Володимир БОНДАР: "Яструби" з оточення Палиці винні у протистоянні між Волиньрадою та ОДА"

Надворі був листопад 2015 року. Сергій Кошарук знову програв вибори Олегу Кіндеру (Олег Кіндер вдруге поспіль отримав вотум довіри від ковельчан та з перевагою у 147 голосів над Сергієм Кошаруком переобрався Ковельським міським головою) та повертався до свого кабінету заступника голови Волинської ОДА.

"Чув, що Бондар Володимир Налькович має хороші шанси стати керівником Волиньради. Ніби є голоси", – сказав він.

Хто такий цей Володимир Налькович? Хороший він чи поганий? А яка мені взагалі різниця, хто буде головою облради? Безліч дивних думок літало тоді в голові і вони здавалися не дуже й потрібними. Репортером я не був, перспектив розвиватися як громадський діяч чи політик не бачив, але думка про те, чи стане Бондар очільником депутатського корпусу, мене не покидала аж до часу, коли він програв це місце Ігорю Палиці.

Минуло два з половиною роки (трішки менше). Я став журналістом та записав чимало інтерв'ю з обласними обранцями громади: Петро Савчук, Василь Столяр, Вячеслав Рубльов, Володимир Гунчик, Михайло Імберовський, Костянтин Зінкевич, Андрій Турак, Святослав Кравчук, Роман Карпюк, Надія Хвищун... І нарешті дійшов до Володимира Бондаря.

Колишній нардеп, екс-губернатор та чинний заступник голови Держлісагенства – дуже цікавий та бажаний співрозмовник як для мене, так і для ІА "Конкурент".

Домовилися ми швидко: Налькович погодився відразу, місце й час попросив узгодити з помічницею.

"Який формат, про що говоримо?" – запитав досвідчений політик, коли я зайшов до нього в кабінет.

"Важко сказати, розпочнемо з того, що вам зараз найближче: лісу"...

– Під час останньої сесії Волинської обласної ради, на якій ви були відсутні, звітував голова тимчасової комісії "щодо лісу" Анатолій Грицюк. Було озвучено багато негативу та критики в сторону лісівників. Як ви, зважаючи на вашу теперішню посаду, оціните інформацію, надану Грицюком? Наскільки вона об'єктивна?

– Я вважаю роботу цієї комісії глибоко упередженою. Окрім особистої зацікавленості окремих людей, ніякого достовірного та об'єктивного фактажу немає. Лісові господарства – це державна власність. Їхню перевірку можуть здійснювати лише відповідні органи. Я переконаний, що громадський контроль необхідний, оскільки ліс – це народне добро. Тимчасова комісія може спостерігати за роботою підприємств, фіксувати якісь порушення, звертати на це увагу правоохоронних органів, проте вона не уповноважена вимагати документацію та не може контролювати роботу лісівників.

Аргументація, яку вони наводять, зводиться до того, що говорить будь-який пересічний громадянин: ліс рубають. Я на це можу відповісти дуже просто: у всьому світі лісові господарства створюють для того, щоб рубати ліс. І так, рубають живий ліс. Бо тоді він має свою вартість і приносить користь державі.

По суті, комісія розповіла лише одне: що їх кудись не пускали.

– Василь Столяр переконаний, що Анатолій Грицюк своєю роботою в цій комісії виконує політичне замовлення…

– Я вважаю, що Грицюк відстоює свій персональний інтерес. Його брат займається деревообробкою, і мені здається, що він має до цього стосунок.

Комісію можна використовувати, щоб отримати якісь привілеї, хорошу ціну. Це такий собі дрібний шантаж дрібного шантажиста.

– Як ви ставитеся до головного лісівника Волині Олександра Кватирка? Він хороший керівник?

– Ніхто не скаже, що я маю особливі симпатії до Олександра Кватирка. Я не був серед його прихильників, коли прийшов до Держлісагентства. У мене про нього сформувалася двояка думка. Проте я вирішив не поспішати та не лобіювати його звільнення, а зосередитися на тому, як функціонує лісова галузь на Волині. І тепер я можу чітко сказати: завдяки Олександру Кватирку ми можемо ставити Волинську область в приклад іншим. Це заслуга молодого керівника та його команди.

– Ви обіймаєте посаду заступника голови Держлісагентства. Місце керівника досі вакантне. Ви будете претендувати на нього, коли оголосять конкурс?

