Елітна "рукавичка-2": хто забудував садівничий масив на березі Світязя (продовження)

Закритий дачний масив на березі Світязя – місце відпочинку волинської (та й не тільки) еліти.

ЖурналістІА "Рівненське агентство журналістських розслідувань"Юрій Горбач провів цікаве розслідування про розкішні котеджі, які поблизу Світязя звели колишні та нинішні прокурори, судді, чиновники, відомі бізнесмени, народні депутати та їхні родичі.

Нагадаємо: у першій частині йшлося про "скромні" статки народних депутатів, прокурорів, суддів, чиновників. Але, окрім них, тут є і інші не менш знані "садівники".

Так, мають своє представництво у Пульмо і митники. Як же без них, коли звідси до двох кордонів заледве по 15 кілометрів? Дачний будинок із альтанкою на 6 сотках землі поруч із пляжем записаний на сина колишнього начальника Волинської митниці Віталія Кучмана Сергія.

Віталій Кучман пропрацював на митниці більше 30 років. Двічі він очолював Волинську митницю: у 2005-2008 роках та у 2010 році.

Неподалік від Сергія Кучмана розташована і дача дружини колишнього заступника митного поста "Ягодин", колишнього головного держінспектора митного поста "Луцьк" Геннадія Степаняна Любов Степанян. Дачі Степанян та Кучманів тут одні з найрозкішніших.

В часи керівництва Ягодинською митницею Романа Микитюка Геннадій Степанян бувзаступником начальника митного поста "Ягодин". Після Революції Гідності, у 2015 році митник працював головним державним інспектором митного поста "Луцьк".

За 2014 рік митник задекларував 1,5 мільйона гривень доходу, з яких лише близько 40 тисяч склала зарплата, а решта – дивіденди, проценти і дохід від відчуження майна на 1,2 мільйона гривень. У цей же час, члени сім'ї митника задекларували понад 2 мільйони гривень доходу. З них лише близько 5 тисяч гривень склала зарплата, а ще 30 тисяч гривень – дивіденди, проценти, решту ж – 2 мільйони гривень – склав дохід від продажу майна.

При цьому, продавши майна на 3,2 мільйона гривень, в родини митника залишилися чималий будинок, дві квартири, три земельних ділянки, одна яких саме в урочищі Ступа та згаданий дачний будинок на 180,4 кв. м. Також у митників залишилися дві іномарки "Toyota Land Cruiser" та "BMW X3" 2011 року випусків, мотоцикл, причіп і майже 2,5 мільйона гривень заощаджень у банку.

На жаль, поспілкуватися із успішним митником, який, за деякою інформацією, зараз працює в управлінні протидії контрабанді, не вдалося. У відділі кадрів Волинської митниці ДФС повідомили, що він був у відпустці, а тепер вже тривалий час на лікарняному і пообіцяли передати йому контактний телефон журналіста. Однак за кілька тижнів митник так і не вийшов на зв'язок.

Поруч із дружиною судді Леоніда Войтюка дачею володіє ще одна митниця із "Ягодина" – старший державний інспектор відділу митного оформлення №4 митного поста "Ягодин" Наталія Гурманчук. На її ділянці площею 6 соток зведений двохповерховий будиночок.

У декларації за 2014 рік Наталія Гурманчук вказала дві земельні ділянки і житловий будинок. Ділянки площею 6 соток та дачного будинку у декларації митниці не вказано.

Чоловік Наталії Гурманчук Ярослав Гурманчук колись був підприємцем, очолював Любомльську районну організацію Партії регіонів, однак ще у 2010 році він розбився в ДТП, не впоравшись із кернуванням на мотоциклі.

– Ділянка дісталася по спадковості, – розповіла Наталія Гурманчук. – Від чоловіка, який розбився в ДТП.

По сусідству із Наталією Гурманчук відпочиває і її колега, головний державний інспектор Волинської митниці Сергій Гапіч, який працює на митниці близько 25 років. Ділянка площею 6 соток із будинком на 93,3 кв. м. записана на його дружину Ольгу Гапіч.

