Поділитись:

Бізнес на словах. Чи можна заробити на книгах?

Понеділок, 21 серпня 2017, 14:00

Видавництво книжок, і аж надто процес їх написання, читач досить часто уявляє як романтичну діяльність. Утім усі, хто трішки знайомий з цією кухнею, знають, який важкий цей хліб і яка невелика роль у цьому процесі її величності Музи. Книги дають не лише задоволення, а й допомагають заробляти гроші.

МОЛОДІ ФАНТАСТИ

23-річна Ельвіра Яцута віднедавна є співзасновницею нового луцького видавництва "Синя папка". Досі вона мала досвід організації книжкових презентацій, літературних вечорів, займалася громадською роботою. І ось хобі переросло у щось більше. Ельвіра не приховує: її знайомі видавці радять скоріше відійти від стану ейфорії та засукати рукави. Бо видавництво книжок – бізнес дуже специфічний, де за романтичною оправою ховається клопітка робота. У "Синій папці" про це здогадуються: виробництво літературної продукції є підприємницькою діяльністю, а, отже, до книжок потрібно підходити як до продукту для продажу.

"Якщо не використовувати всі бізнесові технології, то не вдасться зробити якісного продукту. Так, можна отримати на виході книжку, але вона буде лише зшитим папером, на якому надрукований текст. Якщо ж підходити до видавництва з погляду бізнесу, то потрібно шукати інвесторів, якісну друкарню, хороші ілюстрації, юристів, які проконсультують щодо усіх питань, які стосуються авторського права, права на переклад. Це все є довгим процесом, у кінці якого ми отримаємо продукт, який повинні продати", – зазначає Ельвіра Яцута.

Саме тому, провівши аналіз смаків та пропозиції на книжковому ринку, видавництво вирішило спеціалізуватися на фантастиці, адже цей напрям в Україні ґрунтовно досі на себе ніхто не брав. Ельвіра переконує, що фантастика і фентезі, всупереч поширеній думці, є не лише дитячою літературою, тому знайде свого постійного читача різного віку. Адже письменники часто ґрунтують свої розповіді на законах фізики та еволюції, міфології, тому жанр є більш серйозним, аніж це здається на перший погляд.

"Окрім фантастики ми обрали науково-популярну літературу, адже це взаємопов'язані речі. Читач шукає цікаві та якісні знання. Можна взяти підручник, а можна прочитати наукові дослідження у доступному вигляді. І після, читаючи фентезі чи фантастику, знаходиш те, що почерпнув із науково-популярної літератури", – розповідає Ельвіра.

Ельвіра Яцута  (праворуч) з авторкою Орестою Осійчук><span class=Ельвіра Яцута (праворуч) з авторкою Орестою Осійчук

Першим автором "Синьої папки" буде луцька письменниця Ореста Осійчук (літературний псевдонім Оршуля Фариняк). Утім видавництво орієнтуватиметься й на переклади творів європейських та американських авторів, та веде переговори щодо японських та китайських текстів. Тобто, текстів, які навіть російською мовою не були перекладені.

Друкуватися будуть у Волинській обласній друкарні, втім тут нині обумовлюють технічні можливості підприємства.

КНИЖКОВІ ЦИФРИ

На відміну від їжі, книжка не є продуктом щоденного вжитку для більшості українців. На жаль.

Дослідження читання книжок в Україні, що провела у 2013 році компанія GfK Ukraine, свідчать, що 51% дорослих прочитали щонайменше одну книгу протягом останніх трьох місяців, а 30% – придбали.

Результати дослідження Pro.Mova, яке проведене у 2013-2014 роках

Відповідно до інформації Державного комітету телебачення та радіомовлення України станом на 1 липня 2017 року у державному реєстрі суб'єктів видавничої справи зареєстровано 5 490 видавців, з них 45 на Волині. Дані включають Донецьку, Луганську області та Автономну Республіку Крим.

Втім на практиці ці цифри не такі оптимістичні, як це може здатися на перший погляд. Директор луцького видавництва "Твердиня" Микола Мартинюк каже, що реально працюють одиниці видавництв. Інші або профілюються суто на поліграфії, або видають у рік по 5 книг, аби не втратити ліцензії.

