Поділитись:

Єгор Соболєв: "Я б не кидався в європейців лайном, навіть якщо дуже хочеться"

Середа, 30 листопада 2016, 21:00

Багато хто знає Єгора Соболєва як журналіста. Спочатку він працював у ряді ділових видань України та на телебаченні, згодом заснував бюро журналістських розслідувань "Свідомо". Проте його не повністю влаштовувала роль журналіста, праця якого не приносила конкретних результатів: звільнених чиновників, повернутих в бюджет конкретних сум, корупціонерів за ґратами.

Ще у 2012 році на одній із сесій школи професійної журналістики "Нова Україна" Єгор Соболєв, якого запросили туди лектором, казав: "Запам'ятайте: ви працюєте не в Данії. Тому не чекайте якоїсь реакції на ваші розслідування". Зрештою у 2013 році він оголосив про завершення кар'єри журналіста та став одним із творців політичної ініціативи "Воля".

До Верховної Ради Соболєв потрапив за списком "Самопомочі", де й очолив комітет з питань запобігання і протидії корупції.

"Конкурент" використав нагоду, коли Єгор був у Луцьку, та розпитав його про новини "з передової" – про боротьбу з корупцією в Україні та діяльність "Самопомочі" у Верховній Раді.

– Три роки тому відбулася Революція Гідності, прийшла нова влада. Чи виконує вона вимоги, задекларовані українцями під час Євромайдану?

– У вашому запитанні правда лише в тому, що відбулася Революція Гідності. Нова влада не прийшла: більшість з тих людей, що зараз очолюють державу, багато років є народними депутатами, членами уряду, працювали з різними президентами, в тому числі й з Януковичем.

Це наша найбільша трагедія, оскільки на початку Євромайдану в нас не було власних підготовлених представників для делегування їм такої важливої справи, як управління країною.

В 2014 році частина нових людей пройшла до парламенту, за більшість з них – не соромно. Але для того, щоб зламати систему клептократії, влади заради збагачення, нам ще дуже багато потрібно зробити і навчитися обирати справжніх депутатів та президента, які потім призначать гідних людей на всі інші важливі посади. Це надзвичайно велика справа, яку наше суспільство ще не опанувало.

– Ви очолюєте комітет Верховної Ради із запобігання та протидії корупції. Чи знизився рівень корупції у порівнянні з роботою минулої влади?

– Я, насамперед, відповідальний за виявлення корупції в законопроектах, що розглядаються в парламенті, і хочу з гордістю прозвітувати, що ми знайшли корупціогенні норми більш ніж в 300 законопроектах, і жоден з них не пройшов далі.

Якщо говорити про грандіозну корупцію в державних закупівлях, то вона отримала серйозний удар після того, як ми запровадили Prozorro. Ясно, що це не єдиний механізм для прозорості, але він дуже-дуже важливий, і корупція серйозно відступила, особливо на рівні величезних закупок міністерств та органів центрального управління.

Майже нічого не змінилося у керуванні державними підприємствами та побуті: податкова, митниця, величезна кількість перевіряючих органів – там пекло, важко дібрати цензурні слова, щоб це все описати. Ми знову повертаємося до того, що, маючи клептократів у парламенті, успішного олігарха на чолі держави, дивно очікувати, що вони призначатимуть порядних керівників чи хоча б принципового Генерального прокурора, який би міг за ними наглядати.

Ви знаєте, що ми домоглися відставки одного, потім,разом з урядом США відправили на пенсію другого. Але і перший, і другий, і третій, я маю на увазі нинішнього – Юрія Луценка, продовжують лінію Віктора Пшонки. Генеральна прокуратура не бореться з корупцією, а прикриває або очолює.

Прозорість майнових декларацій це дуже добре демонструє. Багато прокурорів показали рівень життя, яким не кожний французький мільйонер може похизуватися.

– Головний редактор видання "Наші гроші" Олекса Шалайський написав у себе на "Facebook", що за "старої злочинної влади" відкати на державних закупівлях були в середньому 20%, зараз вони знизилися до 5-10%, що в межах ринкових коливань цін, які дуже важко виявити. Чи можете ви озвучити, на скільки в грошовому еквіваленті зменшилися втрати від непрозорих закупівель із впровадженням системи Prozorro?

– Не хочеться кидатися оцінками, за якими не стоїть серйозне дослідження. Я думаю, що йдеться про економію платників податків в десятки мільярдів гривень. Раніше той самий Олекса міг за тиждень виявляти крадіжки, які вимірювалися сотнями мільйонів.

20%, можливо, був середнім рівнем "хвороби", оскільки інколи Саша Янукович чи той же Ринат Ахметов могли красти 70-80% грошей, що витрачалися на тому чи іншому тендері.