Згідно з декларацією про майно і доходи у 2013 році сім'я митника отримала заледве 27 тисяч гривень доходу. Разом з тим у них вказані дві земельні ділянки, три квартири, дві з яких у Києві, а одна – в Луцьку, та дачний будинок у Пульмо. Також Гапічі мають два авто "Volkswagen T-5" 2007 р.в. та "Honda Accord" 2013 р.в.

– Дружина вже є другим власником, першим була інша людина. Тому, як була приватизація, мені не відомо. В 2011 році ми купували ділянку, якщо не помиляюся, – розповів митник Сергій Гапіч. – Моя дружина є помічником приватного нотаріуса. Мати її – приватний нотаріус, батько – приватний підприємець. Це все, що можу сказати.

Чимало дач в урочищі Ступа належить підприємцям із Луцька та інших куточків Волині. Є й відомі бізнесмени. Так, неподалік від Івана Смітюха та Степана Івахіва двохповерховий котедж на 6,27 сотках землі звів генеральний директор однієї з найбільших будівельних фірм на Волині ПАТ "Луцьксантехмонтаж №536" Ігор Чорнуха. У 2003 році він був серед осіб, які отримували право приватизації землі в урочищі Ступа. На той момент будівельною фірмою керував його батько Віктор Чорнуха, який зараз є головою Наглядової ради підприємства.

З 2004-го по 2011 рік Ігор Чорнуха очолював ТзОВ "Луцькспецбуд". У травні 2011 році зайняв посаду генерального директор ПАТ "Луцьксантехмонтаж №536" . Підприємство Чорнух вже чимало років виграє чи не більшість тендерів на будівництво у Волинській області. Переважно це соціальні об'єкти. Кілька років Віктор Чорнуха був членом Луцького міськвиконкому, а його син Ігор близько року був депутатом Волинської обласної ради (2014-2015 рр.).

5,58 соток землі, на яких розташована частина двоповерхового будинку, належить ще одному відомому бізнесмену із Луцька Сергію Ющаку.

Тривалий час Сергій Ющак є засновником і керівником ТОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД. У 2012 році тодішній голова Волинської ОДА Борис Клімчук призначив Ющака своїм заступником. Цю посаду чиновник обіймав менше двох років. У своїй декларації про майно і доходи за 2012 рік, яку Сергій Ющак подавав працюючи в облдержадміністрації, він вказав земельну ділянку в Пульмо.

Серед інших відомих бізнесменів в урочищі Ступа – генеральний директор ТОВ "Гербор-холдинг", екс депутат Волинської обласної ради (2006-2015 рр.) Олег Борбелюк, якому належить 6 соток з будиночком, уже згаданий луцький бізнесмен, екс-депутат Луцької міськради Мирослав Гордійчук, співвласниця компаній "Тигрес" та "Тигрес-Люкс", які виробляють іграшки, Галина Падука.

Є в кооперативі і підприємці-освітяни. Так, 6 соток із одним з найрозкішніших будинків поруч із митниками належить завідувачу кафедри теорії та історії держави і права, доктору юридичних наук, професору Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки і водночас підприємцю Михайлу Яцишину.

У найбільшому виші Волині Михайло Яцишин працює з 1993 року. У 2011 році став завідувачем кафедри теорії та історії держави і права.

Крім того, майже 20 років Михайло Яцишин є приватним підприємцем – займається наданням послуг автобусного приміського сполучення. Зокрема, саме його автобуси здійснюють перевезення за популярним маршрутом Луцьк-Рівне та Рівне-Луцьк.

– Ми її купили, – каже освітянин-підприємець про ділянку в Пульмо. – В місцевого жителя. Є відповідний договір купівлі-продажу. Це було орієнтовно у 2006-2007 році. Я проводжу господарську діяльність, а нам це не заборонено законом, з 1997 року. Це транспортні перевезення. В мене офіційно працевлаштовано більше 77 людей, кожного місяця я плачу близько 150 тисяч гривень податків. Крім того, я виконую важливу соціальну функцію у вигляді пільгових перевезень, за які не отримую жодного відшкодування з боку держави.

