В Україні тільки половина населення – працездатна

Людей працездатного віку лише половина від загальної кількості населення. З них значна частина не працює, або працює неофіційно, без сплати податків.

Приблизно на одного українця, який може працювати, існує один, який не працює. Але, якщо дивитися на це співвідношення з точки зору виплат пенсій і соціальних виплат, то ситуація ще гірша, – йдеться в матеріалі Надії Романенко для порталу Тексти.org.ua.

Значна частина потенційно працездатного населення офіційно не працює, тобто не платить податки і соціальні внески. А значить, грошей на виплати пенсій і соціальної допомоги взяти ні звідки.

Рівень життя пенсіонерів залежить від соціальних внесків тих, хто працює, тобто, працює і платить податки та соціальний внесок, який називається ЄСВ. Так само, як і якість освіти дітей та молоді, яка ще не працює.

Що робити і чи вистачить у системи соціального страхування та уряду коштів на утримання громадян непрацездатного віку?

Демографічне навантаження, тобто кількість дітей і пенсіонерів на одну людину, яка працює, – не єдиний фактор що впливає на фінансову спроможність, сталість пенсійної системи. Міжнародний досвід показує, що в країнах з вищим демографічним навантаженням, ніж в Україні, все ж вдається вдало вирішувати проблеми наповнення пенсійних фондів, які зумовлені старінням населення.

Один з факторів – ринок праці. Він впливає більше на пенсійну систему, ніж суто вікова структура населення. Сплата податків із зароблених грошей, рівень зайнятості, ким працюють люди – ось що грає роль.

Проте не все просто. Недостатньо, щоб максимально багато людей працездатного віку працювали і платили податки. Той, хто стоїть на базарі, в кращому випадку платить 400 грн фіксованої суми ЄСВ, а цього мало, аби утримувати пенсіонерів.

Для системи соціального захисту важливо, щоб великі компанії наймали багато працівників і платили за них соціальні внески. Це за нинішньої системи, коли людина навіть не здогадується, які суми сплачує державі.

Але в ідеалі, коли люди самі платитимуть усі свої податки, для системи соцзахисту теж краще, аби в країні працювали великі компанії, які платять зарплату легально.

Ще один фактор – це рівень зарплат. Якщо вони низькі, то немає звідки взяти високі пенсії і гарні школи.

Важливо і те, ким людина працює: кваліфіковані працівники хочуть працювати і в пенсійному віці. Це крім того, що вони мають ліпшу зарплатню і відраховують більше податків і внесків. Інший полюс, так звані шкідливі роботи – люди, які там працюють, раніше виходять на пенсію.

До 2050-х років кількість пенсіонерів тільки зростатиме. Народжуваність уже навряд чи може знизитись, адже і так близька до мінімуму. Фахівці стверджують, що рівень народжуваності в найближчі десятиріччя не переважатиме смертність.

Населення України надалі буде скорочуватись за рахунок людей працездатного віку, це відбуватиметься швидкими темпами до 2050-х років. У 50-х почнуть виходити на пенсію покоління, народжені у 90-х роках, і тоді умовний коефіцієнт "кількість пенсіонерів на одного працюючого" стане меншим.

Найменшим показник підтримки буде з 2020 по 2040 роки (дані демографічного прогнозу (вкладки: "розробки" - "демографічні прогнози") Інституту демографії та соціальної політики НАН України).

Які можливі варіанти вирішення ситуації?

План "А". Народжувати

Демографічні зміни частіше створюють проблеми, ніж їх вирішують. Якщо в найближчі 10-20 років якимось дивом різко збільшиться народжуваність (а чудес не буває), то це станеться водночас з різким зростанням кількості пенсіонерів.

Так, сумарне навантаження отримувачів соцвиплат на працюючих тільки зросте і система соціального захисту опиниться у ще більшій скруті. Позитивна динаміка почне з'являтися лише у 2050-х роках, коли це нове покоління вийде на роботу.

План "Б". Приймати мігрантів

На перший погляд, цілком прийнятно збільшити доходи Пенсійного фонду за рахунок мігрантів. Україна не є і навряд чи стане найближчим часом привабливою країною для молодих-освічених-перспективних-працелюбних.

Тому мігранти навряд чи врятують вітчизняні пенсійні фінанси, радше навпаки. Вже понад 10 років в Україну більше приїздять жити, ніж виїздять (сальдо міграції, Держстат). Та реально оцінити ситуацію майже неможливо через неякісну міграційну статистику.

Експерти говорять про те, що Україну покидає талановита молодь, а приїздять люди старшого віку, здебільшого етнічні українці. Тому мігранти не врятують пенсію українця середнього віку, який зараз це читає. Хіба що Україна різко перетвориться на модерну і високотехнологічну державу, а-ля Сингапур.

План "що лишився". Працювати

Отже, чисельність працездатного населення не зросте в найближчі десятиріччя. Залишається очевидне – повільніше старіти. Звучить фантастично, але в ХХІ ст. цілком реально. Люди живуть усе довше і довше.

Для нинішнього активного покоління існує вибір: або працювати довше, або отримувати з виходом на пенсію символічні 20 доларів (у перерахунку на гривню, звичайно). Варто прийняти невідворотнє: підвищення пенсійного віку.

Тим паче, що норми виходу на пенсію встановлювались давно, в часи, коли не жили так довго, як зараз. У такому контексті цікавим є підхід рахувати вік виходу на пенсію не від народження, а від смерті: це очікувана тривалість життя мінус 15 років.

За даними Держстату для обох статей це 67 років.