– Зараз я виконую свою роботу і не хочу давати якихось прогнозів. Все залежатиме від багатьох обставин.

– Якщо ви подасте свою кандидатуру на конкурс та переможете, то будете змушені складати мандат депутата Волиньради. Чи ні?

– Я й зараз є державним службовцем категорії "А". Закон каже, що не можна поєднувати таку посаду з депутатством. З іншого боку, він немає зворотної дії і я не повинен складати свій мандат, бо громада мене обрала до того, як закон набрав чинності.

– Безумовно, що робота в Держлісагентстві забирає багато часу. Ви не можете постійно перебувати на Волині, змушені пропускати сесійні засідання. Наскільки це перешкоджає веденню вашої депутатської діяльності?

– Політикою я почав займатися менше, і це правильно. Але я регулярно буваю в окрузі, цікавлюся проблемами волинян. Там постійно працюють мої помічники, всі питання – в полі мого зору, і я вирішую все, що можу, незалежно від того, де я проживаю.

– Ви не просто депутат Волинської обласної ради, а ще й голова фракції "Солідарність". На початку каденції, при будь-яких дискусіях чи суперечках з більшістю ви завжди були основним спікером вашої команди. Якщо забути про Володимира Гунчика, звісно, який сидить в президії. Чи послаблюються позиції "Солідарності" через вашу часту відсутність?

– Я не думаю, що через мою відсутність послаблюються позиції "Солідарності". Відсутній лише мій голос, але я старатимуся, щоб він звучав частіше в сесійній залі. В нас дуже досвідчені депутати, ми стараємося не займатися політикою, а докладаємо максимальних зусиль для вирішення господарських питань.

Я вважаю, що Палиця зробив себе заручником більшості. Погляньте яким чином у нас приймається бюджет: пропозиції вносяться з голосу, відстоюються не принципові позиції системного розвитку області, а банальні "хотілки" окремих людей. Головуючий декілька разів ставив питання на голосування, бо члени більшості не могли між собою розібратися…

– У 2015 році ви не стали головою Волинської обласної ради, програвши цю посаду Ігорю Палиці. Проте у вас були реальні шанси на перемогу, і до останнього все зводилося до того, що керуватимете радою саме ви. Ключовими стали голоси "Батьківщини", які у вирішальний момент були віддані не вам, а Палиці. Як розповідав Андрій Турак, наказ підтримувати Палицю прийшов за годину-дві до голосування із центрального штабу партії. На вашу думку, чому так сталося?

– Ігор Палиця – серйозний конкурент. Його політичні та фінансові можливості – дуже серйозні та більші за мої. Я вважаю Ігоря Петровича політиком всеукраїнського рівня. Його зв'язки та спілкування з керівниками партій, в цьому випадку з "Батьківщиною", були набагато глибшими за мої. Здатність вирішити питання на такому рівні дозволила Палиці стати головою ради.

– Два з половиною роки триває чинна каденція обласної ради. Як ви оціните Палицю як керівника депутатського корпусу?

– Я не хочу давати оцінку голові обласної ради і його методам роботи. Але якби в мене запитали, що необхідно робити, то я б сказав, що всі повинні зробити крок назад. Необхідно почути представників виконавчої гілки влади, оскільки вони несуть відповідальність за реалізацію більшості рішень. Цього не зрозуміти "Свободі", "Батьківщині", радикалам, бо вони ніколи не уособлювали в собі виконавчої влади. Але це розуміє Палиця, Бондар та Гунчик, які керували ОДА та знають про персональну відповідальність за ухвалені рішення.

Нам необхідно відійти від цього радикалізму та повернутися до конструктивного діалогу. У Палиці є люди, які можуть це все налагодити. Проте зараз перемагають "яструби" обласної політики, які є в його оточенні. Саме вони приводять до того, що на Волині відбувається жорстке протистояння двох структур.

– Деякі досвідчені депутати, зокрема Анатолій Вітів та Андрій Турак, полюбляють казати, що раніше рада була придатком адміністрації та нічого не вирішувала. Тепер же, з їхніх слів, все змінилося і ОДА повинна зважати на раду та її волю. Чи є в цьому сенс?