На скільки відсотків зменшилася корупція у державних закупівлях, важко сказати. Повторюся, що для цього необхідне ґрунтовне дослідження: корупціонери не інформували, скільки вони крали, і не інформують, скільки вони крадуть зараз, але корупція значно відступила.

Ми з вами говорили про впровадження Prozorro, що було дуже серйозним ударом по цих "розпильщиках", але є ще другий закон, який тільки набуває чинності. Він називається "Про прозорість використання публічних коштів". Згідно з цим законом, кожна платіжка, що робиться за гроші платників податків, має потрапляти в інтернет, а там відразу все видно: кому, за що, скільки. На жаль, лише половина цієї інформації подається.

Я шукаю спільників по всій країні. Дуже важливо розуміти, що закон не працює, тому що ти його написав і провів через парламент. Він починає діяти, коли такі журналісти, як ви, та інші активні громадяни цікавляться хоча б, як їхній ЖЕК використовує гроші. Якщо ми з вами не контролюємо ЖЕК, не мрійте, що зможемо перевірити, як використовуються десятки мільярдів гривень на оборону або на охорону здоров'я.Там буде ще тотальніша корупція.

Велика клептократія, що досі зберігається як пануюча система управління Україною, тримається на двох стовпах: один – це жага до збагачення людей, що обіймають найвищі посади, другий – це пасивність суспільства, яке їм роками дозволяє все це робити.

– Трохи провокативне запитання. Наприклад, маємо бюджет, який становить 600 мільярдів гривень. Умовно 20% з нього крадуть корупціонери. Якщо бюджет збільшити в два-три рази при збереженні існуючого рівня корупції, то суспільство все одно отримає більше благ. Тоді, можливо, варто концентруватися не на зменшенні оцих 20% корупційної маржі, а на тому, щоб виріс сам "пиріг", який потім будуть ділити?

– Корупція – це рак. Вона нищить все, починаючи від роботи спецслужби. Я нещодавно отримав відповідь від Президента, чому він призначив керівником розвідки людину, яка є вихідцем із Управління "К" – найкорумпованішої частини СБУ. Це страшно, коли на керівну посаду ключової інституції у боротьбі за незалежність приходить людина, яка згадувалася в операції "Бумеранг", плані по розгону Євромайдану. Він тоді повинен був відключити "Канал 24" та "5-й канал".

Корупція нищить нашу школу, нашу лікарню, наш дитячий садочок. Важко знайти сферу, де ми не зустрічаємо оцей раковий ефект. За останні 15 років неймовірно виросло фінансування охорони здоров'я, але хто з паціентів може сказати, що стало краще?

Я думаю, що корупція може зжерти і мільйон, і мільярд, і трильйон. Ми не зможемо вирішити жодного завдання, якщо не подолаємо її. Я в парламенті бачу, як дуже прості рішення про звільнення бізнесу від надмірного оподаткування, регулювання, контролю нищаться тими ж корупціонерами, бо їм невигідно. Тримаючи бізнесмена за горло, кожен податківець, митник, державний чиновник може обертатися на цих французьких мільйонерів. Якщо цього не буде, то як вони собі зароблять на Porsche, Maserati та інші речі?

– Складається враження, що корупція з державних закупівель перейшла в інші площини, ще не освоєні громадськими активістами. Я маю на увазі тарифи. Ці питання значно складніші для розуміння простою людиною. Останній приклад – формула "Роттердам плюс" в електроенергетиці, яка дозволяє надмірно збагачуватися Ахметову. Також в суботу у "Дзеркалі тижня" вийшла стаття, в якій йдеться про нібито помилку в методиці перерахунку вартості послуг з центрального теплопостачання залежно від температури повітрі, згідно з якою всі українці щоразу втрачають у жовтні та квітні близько трьох мільярдів гривень. Які конкретні кроки саме в цьому напрямку ви вважаєте за потрібне зробити, щоб побороти корупцію?

– Існує два фронти, які кожен громадянин мусить виграти. Перший – це особистий: будь-який встановлений лічильник вдома, а якщо ще й загальнобудинковий, створюватиме проблеми для клептократів. Для них облік – це катастрофа. Перехід на контроль за використанням вашої квартплати, створення ОСББ, якщо ви не живете у приватному секторі – це хороший спосіб для нищення бази цієї корупції.

На рівні управління державою ми знову приходимо до того, що, якщо у парламенті не буде добропорядної більшості, поки не буде добропорядного президента, то ці клептократи продовжать призначати нечесного Міністра енергетики, нечесну комісію з регулювання енергетики та комунальних послуг, які встановлюють ці тарифи з помилками, щоб потім обертається реальним збагаченням кількох людей. За це платить вся країна. Ми маємо виграти Київ в цій війні за незалежність…

– "Виграти" в прямому чи переносному значенні?

