Вперше за три роки на Волині зареєстрували захворювання на туляремію

На Волині після 3-річної перерви зареєстрували випадок захворювання на туляремію – мешканець Турійського району захворів під час проведення робіт у власному господарстві.

Про це повідомляє ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України".

Територія Волині є ензоотичною по туляремії, починаючи з 50-тих років минулого століття. З того часу в області налічують 79 ензоотичних пунктів у 13 районах. Після 30-річнго затишшя захворювання серед людей знову почали виявлятись з 2002 року, коли майже щорічно реєструвалась туляремія. Востаннє хворого на туляремію виявили у 2015 році в смт. Турійськ.

Фахівці здійснюють моніторинг об'єктів довкілля для виявлення небезпечних збудників у природі, а позитивні лабораторні знахідки підтверджують високу захворюваність (епізоотію) серед гризунів. Так, у 2017 році виявлено наявність антитіл до туляремії у майже 4 % досліджених гризунів.

Довідково:

Туляремія – природно-вогнищева, зоонозна інфекційна хвороба, що характеризується ураженням крові, нервової системи та інших органів (верхніх дихальних шляхів, очей, нирок), а також лихоманкою та характерним збільшенням лімфатичних вузлів.

Резервуаром інфекції у природі є до 30 видів тварин (типова зоонозна інфекція). Але найбільше значення для людей мають мишовидні гризуни, у яких збудник тривалий час зберігається у нирках та потрапляє назовні із сечею, забруднює збудником хвороби все навколо.

Людина інфікується, як правило, при контакті із гризунами. Крім того, захворіти можна: при вживанні сирої води з водойм, споживанні забрудненої їжі (немитих яблук, овочів тощо); при вдиханні збудника з пилом (під час сільгоспробіт – обмолот інфікованого зерна, заготівля сіна тощо). Рідше хвороба виникає після укусів комах — кровососів: сліпнів, мух-жигалок та особливо іксодових кліщів (в період їх активності).

Початок хвороби гострий: підвищується температура тіла, з'являється головний біль, загальне нездужання, зниження апетиту. Завжди в місці проникнення збудника в організм збільшується лімфатичний вузол. Залежно від механізму передачі та вхідних воріт інфекції виділяють різні клінічні форми. Частіше зустрічається бубонна і виразково-бубонна (рідко – легенева та очна).

Вберегтись від хвороби допомагали щеплення протитуляремійною вакциною. Однак через її відсутність в Україні з середини 2000-х років різко знизився імунітет до цієї інфекції. Тому епідеміологи для профілактики захворювання радять дотримуватись певних порад:

• забезпечити відповідний захист від гризунів і належне утримання місць проживання та джерел водопостачання (особливо індивідуальних криниць);
• не споживати сиру воду з відкритих водоймищ та невідомих джерел;
• проводити дератизацію приміщень та захищати харчові продукти від проникнення гризунів, надто у зерносховища і складські приміщення;
• при сільгоспроботах по обмолоту зернових, заготівлі сіна тощо обов'язково використовувати засоби захисту для органів дихання і очей;
• відповідно одягатись при відвідуванні лісу, риболовлі, полюванні чи просто відпочинку на природі.

Тривалий і важкий перебіг хвороби та повільне одужання (ефективність лікування залежить від своєчасно встановленого діагнозу) та можлива подальша інвалідність роблять це захворювання особливо небезпечним.