"На видавничому ринку місця всім вистачить. Неабияку роль тут відіграє так звана розкрученість, всеукраїнський і міжнародний резонанс видавництва, наявність тісної співпраці з книгорозповсюджувачем. Підготувати і спродукувати книжку не особливо складно, а ось "просунути" її до читача, продати – значно складніше. Не штука за авторські чи спонсорські гроші видати книжку й "умити руки", книга має втрапити до читача адресно й повноцінно, а не спорадично. Багато тут важить і зацікавленість, і безпосередня участь видавництв у найрізноманітніших книжкових форумах і виставках, тісний контакт із системою і мережею книгорозповсюдження", – розповідає видавець.

Як у містах розповсюдження більш-менш налагоджене, то у маленьких містечках, районах та селах ситуація плачевна.

Станом на 1 липня 2015 року на Волині нараховувалося всього 174 об'єкти книгорозповсюдження. З них 38 книжкових магазинів та 136 книжкових кіосків та прилавків.

"За останні 9-10 років відчувається помітний кількісний спад книжкового виробництва в області. Так, скажімо, якщо до 2008 року ми щорічно продукували 60-65 найменувань книг, то сьогодні це вже 35-40. Упали, порівняно з тим періодом, і кількісні показники. Якщо тоді наклади книг були 500, 1000 і більше примірників, то нині 100-500. Тенденція на цьому поприщі не особливо втішна. Причина – нерозуміння й фактично відсутність підтримки профільної влади, суттєве подорожчання витратних матеріалів, падіння купівельної спроможності потенційних читачів. При тому якість книг упевнено продовжує зростати й удосконалюватися", – коментує Микола Мартинюк.

Видавець міркує, що майбутній розвиток книжкового ринку залежить передусім від економічної та політичної стабільності в державі. Та найбільше – від наявності чи відсутності чіткої структури і мережі інформування і книгопоширення по всій Україні, на кшталт того, як це робив у радянські часи бібколектор.

Дані Книжкової палати України імені Івана Федорова

"Книга не повинна загерметизовуватися, зациклюватися лише на одному якомусь конкретному регіоні, де вона з'явилася на світ, а має бути загальнодоступною по всьому вітчизняному і світовому книжковому просторі! Найбільший інтерес сьогодні має справді хороша, якісна, змістовна книга, яку ми прискіпливо добираємо і продукуємо. Це книга маркована різноманітними літературними конкурсами, брендами і трендами, іменитими авторами. Зрештою, хороший текст завше говорить сам за себе. Є хороший текст – книга продається, навіть попри всі труднощі, немає – даруйте, нарікати потрібно тільки на себе, свою інтуїцію та смаки. Не більше й не менше!..", – резюмує експерт.

РЕВОЛЮЦІЯ У ПОМІЧ

Значний вплив на розвиток ринку української, україномовної книжки дала Революція Гідності, констатує арт-директорка луцької філії книгарні "Є" Ганна Луцюк.

Адже саме по тому попит та зацікавлення читача українським словом зросли в рази. Цю тенденцію підхопили видавництва і почали заповнювати ту нішу, яка досі належала російському слову: бізнес-літературу, класику, сучасних авторів. Нині перекладають усе. Чимало книг видають у кілька тиражів.

Ганна Луцюк ><span class=Ганна Луцюк

Ганна каже, що впродовж останніх років люди найчастіше купують літературу, яка стосується особистісного розвитку. Популярною є непроста книжка про економіку та історію "Чому нації занепадають?" колективу американських науковців. Український читач шукає відповіді на питання міждержавної ваги. Вирвався також у топ-продажів англійський письменник Джордж Орвелл, про якого світ почув ще кілька десятиліть тому.

"Всі читають, тому що проблеми актуальні. Це не легка література, люди хочуть обдумати ці твори", – зазначає співрозмовниця.

Водночас читач більш стримано почав ставитися до книжок, які піднімають тему Революції чи війни на Сході, хоча, коли події лише почалися, така література була затребувана.

Купівельна спроможність волинського читача різна, говорить Ганна. Дехто кілька разів придивиться до книжки доки її купити, а інші ж стабільно виходять з книгарні з оберемком літератури та чеком у тисячі гривень. Популярними стали читацькі форуми, які відбуваються у Києві чи Львові, а цього року й в Одесі.