Ще одна земельна ділянка площею майже 12 соток із будиночком, згідно з інформацією кадастрової карти України, належить Всеукраїнській громадській організації "Українська асоціація прокурорів".

Сама організація створена ще у 2005 році і була призначена для активного захисту її членів-прокурорів, мала представляти їх законні інтереси у державних установах, у тому числі в судах. Одним з ініціаторів створення організації був тодішній заступник Генерального прокурора Олександр Шинальський. Він же став президентом організації.

У 2009 році навколо організації та її засновників виник скандал. "Українська правда" опублікувала статтю за підписом чотирьох депутатів, де йшлося, що "сразу несколько заместителей генерального прокурора, начальников управлений Генпрокуратуры, организовавшись в общественную организацию со скромным названием "Ассоциация прокуроров Украины", решили завладеть земельными участками и недвижимостью в разных уголках страны. Главная характеристика всех этих объектов – их месторасположение. Они обязательно должны находиться возле моря, в парковых или рекреационных зонах".

"Через указанную структуру руководство Генпрокуратуры обратилось практически во все крымские города и поселки: Евпаторию, Алушту, Ялту, Феодосию, Форос, Гаспру и Ливадию. Не остались без внимания карпатские и киевские лесные зоны: Яремче (Паляниця и Ворохта), Козелец и другие. В половине случаев прокуроры просили землю для постройки офисных центров (?!), иногда – для отдыха прокуроров, а иногда в водно-спортивных целях. Часто в письмах указывались конкретные пожелания. Например, в письме к Гаспринскому градоначальнику землю просили в районе санатория "Жемчужина", а к Форосскому – в районе Тихой бухты. Иногда требования носили размытый характер - выделить хоть что-нибудь, "помещение, здание или земельный участок", – йдеться в статті.

В підсумку, в статті розповідають про нерухомість заступника генпрокурора Олександра Шинальського і водночас керівника організації у Баден-Бадені.

Зараз засновниками "Української асоціації прокурорів" значиться кілька осіб: колишній перший заступник Генпрокурора Сергій Винокуров, екс-заступник Генпрокурора Олександр Шинальський та ще ряд працівників прокуратури включаючи колишнього Генпрокурора Віктора Шокіна.

Рівненське агентство журналістських розслідувань спробувало зв'язатися із представниками ГО, однак телефон організації не відповідає. Ми залишили контактний телефон у спілці ветеранів війни та праці органів прокуратури, заступником голови президії якої є один із засновників організації Віктор Борисенко. Однак так ніхто і не зателефонував.

"Тоді не було поняття "конфлікту інтересів", – юрист

– На жаль, це було в 2003 році і діяв Закон України "Про боротьбу з корупцією". В цьому Законі, на відміну від теперішнього, не було поняття "конфлікт інтересів". Це зараз, наприклад, якщо рішення приймалось в умовах конфлікту, НАЗК може оскаржити таке рішення в судовому порядку. Тобто, ситуація з водіями, секретарями, синами – це класичний конфлікт інтересів, – коментує старший аналітик "Transparency International Україна" Євген Черняк.

– За що можна було б зачепитись? Якщо кілька осіб повідомляють, що не знають про знаходження себе у списках на отримання земель, це може свідчити про вчинення злочину за статтею 366 Кримінального кодексу України "Службове підроблення". Там все просто – перевіряються підписи осіб, робиться експертиза і можна встановити, чи дійсно особи не отримували земельних ділянок. Щоправда, там минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності – 3 роки з моменту вчинення, – каже юрист.

– Що означає закінчення строків давності? На Найду (колишнього голову РДА, який підписував розпорядження про виділення землі, – авт.) заведуть кримінальне провадження, проведуть деякі слідчі дії (можливо, формально) і передадуть до суду, який може звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку зі спливом строку давності – 3 років, – підсумовує Євген Черняк.

Разом з тим, юрист каже, що, якби подібна ситуація відбулася б зараз, то це явний конфлікт інтересів, який вартий кримінального провадження.