура в Києві в грудні-лютому становила мінус три градуси за Цельсієм. Тоді, згідно із законом Гей-Люссака, коефіцієнт стиснення газу складе близько 8 % (3,6 % / 10 градусів * 23 градуса).

5,5 млрд кубів * 0,08 = 440 млн кубів

З урахуванням температурних коливань по регіонах України і різниці температур від року до року можна говорити про те, що через неприведення обсягів спожитого газу до стандартних умов може не враховуватися від 300 до 500 млн куб. м газу в рік.

Це означає, що тільки цієї зими споживачі з автономним опаленням отримали на 440-500 млн куб. м газу більше, ніж показання лічильників. Якщо говорити в грошах, при нинішніх роздрібних цінах на газ, то максимальний розмір втрат складе 3,5 млрд грн.

В Україні ще в 2003 році була розроблена методика для дотримання даного дисбалансу при постачанні газу кінцевим споживачам – наказ Міненерго № 595 від 21 жовтня 2003 року "Про затвердження методики визначення питомих втрат природного газу при вимірюванні побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов".

У ньому відображені коефіцієнти коригування в залежності від розташування абонентського лічильника. На сьогодні нова нормативна база, розроблена на виконання прийнятого в 2015 році Закону "Про ринок природного газу", гармонізована з європейським законодавством, що передбачає приведення спожитого газу до стандартних умов і його облік. Зараз ці норми впроваджуються в життя.

Як це питання вирішується за кордоном?

У Європейському Союзі діють норми, пов'язані з приведенням газу до стандартних умов. Згідно з дослідженням компаній AF Mercados EMI і VIS Consultants, "коригування обсягів відбивається у вартості поставок покупцеві і не є частиною вартості розподілу. В країнах ЄС підхід до приведення поставок до стандартних умов, який практикується в Україні, є неприпустимим".