"Цікавляться і волинськими видавництвами, але я не впевнена, що вони вийшли на всеукраїнський ринок. Адже крім того, щоб видати книжку, щоб вона говорила до покупця, потрібно її запрезентувати, рекламувати. Часи, коли книжка сама себе продає, минули", – зазначає Ганна Луцюк.

Якщо кілька років тому читач не дуже прискіпливо ставився до дизайну, якості перекладу, а україномовні книжки розбирали одним духом, то нині покупці стали більш вимогливі. У зв'язку з цим, каже Ганна, нині видавництва шукають фахових коректорів, перекладачів, літературних редакторів.

ЗАРОБЛЯТИ СЛОВОМ

Заробляти гроші на життя будучи письменником в Україні – можливо. Так стверджує відомий автор Макс Кідрук.

"На сьогодні в Україні уже достатньо великий літературний ринок, аби обігу коштів у ньому вистачало на прожиття кількох десятків професійних письменників. Під словом професійний я не маю на увазі їхні літературні вміння, а те, що автори займаються лише літературою. Інше питання – чи це легко? Звісно, що ні", – зізнається письменник.

Він пояснює, що дохід від діяльності письменника можна поділити на дві складові: гроші, отримані у якості гонорарів за книжки, та гроші, які заробляють у навколо літературній площині. Тобто, реалізуючи проекти, проводячи тури, презентації.

"Коли ми починали у 2010 році брати гроші за вхід на літературну презентацію, то це було божевілля. Але зараз вже відвідувачі знають на що йдуть, і це частина мого прибутку і мого менеджера", – ділиться Макс Кідрук. Тож, аби більше осягнути читачів та потенційних читачів, письменник, для прикладу, їде у тур сотнею українських міст, не оминаючи невеличкі містечка, наприклад, Рожище.

Макс Кідрук><span class=Макс Кідрук

"Там теж є люди, які хочуть читати, але у них немає за що зачепитися. Адже у багатьох маленьких містах немає книгарень, зустрічей з письменниками, відсутня фізична можливість вчепитися за літературу", – зазначає письменник.

Найбільшим ризиком у письменницькій діяльності, на думку автора, є специфіка самої діяльності. Адже чи буде користуватися література популярністю надто залежить від суб'єктивних чинників. Макс Кідрук розповідає: за шість років він напрацював певну схему роботи від творчого процесу до презентації книги. Але якби цю схему застосувати щодо іншого автора, то немає жодної гарантії, що результат буде подібним.

"Навіть написавши класний твір, обравши гарне видавництво, зробивши хороший тур, можна мати нульовий результат. Є хороші автори з хорошими книгами, що збирають кілька людей у місті. Мабуть, це найбільший ризик у цій справі. Навіть доклавши всіх зусиль, повіривши у це, відмовившись від швидких прибутків у перші п'ять років, немає жодної гарантії, що в тебе вийде", – зізнається письменник.


Результати дослідження Pro.Mova, яке проведене у 2013-2014 роках

Загалом схема співпраці автора та видавництва повинна бути наступна: автор надсилає видавцю твір. Якщо текст влаштовує і видавець бачить у ньому перспективу, то укладають договір на публікацію, таким чином забираючи на певний час авторські права.

"За цей час видавництво повинне текст відредагувати, надрукувати, зробити обкладинку і продати. Від того, що продалося, автору дістається його відсоток. Відповідно, що кращий ти автор, що більше продаєш книжок, то більші маєш гонорари", – розповідає про письменницьку кухню автор.

А ось контракт на кілька років – це великий ризик як для видавництва, так і певні незручності для автора.

"Не варто сприймати письменництво як щось, що спирається лише на талант, або на фарт. Це дуже велика робота", – додає відомий письменник.

***

Французький письменник Фредерік Бегбедер писав: "Видавці не читають книжок. Вони їх видають. Критики не читають книжок: вони їх переглядають. Висновок: ніхто, крім письменників, книжок не читає". Французький письменник писав про французькі реалії і у кількох словах зумів позагравати з читачем, уколоти критиків та полестити письменникам. Щодо українських реалій, то тут хотілося б, аби збільшувалася кількість тих, хто читає загалом. А буде попит – зросте і пропозиція. При цьому не лише у кількісному, а й якісному еквіваленті.

Надрукувати
мітки:
коментарів