"Через рік-два в Україні розпочнеться боротьба за якісні кадри", – фіндиректор ТОВ "Кромберг енд Шуберт"

"Кромберг енд Шуберт" – компанія зі 100 % іноземних інвестицій, яка спеціалізується на виготовленні електричних бортових кабельних мереж для автомобілів провідних європейських брендів (Mercedess, Audi, BMW, Volkswagen). У 2015 році підприємство сплатило 327 мільйонів гривень податків, забезпечує роботою понад 5 500 людей та планує відкрити новий проект, що передбачає залучення ще 900 працівників.

Про те, чи залишається Україна конкуренто-привабливою для німецьких інвесторів та як працює "завод-піонер" у Луцьку, "Конкуренту" розповів фінансовий директор ТОВ "Кромберг енд Шуберт" Олександр Шаварський.

***

У нас тут бізнес, який не переходить нікому "стежок"

– Чи є Волинь, на Вашу думку, інвестиційно привабливим регіоном?

– ТОВ "Кромберг енд Шуберт" працює в місті Луцьку вже 10 років. Перший "завод-піонер" в Україні став успішним, ми отримали хороші фінансові показники. Мінімальна кількість рекламацій дозволила переконати німців, що Україні можна вірити, навіть враховуючи той медійний негатив, який пов'язаний з ситуацією на Сході. Цей успіх надихнув центральне керівництво відкрити ще одне підприємство в місті Житомирі. Характеристики схожі: логістична привабливість, основні отримувачі продукції знаходяться в Західній Європі і нам важливо, щоб наш товар потрапив до клієнта упродовж двох-трьох днів.

У Житомира, можливо, навіть є перевага – хороше сполучення з міжнародними трасами. Луцьк теж має привабливе місце розташування. Але найголовніший резон – це наявність достатнього людського потенціалу для того, щоб забезпечити безперервну ритмічну роботу нашого підприємства. Людський ресурс у достатньої якості і достатній кількості. Працівники стабільні, прогнозовані, дуже відповідальні. Ці фактори зробили можливим відкриття заводів "Кромберг енд Шуберт" в Україні.

– Чи готові німці інвестувати в Україну?

– Німці готові інвестувати і говорити про конкурентні переваги країни. Як не дивно, ми навіть можемо прогнозувати державну політику, бо специфіка нашого бізнесу полягає в тому, що наше підприємство не конкурує з місцевими олігархами, у нас збут в Європі. Ми наймаємо людей, платимо достойну заробітну плату. У нас тут бізнес, який не переходить нікому "стежок". Жодне підприємство в Україні не зможе запропонувати свій продукт таким великим автомобілевиробникам, як "Volkswagen" чи "Audi".

– Де ваше підприємство бере експортні кредитні гарантії під великі інвестиційні проекти в Україні?

– Для цього потрібно розуміти специфіку нашого підприємства. "Kromberg & Schubert" – це є той поодинокий виняток, коли підприємство з багатомільярдними оборотами залишилося сімейною компанією. Акції нашого підприємства не продаються на біржах. Фінансування розвитку, будівництво заводів в Україні, забезпечується через звичайні банківські кредити від німецької "материнської" організації. Ми не потребуємо тут жодних гарантій, оскільки не беремо місцевих кредитів. Є протоколи про наміри, які підписані на вищому політичному рівні, які передбачають гарантії збереження бізнесу, як такого, і зобов'язання зі сторони української держави всіляко підтримувати розвиток цього підприємства.

Ми "не по зубах" місцевим маленьким бюрократам

– Чи комфортно зараз вести бізнес в Україні?

– Я впевнений, що розмір підприємства гарантує імунітет від "наїздів" середньої руки чиновників. Ми "не по зубах" місцевим маленьким бюрократам. Їм не просто, бо масштаб не той. Дрібних бюрократичних перепон ми не відчуваємо. Звичайно, є певна неузгодженість законодавства, ми з цим маємо справу, але в рамках закону, влада йде на зустріч і розуміє важливість цього підприємства. Проблеми на заводі – це проблеми в колективі, де працює шість тисяч людей. Якщо взяти всі сім'ї – це, приблизно, 20 тисяч людей.

