Що Україна досі продає та купує в Росії (інфографіка)

Як би дивно це не звучало, але факт окупації частини нашої держави Російською Федерацією, як і бойові дії, спричинені її найманцями на нашій території, зовсім не означає припинення економічних стосунків із нею. Україна вимагає від світу визнання РФ агресором і накладення на неї жорстких економічних санкцій, у той час як сама не спроможна ані знайти нові ринки збуту для своїх товарів, ані замістити російський імпорт товарами з інших країн.

Про це пише "Слово і Діло".

На сьогодні найбільшим зовнішнім економічним партнером України є саме Росія. Ще кілька років тому ця звістка нікого би не здивувала, адже зв'язки між підприємствами двох країн мають історію тривалістю не в одне десятиліття. Очевидно, трьох із гаком років війни Києву забракло, аби напрацювати нові зв'язки.

До прикладу, російський імпорт в Україну за перші 8 місяців 2017 року склав понад 3,5 млрд у доларовому еквіваленті. Найбільший партнер України в Західній Європі, Німеччина, за той самий період ввезла до України своїх товарів на 3,1 млрд дол. Така сама ситуація з експортом українських товарів: до Росії він із січня по серпень 2017 року складав майже 2,3 млрд, а до Польщі (це на сьогодні найбільший ринок збуту наших товарів у Західній Європі) – менше ніж 1,5 млрд дол.

Ці цифри спонукали аналітиків "Слова і Діла" розібратися, звідки береться такий товарообіг між двома країнами, що ворогують. Результати – в інфографіці.

Прогнозовано левову частину російського імпорту в Україну складають нафта, нафтопродукти та мінеральні палива (з 2014 року і до сьогодні імпорт за цією статтею склав понад 1,8 млрд дол.). На другому місці опинилися добрива, на третьому – ядерні реактори, котли і машини.

Що везуть до Росії українські виробники? Тут, за даними Державної служби статистики, майже однакові позиції мають дві статті експорту. Перша – чорні метали, друга – знову ж таки, ядерні реактори, котли і машини (це загальна назва групи товарів, задекларованих у Держстаті).

Щоправда, треба віддати належне зусиллям української влади, оскільки з кожним роком обсяг товарних відносин із державою-агресором стабільно зменшується, хоча і зберігається негативне для нашої держави сальдо.