– В східноєвропейському значенні цього слова. Маю на увазі, повернути собі владу. Ми не управляємо своєю державою, лише вчимося. Прості та очевидні рішення не проходять. Згадайте пропозицію позбавити недоторканості Вадима Новинського. Партії, які називали себе майданівськими, йдеться про "БПП" та "Народний фронт, фактично блокують зняття недорканості з одного з соратників президента, тому що це невигідно, це руйнує кругову поруку.

А якщо говорити про таку складну річ, як розрахунок тарифів, то там без доброчесності ми завжди будемо дурнями, якими ми зараз і є. Кожен українець, вмикаючи світло чи котел, працює на Ахметова з Порошенком, оскільки фінансова компанія президента має багато активів в компанії донецького олігарха, і це означає, що вони прекрасно заробляють на нас всіх. Тут важливо задавати собі питання: чому ми досі дозволяємо таке з собою робити?

– Ви неодноразово критикували систему субсидій. Поясніть, чому субсидії – це зло?

– Дуже важливо, щоб в цінах на енергоносії і в тарифах не було викривлень в жодну сторону. Багато років ми жили радянським методом, коли ціна на газ була на низькому рівні за рахунок платників податків, які робили прямі дотації Нафтогазу, самі про це не знаючи. Коли ми прийшли в парламент, вони складали сто мільярдів гривень на рік, це було ще до страшної девальваії гривні. Потім уряд сильно підняв ціни на газ і сказав, що буде дотувати людей.

Ця добра ідея в останній рік набула іншого викривлення. Залежними від державної допомоги стають мільйони родин, що не є нормальним. Не може бути дотація десяткам мільйонів, тут йдеться вже не про субсидію, а про закріпачення людей, які постійно хвилюються: дадуть чи ні наступного разу. Ми пропонуємо уряду встановлювати реальні ціни на газ.

У розрахунках, які надавав ще Кабінет Міністрів Яценюка, парламентська комісія на чолі з нашою депутаткою Оленою Бабак знайшла 25% просто примальованих цифр, які нічим не підтверджені. Ціни на газ мають встановлюватися справжнім ринком. Весь газ, який видобувається чи купується, має йти на одну біржу і далі продаватися будь-якому покупцю за найкращою ціною, не залежно від того, для чого йому той газ потрібний.

Щодо субсидій, то ми пропонуємо, щоб вони нараховувалися людям на спеціальні рахунки, і родини могли розплачуватися за комунальні послуги або проводити термомодифікацію своїх осель.Тоді це б стимулювало зниження споживання і давало б українцям можливість бути не такими залежними.

– Рада прийняла закон про державне фінансування політичних партій. Які його особливості?

– В законі є три ключових ідеї. Перша: кожен відданий за партію голос має приносити їй приблизно 40 гривень в рік, за умови, що вона пройшла в парламент.

Друга: видатки й бюджети політсил мають бути прозорими.

Третя: будь-яка інша допомога має бути прозорою та обмеженою, щоб не відбувалося олігархічне фінансування проектів.

Завдяки цьому закону ми вже дізналися, що "Батьківщина" оплачує оренду "Мерседеса" для Юлії Тимошенко, а "БПП" винаймає дуже дорогого політтехнолога Олега Медведєва. Я думаю, що це важлива інформація для виборців.

– Останній місяць в суспільстві активно обговорювали електронні декларації депутатів. Чиї статки вас обурили найбільше?

– Там такий великий вибір. Та й чому тільки депутатів? А президент? Він не вписав свою іспанську віллу і прямо порушив закон. А декларації багатьох прокурорів, митників? Навіть у вас на Волині є кілька помітних на національному рівні людей, якраз із митниці.

Скажу чесно, не маю якихось персональних ворогів серед декларантів, всі вони для мене – зло і не повинні управляти державою. Я маю на увазі людей, які ніколи не мали реального бізнесу, а забезпечені краще за будь-якого бізнесмена.

Я зараз дуже переживаю, щоб ми не відчували себе глядачами в театрі. Ця відкритість, на яку пішло два роки роботи та мільйони нервових клітин, вона для людей, щоб вони мали можливість не помилятися на виборах.

Щоб люди на Україні мали право вимагати у політиків та посадовців пояснення того, як було отримано це все майно. Тепер ніхто не може сказати: "Та в мене є трішки на похорон". Тепер у декларації можна виявити, хто працює на державу, а хто на себе. В інших ми повинні нещадно питати: "Де ти це взяв?". Якщо не може пояснити – йде геть.

Я думаю, що це повинна бути культурна революція, ми маємо прийти до сприйняття світу, коли ми не зможемо уявити прокурора чи депутата, які не пояснять свої статки. Такі люди повинні вилітати зі своїх місць, як корок з пляшки – в одну секунду та з великим тріском.