Існують загальнополітичні ризики, зокрема, коли відбувалися буремні події на Майдані, активна фаза антитерористичної операції на Сході. Були побоювання зі сторони наших клієнтів у Західній Європі, що стосувалися ритмічності поставок. Пам'ятаю, що був такий період, коли блокували переходи на митницях. Але, за допомогою Державної фіскальної служби і прикордонної служби , ми і наші клієнти на собі цього не відчули. Хоча, нерв був, але ми це пережили. Адже, якщо відбувається зрив поставки, запізнення на один день – ми вже не в бізнесі.

Година роботи заводу BMW, на якому працюють десятки тисяч працівників, оцінюється в мільйони євро, якщо через затримку поставки нашої продукції він зупиниться, то ставки дуже високі, тут форс-мажорів бути не може.

– Як підприємство співпрацює з органами місцевої влади? Чи сприяють вони вам? Можливо, виникали якісь проблемні ситуації?

– Ідеальна влада – це та, про яку ніхто ніколи не чув. Основне її завдання – не заважати. З цим наша влада успішно впоралася – вони нам не заважають, а ми їм за це дуже вдячні. Навіть є певна проактивність – у нас немає жодних проблем з відшкодуванням податку на додану вартість. Це дуже важливо. Налагоджена ділова співпраця з фіскальними органами. Звичайно, є певні інфраструктурні побажання. Я б не сказав, що це "забаганки" інвестора – це звичайні, елементарні вимоги для належної інфраструктури.

Ми за парканом нашого підприємства намагаємося будувати Європу. Але, як тільки людина виходить за прохідну – бачить там місто Луцьк. Немає зовнішнього освітлення, належним чином облаштованих пішохідних переходів біля нашого підприємства, які створюють незручності, небезпеку для працівників. Розуміємо, що на все не вистачає коштів. Нещодавно я зустрічався з сільським головою Боратина, головою районної ради та головою райдержадміністрації спілкувалися на тему поліпшення облаштування прилеглої території нашого підприємства. Дуже хотілося б, щоб воно не тільки всередині, але й ззовні виглядало, як європейське – це наша візитівка.

Думаю, що це питання на порядку денному в місцевої влади – облаштувати достойний в'їзд до нашого підприємства. Перше враження дуже важливе – європейський завод, гарний під'їзд, все освітлюється – це нормальний розвиток громади. Ми себе називаємо фасадним об'єктом. Коли з рівненської траси заїжджаємо видно гарну розмітку, освітлення. З'являється відчуття, що ти заїжджаєш в успішне місто. Допоміг ремонт дороги Луцьк-Львів. Ми платимо податки і очікуємо, щоб зовнішня інфраструктура поліпшувалася.

– Як Ви оцінюєте результати фінансової діяльності в 2015 році?

– Якщо говорити в натуральних показниках, а ми вимірюємо наші обсяги в нормогодинах (скільки праці було затрачено для виготовлення електричних мереж), то вони збільшилися на 15 %. Оборот збільшився і очікувано мали б збільшитися прибутки. Але цього не сталося. Бо всі додаткові прибутки були витрачені для компенсації девальвації гривні. В нас кредити в євро, відповідно увесь дохід пішов на компенсацію витрат на девальвацію...

Я очікую, що 2016 році девальвація буде невелика, не така драматична, як минулого року, тому сподіваємося вийти на позитивний фінансовий результат.

Зараз, реально, велика конкуренція за грошима німецьких інвесторів та якісним людським ресурсом

– З 1січня 2016 року почала діяти Зона вільної торгівлі з країнами ЄС, чи принесе це вам якісь зміни у веденні бізнесу?

