Поділитись:

Добровільно-примусова українська

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 27 січня 2018, 07:40

Учора Радіо Свобода опублікувало інфографіку про те, якою мовою вдома говорять молоді українці. Зрозуміло, що найбільш україномовним виявився Захід, де лише 1 % послуговується у побуті російською. Ну й нічим не здивував Схід із 84 % російськомовної молоді. А в Києві, українській столиці, російською говорить половина молодих людей.

Ситуація плачевна. Бо, як-не-як, а мова – таки ґрунт будь-якої нації. Хоча на екранах і по приймачах української все ж побільшало. Мабуть, мовні квоти дають свій результат. Тільки збільшилася кількість українського продукту, але не якість. Пісні з безглуздим або ж вульгарним текстом зі стандартним музичним аранжуванням з'являються одна за одною від нових, зате таких харизматичних виконавців. І стають популярними через свій ритм, який легко запам'ятовується і який так важко вибити з голови. А думати над сенсом, аналогіями рядків для пісні – діло неблагородне. Все одно не заходить.

На телеканалах – своя фішка. Творять україномовні серіали один поперед одного. Над сюжетом і декораціями теж особливо не задумуються. Усе стандартно: любовні трикутники, трагедії і хепі-енди. А акторська гра така, що по той бік екрану мимоволі червонієш від сорому.

І українська, звісно. Така вже чиста, наче підручник з укрмови читаєш. Аж вуха ріже, бо ж насправді ніхто в побуті не говорить такою літературною. Та й діалекти певні усюди є.

І люди дивляться, бо, по-перше, таки своє, рідне; по-друге, не треба задумуватися над змістом.

Якийсь дисонанс виходить: ніби ж добре – привикати до того, що українська звучить звідусіль. Але хочеться, щоби це була не тільки кинута кістка народу, бо так вимагає закон.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів