Борці зі злом або інтелектуальні тітушки?

Хочу відразу заявити, що я – проти плагіату, і все, що я тут пишу, не слід розцінювати як підтримку цього негативного соціального явища. Також я не є потерпілим від дій "борців з плагіаторами", про яких йдеться нижче, тому все написане не є особистою помстою або спробою виправдатися. Останнє вступне зауваження: я впевнений, що треба боротися з явищем, а не з окремими людьми і не тими методами, які використовують "борці з плагіаторами" від Дисергейту.

Для мене, наприклад, здається дещо дикою ситуація, коли до мене підійшов би мій онук (а я в цей час писав черговий викривальних лист або замітку) і запитав: "Діду, що робиш?". – "Борюся зі злом". – "А як саме?". – "Пишу доноси". Але, очевидно, для "борців з плагіаторами" доноси – це нормально.

А взагалі підштовхнув мене до написання цього листа випадок, що стався з моїм хорошим знайомим більше року тому, коли він після чергового викриття "борців з плагіаторами", який зачепив його, впав у глибоку депресію із суїцидальними спробами. Мені як лікарю-психотерапевту вдалося витягнути його з цього стану, але стало професійно цікаво, хто ці люди, що утворюють спільноту "Дисергейт": ідеалісти, фанатики чи інтелектуальні ТІТУШКИ, що заробляють на своїй діяльності дивіденди.

Перш за все, я познайомився з їхнім інтернет-ресурсом. Побачене мене дещо здивувало. Зверніть увагу на картинку:

Мало того, що основні посилання наведені на російські ресурси (думаю, ніхто наївно не вірить, що в нинішній Росії може існувати хоча б одна організація або хоча б один ресурс, непідконтрольні державі і спецслужбам), так у них і час на сайті російський, що видно зі зіставлення дат в їхньому календарі та на моєму комп'ютері. Виходить, що цей Дисергейт – філія російського з незрозумілими реальними цілями, які в умовах гібридної війни можуть мати негативний для України характер. Можливо, і певне фінансування сайту йде "из-за поребрика".

Далі я вирішив перевірити чесність і принциповість "борців з плагіаторами". Для цього я зв'язався з паном Олегом Смирновим, активним учасником цього ресурсу із Сумського державного університету, запропонувавши йому розмістити на сайті результати перевірки на плагіат робіт своїх колег. Нічого. Тоді я сам витратив час і знайшов плагіат у підручнику директора його інституту, запропонувавши розмістити на сайті. Отримав відмову під надуманим приводом, мовляв, не хочу ставати Павликом Морозовим.

Тоді я зв'язався з одним з головних ідеологів всієї цієї боротьби з плагіаторами пані Світланою Благодєтєлєвою-Вовк (докладніше моя думка про неї нижче). Від неї я отримав таку відповідь: "Пан Олег не може розмістити їх на сайті фальсифікацій, на якому він є адміністратором і автором, бо він є співробітником СумДУ і, відповідно, має зобов′язання перед роботодавцем, тобто конфлікт інтересів. Якщо ви погодитеся, то я розміщу матеріал на наступному тижні або на сайті ТРОН, або у себе у блозі на site.ua".

Матеріал був розміщений, але, як на мене, дивна аргументація для безкомпромісних "борців з плагіаторами", оскільки проглядається вибірковість в розміщенні матеріалів.

Виникає закономірне запитання: а як саме "борці з плагіаторами" вибирають своїх жертв? Власноруч шукають роботи з плагіатом? За яким принципом? Створили спеціальне програмне забезпечення, яке з усього масиву захищених дисертацій за якийсь період випадковим чином відбирає, наприклад, 10 робіт і вони перевіряються? Очевидно, що ні.

Суб'єктивізм завжди породжує підозру в особистій зацікавленості, а дуже часто (це, звичайно ж, не випадок наших "борців з плагіаторами") і в "заказусі". Я б, наприклад, щоб ніхто не засумнівався в об'єктивності, робив наступним чином: виробив чітку систему відбору робіт для перевірки, яку описав би на сайті; відповідно до цієї системи відбору заздалегідь анонсував 2-5- 10 робіт, які будуть перевірятися в найближчим часом (при цьому обов'язково хоч раз на декілька місяців включав додатково в цей список роботи, захищені в організаціях, де працюють учасники Дисергейту) тапублікував би результати перевірки по всіх відібраних роботах. Це не виключає викриття плагіату за сторонньою "наводкою", але в цьому випадку треба вказувати, хто саме вказав на плагіат – чесним людям приховувати нема чого. Всього цього немає.

Очевидно, що в Дисергейт хтось зливає інформацію, і вони її друкують (звичайно ж, абсолютно безкоштовно, як же інакше), тобто беруть участь у чужих конфліктах і зведенні рахунків.

Друга частина викриттів – це гучні імена, на яких можна заробити певні суспільно політичні дивіденди (ми всі добре пам'ятаємо, як ряд "борців з корупцією" завдяки своїй діяльності потрапили до Верховної Радт). І тут я б уважніше придивився до фактичного керівника Дисергейту, а також громадської організації з пафосною назвою ТРОН, вже згаданої пані Світлани Благодєтєлєвої-Вовк. Просто кілька фактів.

Свого часу вона створила сайт "Економіка 2000", де в рубриці "Про автора" зокрема писала: "Выступаю оппонентом по защите кандидатских дисертаций (специальность 08.06.01 – экономика предприятий и организация производства). По вопросу оппонирования пишите мне на e-mail". Візьміть опонентом? До речі, сайт був покинутий і зараз більше не оновлюється.

Працювала викладачем, але, очевидно, це здалося нудним, і вона вирішила присвятити себе громадській діяльності. Так, в матеріалах одного заходу, що проходив у травні минулого року, скромно іменує себе "незалежний дослідник та громадський діяч".

До речі, основним організатором згаданого заходу, як і декількох інших, в яких пані Благодєтєлєва-Вовк брала участь, є Академія державного управління. Вона також опублікувала принаймні одну статтю в журналі асоціації докторів наук з державного управління. Тому дещо дивно, що в одному з викривальних матеріалів за минулий рік на сайті Дисергейту пишеться: "ми взяли для аналізу дисертації… захищені за науковим напрямом, який ще не був у полі нашого зору – державне управління". Невідомий напрямок? А може замовлення, який треба було якось завуалювати?

У статті, що нещодавно вийшла, "Українські виші безплатно зможуть перевіряти дисертації на плагіат" наводиться безапеляційна думка пані Благодєтєлєвої-Вовк, що "серед наукових робіт відсоток плагіату коливається в залежності від видів наук – від 10% до 80%. В середньому кількість запозичень без коректних посилань сягає 25%". Тобто треба розуміти, що пані Благодєтєлєва-Вовк з колегами перевірили абсолютно всі дисертації з усіх наук і отримали такі цифри? Або люди кидаються словами, по суті нічим не підкріпленими? Як на мене, так це популізм у чистому вигляді.

На сайті ГО ТРОН керівники цієї організації оголошують "про збір коштів для юридичного супроводження справ по топ-плагіаторам", при цьому призначення платежу "благодійний внесок на здійснення статутної діяльності". Але цікаво при цьому, що ніде на сайті немає звіту про отримані та витрачені кошти. А після відкриття для широкого загалу розмірів доходів і власності наших "анті-корупціонерів" завдяки заповненню ними декларацій хотілося б і від інших громадських "борців зі злом" мати ясність щодо їхньої фінансової діяльності.

Якщо пані Благодєтєлєва-Вовк і її колеги дійсно борються з несправедливістю, тому що це їх життєве кредо, а не переслідування якихось особистісних інтересів, то хотілося б отримати від них відповіді на кілька простих запитань:

• Яким чином вони уникають суб'єктивності й упередженості у відборі робіт на перевірку на наявність плагіату?
• Скільки всього робіт вони перевірили, щоб робити свої глобальні висновки?
• Скільки до них надійшло благодійних та інших коштів, від кого і як саме вони витрачаються?
• Чому в разі звернення до них "волонтерів", вони не публікують матеріал під авторством цих людей?
• Чи нормально вони себе почувають, будучи інструментом в протистоянні, підсиджуванні і т.п. явищах, що мають місцях в наукових колах?
• Чи розуміють вони, що борючись ні з явищем, а звинувачуючи конкретних людей, руйнують чиїсь долі? Або мета виправдовує засоби?

У висновку хотів би привести всім відому фразу: "Благими намірами вимощена дорога в пекло". Здається мені, що іноді це саме той випадок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: УКРАЇНСЬКІ ВИШІ БЕЗПЛАТНО ЗМОЖУТЬ ПЕРЕВІРЯТИ ДИСЕРТАЦІЇ НА ПЛАГІАТ