– Наше підприємство працює по так званій "давальницькій схемі" – в Україну завозяться комплектуючі з Європи, а ми їх переробляємо і готовий продукт вивозиться в Європу. До цього жодних податків не було на такого роду торгівлю і після цього немає. Позитив в тому, що ми відчуваємо, як деякі наші постачальники продукції в частині імпорту відчули, що умови поліпшилися і це дало змогу зекономити на вартості тих матеріалів, які ми закуповуємо. Але це опосередкований вплив. Ці зміни актуальні для тих, хто експортує вже готовий продукт у Європу, завойовують нові ринки, наші клієнти там вже були і будуть.

– Ігор Палиця на бізнес-форумі, запропонував відкрити завод "Kromberg & Schubert" в місті Нововолинську, забезпечивши тим самим робочими місцями шахтарів. Чому не відкрили?

– З Нововолинська у нас є маршрути, ми довозимо людей до Луцька і раптом людина, яка працювала в шахті, виявила б бажання працювати на нашому заводі вона мала б на це можливість. Нерозумно відкривати завод на кордоні. Ви ж знаєте, що є спрощений прикордонний рух і треба об'єктивно говорити, що велика кількість місцевого населення займається маленьким "човниковим бізнесом". А хто вже хоча б один раз провіз контрабандою, наприклад, сигарети (він знає скільки можна на тому заробити) на завод працювати не піде. У Житомирі набагато перспективніше, бо він не конкурує з Луцьком за людський ресурс і дещо віддалений від кордону.

Хоча ідея цікава, у міста Нововолинська є хороші виробничі потужності, інженерні кадри. Якби місцева влада запропонувала якийсь дієвий бізнес-проект під патронатом обласного голови, інтерес був би шалений. Але це має бути не трудомістке, а науково-технічне виробництво.

– Як працює нещодавно відкритий завод в Житомирі?

– Дуже успішно. У нас вже працює 1500 людей. На минулому тижні ми успішно пройшли аудит від компанії Volkswagen, а перед цим був аудит від компанії Audi. Вони нам дали дозвіл на серійне виробництво продуктів. Там буде виготовлятися кабельна мережа до нової моделі Volkswagen Tiguan і до Audi Q2. Це перші пілотні проекти, якщо ми їх успішно запустимо в серію. Перспектива філії у Житомирі така ж як і у Луцька. Це не означає, що бізнес буде туди переїжджати, ні. Це два окремі бізнеси.

– Які плани на майбутнє? Чи будете ще відкривати проекти в Україні?

– Зараз, реально, велика конкуренція за грошима німецьких інвесторів та якісним людським ресурсом. Я очікую, що через рік-два в Україні розпочнуться справжні баталії за якісні кадри, якщо буде можливість безвізового перетину кордону. Не факт, звичайно, що всі будуть виїжджати. У нас на підприємстві є 500 людей, які їздили на сезонні роботи до Польщі, але повернулися і зараз стоять в черзі на працевлаштування. Ми відразу попереджаємо – у нас існує дві черги: тих людей, які ще не працювали і тих, хто вже працював. Тому, коли люди звільняються – одразу на роботу їх не візьмемо. Надаємо пріоритет тим людям, які не працювали.

Наразі в Україні відкриття нових заводів не розглядається, бо є певна географічна диверсифікація ризиків. Наша компанія їх диверсифікує шляхом відкриття заводів в різних державах для того, щоб себе застрахувати. На жаль, певним ризиком для компанії було відкриття трьох заводів у Румунії. Ліпше їх розподілити географічно. Розширяємо завод у Македонії, Сербії.

Для України дуже важливо зараз залишатися конкуренто-привабливою, бо нам здається, що ми інвестиційно привабливі, а насправді для інвесторів ми одна з двадцяти можливостей куди він може вкласти свої гроші. Вони аналізують широкий спектр факторів і якісь незначні нюанси можуть впливати на остаточне рішення.

Довідка:

Олександр Шаварський займає посаду фіндиректора КРОШУ починаючи з 2013. Лучанин, працював на керівних посадах в аргарному секторі України та США.