Якою буде відеогра "Лісова пісня"

Двоє американських розробників ігор Діма Верьовка та Шон Веске заснували нову студію Colabee і вирішили стартувати з гри за "Лісовою піснею" Лесі Українки.

На створення гри на основі драми Лесі Українки розробників наштовхнуло питання, яке їм поставили українські девелопери під час презентації у Сан-Франциско. Питання було таким: "Хлопці, ви зробили чудову гру про жителів Аляски. Ви не думали зробити гру про Україну?" – пише Українська правда. Культура.

"Це мене вразило. На той момент з нами вели перемовини гавайська громада, ірландці. Зрештою, я виріс в Одесі. Я відчуваю, що люди повинні знати, розуміти, що таке Україна. Такі, як я – емігранти – відчувають потребу долучитися до культурної традиції, з якої вони вийшли. Навіть ті з нас, хто виріс в Україні, як, приміром, я, насправді погано знають мову й історію. Ми ніколи не бували в українському селі, зокрема, в західноукраїнському. Тож ми вважаємо, що наша гра здатна показати, чим є Україна – і багатьом вихідцям з України, і тим, хто мало знає про Україну, та й те переважно негативне – скажімо, про війну", – зазначив Діма Верьовка.

Тож на меті розробників ігор – показати Україну під іншим кутом зору. Аналогічних ігор мало, тому розробники дуже ризикують.

"Лісову пісню" хлопці обрали тому, що вона є одним з найвідоміших творів.

"Майже кожен в Україні знає про "Лісову пісню", проте за її межами, в західному світі, про неї мало хто чув. Це зацікавило мене. Цей твір піднімає безліч тем", – розповів Діма.

Однак хлопці переконують, що не переказуватимуть твір Лесі Українки як такий, їх цікавить один з його провідних мотивів: що буде, якщо люди повернуться до природи спиною.

"Мене особисто також цікавить доля Лукаша. На початку життя в нього були здібності, йому був даний талант – грати на флейті й таким чином взаємодіяти зі світом. Але протягом життя він загубив цей талант і шкодував про це до кінця своїх днів… Питання, яке ми ставимо: "Що буде, якщо?". Ми наче розповідаємо історію з кінця. Байдуже, хто ти й звідки походиш, важливо відчувати баланс між людьми і природою, між людьми і світом духів. Ми мусимо жити в рівновазі. А ті, хто не поважає природу чи навіть не усвідомлює її вимог, скоюють велику помилку. У нашій грі Лукаш постає таким собі зв'язковим між двома світами: світом людей і світом духів", – зазначив Діма Верьовка.

Щоб адаптувати твір до гри, розробники провели дуже плідну розмову з представниками Університету Шевченка. Також англійський переклад "Лісової пісні", зроблений Персивалем Канді, допоміг англомовним членам познайомитися із твором, разом дивилися декілька екранізацій, обговорювали побачене й почуте. Разом зі студентами розробники гри їздили в експедицію Рівненською та Волинською областями.

"Ми розпочали практику експедицій ще працюючи над проектом про корінне населення Аляски. Ми брали в наші мандрівки відеообладнання й записували інтерв'ю з місцевими мешканцями. Переглядаючи ці інтерв'ю, ми зрозуміли, що розповіді представників певної культури про ті чи ті практики дуже важливі. Ми зрозуміли, що хочемо якось відтворити цей наш досвід для гравців. Для цього ми вибрали найяскравіші 30 хвилин розповідей і розбили їх на коротенькі 1-2-хвилинні документальні відео. Ці відео відкриваються як підказки, коли гравець просувається в грі. Гравець отримує змогу подивитися це відео – або ж забрати його й подивитися пізніше. Хай там як, ці відео поглиблюють контекст гри", – зазначив Шон.

Знадобилося докласти чимало зусиль, щоб урівноважити механізми гри й ігрові умовності з оригінальним наміром Лесі Українки та знайти спільні мотиви.

"Ми більше зважаємо на наскрізні мотиви й місце дії, на персонажів та їхню мотивацію та роль у сюжеті. Ми відтворюємо місце дії – тут ми створили віртуальне село Лукаша. Ми поселили туди персонажів, таких як Мати чи Мавка. Гравці ж грають персонажем Лукаша, від першої особи. Гравець наче дивиться на село очима Лукаша. Він може рухатися, говорити з персонажами, може підійти до когось, натиснути "взаємодіяти" і розпочати розмову. Гравець може використовувати певні предмети. У нашому прототипі Матері потрібне борошно, щоб спекти весільний каравай, а гравець мусить поремонтувати зламаний млин. Гравець шукає мішок із зерном і так далі. Ми знаходимо механізми гри, цікаві з перспективи гравця, і використовуємо елементи оригінальної драми для просування гравця вперед", – розповіли розробники.

Наприкінці п'єси люди покидають згоріле село, натомість у грі Лукаш робить усе, щоб повернути людей у село. Важливу роль у грі відіграє дуб.

"У грі він зрубаний від початку – табу у взаємодії світу людей і світу природи вже порушене. Дуб падає знову й знову, а гравець має знайти спосіб цьому запобігти, вплинути на людей, придумати, як змусити Килину не підбурювати селян. Механізм досить простий. Лукаш має вирішити, що йому робити. Можливо, він мусить показати Килині інший світ, можливо, вона просто не знає про світ духів. Можливо, повернувшись назад, на початок свого життя, він має познайомити її з духами, з якими свого часу познайомили його. Можливо, йому варто ініціювати розмову з дядьком Левом, носієм мудрості, який добре розуміє, що відбувається в природі. Головна мета Лукаша – повернути людей у село, щоб вони віднайшли зв'язок зі своїм корінням, повернути гармонію в їхнє життя – такий у цієї гри гепі-енд", – зазначили хлопці.

Гру планують випустити на початку 2018 року.