– Оскільки ми заговорили про статки, то хочеться торкнутися доволі популістичної теми, коли люди кажуть: "Ці народні депутати геть зажерлися: мають по 30 мільйонів готівки та ще й зарплату високу хочуть". Чи вистачає вам зарплати нардепа, та якою, на вашу думку, вона повинна бути?

– Мені вистачає. Я, як і багато волинян, в останні роки бачив людей, які все віддають цій державі, навіть життя. В такій ситуації сказати, щоб мені дали трохи грошей, бо я не можу поїхати у відпустку з дітьми, – нечесно.

Якщо ти зараз, в умовах війни за незалежність та економічної кризи, хочеш заробляти – добре. Твоє право, йди в бізнес та створюй робочі місця. Але якщо ти вже пішов в урядовці чи в парламент, сиди й терпи, демонструй своєю роботою, що ти відпрацьовуєш довіру й гроші.

Я за те, щоб депутати отримували високу зарплату, але останніми. Коли рівень життя для всіх буде гідним. Зараз дуже легко уявити людей, які в бліндажі, у кращому випадку з буржуйкою, сидять і чекають: прилетить чи ні. А я сиджу у теплому, освітленому парламенті з їдальнею та 12 тисячами заробітної плати. Це точно не найгірші умови.

Я проти крайнощів: коли одні кажуть не платити нічого, бо вони й так накрадуть, а інші – за велику винагороду депутатам, бо тоді все почне змінюватися. Не почне. Досі у парламент з більшою мотивацією йдуть люди, які хочуть обкрадати. Нам потрібно в десятки разів більше принципових і порядних українців, які захочуть стати депутатами, мерами і так далі. Тільки тоді буде нормальне управління державою і об'єктивність високої зарплати у Верховній Раді.

– Україна не отримала безвізовий режим. Європа чекає, щоб ми зняли мораторій на експорт лісу-кругляку в Європу. Як буде голосувати "Самопоміч" з цього питання? Ви за безвіз чи за наш ліс?

– Я, зазвичай, не беруся говорити від імені фракції до прийняття рішення, але особисто буду переконувати колег, що ми маємо підтримувати бізнес тут, а не там.

Європейські урядовці б'ються за те, щоб у них було більше доданої вартості та робочих місць. Те саме повинні робити і наші. Ми маємо цілу галузь, яка на таких обмеженнях виникла і виросла до континентального розміру. Це виробництво олійни. Те ж саме потрібно у деревообробці та усіх інших напрямах.

Що стосується скасування віз, я б не кидався в європейців лайном, навіть якщо дуже хочеться. Я їх дуже добре розумію. Вони бачать офіційних представників держави та процеси, які демонструють, що Україною керують корупціонери.

Ми ще у 2015 році почули від колег у Європарламенті, що "ви хороші хлопці, але, здається, ви такі єдині з тих, що керують Україною". Виникнення цієї нової України – це не завдання Європи, а наше. Коли ми будемо зразковою державою з сильною економікою, ми будемо мати багато спільного з Євросоюзом.

Я багато разів казав, що президент просто обманює людей, знаючи, що нічого не буде. Свій дипломатичний паспорт я здав ще на початку процесу і сказав, щоб повернули, коли українцям скасують візи. Чекаю разом з іншими громадянами. Але чекати потрібно справами: коли тут буде Європа, тоді між нами не буде кордонів.

Поки ми залишаємося Азією і більше подібні на Росію в корупціогенності нашої держави, то, звісно, буде багато аргументів, аби не відкривати нам двері.

– "Самопоміч" ніби й не у владі, але більшість урядових законопроектів підтримує. Яким ви бачите місце "Самопомочі" в українській політиці?

– Я думаю, що ми маємо стати нормальною силою у не нормальній українській політиці. І це справді прецедент – ми піонери і виглядаємо дивними. "Самопоміч" пішла в опозицію, бо не знайшла достатньо аргументів, аби переконати "БПП" та "Народний фронт" в тому, що потрібно призначити добропорядного Генпрокурора, ефективних керівників митниці та податкової. Ми не схотіли бути в коаліції з корупціонерами.

Чому голосуємо за 75% законів? Не хочемо бути традиційною українською опозицією, яка живе за приципом "чим гірше, тим краще", що колись вигадав комуніст Петро Симоненко. Якщо взяти скасування паперових угод, печаток, рахунків-фактур для контрактів з іноземцями, то це дуже допомогло та спростило життя, особливо програмістам. Ми працюємо для українців, і якщо наші думки збігаються з урядовою позицією, то ми її підтримуємо.

– Дякуємо за розмову.

– Вам дякую, хлопці.

Надрукувати
мітки:
коментарів