– Якщо обласна рада затверджувала керівників комунальних підприємств, то це відбувається і зараз, якщо вона затверджувала бюджет, то робить це і надалі. Потрібно дивитися на те, що обласна рада принесла Волині у вигляді доданої вартості, а не на те, що вона не дозволила проголосувати за бюджет, проект якого підготувала адміністрація. В цьому контексті успіхів депутати поки ніяких не досягли.

– Із настанням весни активізувалися чутки про те, що Володимира Гунчика буде звільнено з посади голови Волинської ОДА. Що вам про це відомо?

– Мені відомо лише те, що написано у ЗМІ. Рішення ухвалює Петро Порошенко. Особисто я не бачу потреби знімати Гунчика.

– А ви знайомі з Олександром Савченком, якого "садять" на місце Гунчика?

– Я знаю про цього чоловіка багато, але персонально ми не знайомі.

– Чи можливо, що Гунчика змінюють на угоду Палиці?

– Я не думаю, що на це рішення має вплив Ігор Палиця. Це все персональне бачення Президента та його близького оточення.

– А які у вас відносини з Президентом? Ви можете впливати на якісь рішення через нього?

– Ми давно знайомі. Ми разом були депутатами, він очолював центральний штаб "Нашої України", коли я керував обласним. Наші крісла у парламенті були поруч, ми тісно спілкувалися та працювали як колеги, були членами однієї фракції. На сьогодні ми бачимося рідко, лише тоді, коли він вважає за потрібне, коли я повинен доповісти про довірений мені напрямок.

– Вже більше року у Луцьку відсутній міський голова. Після смерті Миколи Романюка в обласному центрі відбувалося багато чого: боротьба за крісло секретаря, суди і так далі. Нещодавно розгорівся черговий скандал, який супроводжувався бійками та неналежною поведінкою. Я не питаю у вас про рішення, які тоді ухвалювалися, зараз це неважливо. Мені цікаво, чи повинен депутатський корпус піти у відставку? Яка ваша думка?

– Микола Ярославович вмів знаходити компроміс та тримати це "болото" у стані конструктивного діалогу. Але його не стало і всі проблеми вилізли назовні. Про що була суперечка? Про стратегію розвитка міста? Ще якісь глобальні питання? Ні! Відбувався звичайний дерибан. Одні хотіли захопити ділянку, а інші хотіли перешкодити, щоб потім самим віддати ту землю людям, близьким до себе. Такої бридоти та ганьби у міській раді бути не повинно. Депутати давно повинні були ухвалити рішення про саморозпуск. Але я не вірю, що це станеться.

– Наостанок задам своє улюблене банальне питання: кого ви бачите наступним міським головою Луцька?

Сьогодні ми не бачимо такої людини. Йде зміна поколінь. Господарників змінюють менеджери. Яскравого лідера поки нема, але він повинен з'явитися та дати поштовх розвитку міста. Головне, щоб лучани дуже відповідально ставилися до свого вибору.

* * *

Сподобалося? Підпишіться на нашу сторінку в Facebook. Також завжди будьте в курсі найважливіших новин, використовуючи чат-бота у Messenger. Ми не будемо спамити. Чесно :)
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Надрукувати
Волинь
Опубліковано:
21.03.2018 20:00
Переглядів2729
Коментарів4
Поділитись
Залишити коментар
Коментувати
00:07
22.03.2018
"Одні хотіли захопити ділянку, а інші хотіли перешкодити, щоб потім самим віддати ту землю людям, близьким до себе. "
22:31
21.03.2018
Павло
Знаю Володимира багато літ. Поважаю його з часів КУНу, де він був секретарем у Волинській організації. Працювали разом. Пили каву і багато говорили. Він пригорнувся потім до Віктора Пензеника і його партії. Я маю великий піїтет до Пензеника також, коли робив програму розвитку міста у сумні часи занепаду, теж звертався до нього. за рекомендаціями..Але мав за великого друга Чорновола. Але про це колись окремо. Сьогодні кажу щиро: Володимир Бондар - людина варта поваги, щоб там хтось не говорив. А що скаче по службовій драбині догори, то вже в його азарті- усьму вчитись, усе вміти, все осягнути...
21:02
21.03.2018
досвидченый прохвост. вывод по закинченни интервью.
20:27
21.03.2018
жора
клоун часів помаранчовоі революції
останні новини
23-04-2018 22-04-2018 21-04-2018
Вибір редактора

Рейтинг