Поділитись:
Дерев'яні орелі по-волинськи: як розважалися дівчата понад 100 років тому
Четвер, 18 квітня 2024, 10:36
У мережі показали давню світлину, датовану 1910 роками, на які зображена весняна волинська забава.
Світлину опублікував Центр дослідження і відродження Волині.
Дослідники зазначили, що це не просто розваги, а великодній звичай.
«На фото 1910-х років із Любешівщини (Волинь) не просто дівочі розваги, а великодній (весняний) звичай - орелі або гойдалки», – йдеться у повідомленні.
Нагадаємо: нещодавно ми писали про те, як на Волині вінчалися 100 років тому.
Довідково:
Майже на всьому терені України існував звичай улаштовувати на великодневі свята громадські орелі. Напередодні празника парубки споряджали в центрі села гойдалку. За своєю конструкцією це була досить проста споруда. До глибоко вкопаних у землю двох стовпів (іноді їх “підтримували” й бокові підпори) прилаштовували зверху перекладину з рухомими залізними кільцями, а до них чіпляли дві голоблі. Знизу міцно прикріплювали дощечку, яка правувала за креселко. На ній можна було сидіти або стояти.
На думку сучасника цих дійств О. Воропая, гойдалки в селі під час Великодня були центром розваг: “від самого ранку до пізнього вечора на перший, другий і третій день свят біля гойдалки роїлись, бувало, дівчата, хлопці, діти та й поважні люди. Тут вже грали в крашанки”.
До речі, такі обряди влаштовували і в містах. Відомий факт, що в Одесі вони проіснували до 30-х років нинішнього сторіччя. Щороку на Великдень біля “Куликового поля” разом з каруселею будували й гойдалку, яка користувалась, особливо в молоді, великою популярністю.
Молодіжні гойдалки організовували, як уже мовилося, переважно на великодневі дні. Але в окремих регіонах їх робили і до Зелених свят, а також на Петра. На Поліссі найпопулярнішими були трійчанські гулі. Напередодні, облюбувавши в лісі кремезного дуба, хлопці підвішували до гілки дві жердини, і, таким чином, виходила ореля. На забаву сходилася молодь з кількох сусідніх сіл. Організатори ретельно стежили, щоб гойдалися тільки попарно – хлопець і дівчина…
Згодом звичай обрядових колисок перейшов і до весільної гостини. У деяких селах Лівобережної України третього дня, цебто у вівторок, всіх, хто із запізненням прийшов на весілля, саджали в рядно, підвішене до бантини, і гойдали доти, доки “штрафник” не відкупиться – пообіцяє кварту горілки. Дійство це називалося “вівтірковими гойдалками”.
Обряди, пов’язані з гойдалками, первісно мали ритуальну дію. За їх допомогою люди на великодневі, трійчанські свята або Петра очищалися від “зимової скверни”. Це була також одна з форм молодіжних взаємин, де юнь не тільки проводила своє дозвілля, але й фізично загартовувалась.
Свого часу Гегель вважав магію “ритуальною технікою”, котра пов’язана з певними біологічними циклами. Має рацію Богдан Микитюк, який у статті “Християнські й позахристиянські елементи в українських народних звичаях” слушно завважує, що обряд орелей, котрі влаштовували на Великдень, здебільшого співпадає з весняним, а на Петра-Павла з літнім сонцестоянням. “Тому треба припускати,– пише він,- що звичай гойдалок мав первісно магічне значення, виконувався в дні сонцестояння та сонцеповороту, щоб рухом гойдалки викликати і оживити рух сонця”.
Майже на всьому терені України існував звичай улаштовувати на великодневі свята громадські орелі. Напередодні празника парубки споряджали в центрі села гойдалку. За своєю конструкцією це була досить проста споруда. До глибоко вкопаних у землю двох стовпів (іноді їх “підтримували” й бокові підпори) прилаштовували зверху перекладину з рухомими залізними кільцями, а до них чіпляли дві голоблі. Знизу міцно прикріплювали дощечку, яка правувала за креселко. На ній можна було сидіти або стояти.
На думку сучасника цих дійств О. Воропая, гойдалки в селі під час Великодня були центром розваг: “від самого ранку до пізнього вечора на перший, другий і третій день свят біля гойдалки роїлись, бувало, дівчата, хлопці, діти та й поважні люди. Тут вже грали в крашанки”.
До речі, такі обряди влаштовували і в містах. Відомий факт, що в Одесі вони проіснували до 30-х років нинішнього сторіччя. Щороку на Великдень біля “Куликового поля” разом з каруселею будували й гойдалку, яка користувалась, особливо в молоді, великою популярністю.
Молодіжні гойдалки організовували, як уже мовилося, переважно на великодневі дні. Але в окремих регіонах їх робили і до Зелених свят, а також на Петра. На Поліссі найпопулярнішими були трійчанські гулі. Напередодні, облюбувавши в лісі кремезного дуба, хлопці підвішували до гілки дві жердини, і, таким чином, виходила ореля. На забаву сходилася молодь з кількох сусідніх сіл. Організатори ретельно стежили, щоб гойдалися тільки попарно – хлопець і дівчина…
Згодом звичай обрядових колисок перейшов і до весільної гостини. У деяких селах Лівобережної України третього дня, цебто у вівторок, всіх, хто із запізненням прийшов на весілля, саджали в рядно, підвішене до бантини, і гойдали доти, доки “штрафник” не відкупиться – пообіцяє кварту горілки. Дійство це називалося “вівтірковими гойдалками”.
Обряди, пов’язані з гойдалками, первісно мали ритуальну дію. За їх допомогою люди на великодневі, трійчанські свята або Петра очищалися від “зимової скверни”. Це була також одна з форм молодіжних взаємин, де юнь не тільки проводила своє дозвілля, але й фізично загартовувалась.
Свого часу Гегель вважав магію “ритуальною технікою”, котра пов’язана з певними біологічними циклами. Має рацію Богдан Микитюк, який у статті “Християнські й позахристиянські елементи в українських народних звичаях” слушно завважує, що обряд орелей, котрі влаштовували на Великдень, здебільшого співпадає з весняним, а на Петра-Павла з літнім сонцестоянням. “Тому треба припускати,– пише він,- що звичай гойдалок мав первісно магічне значення, виконувався в дні сонцестояння та сонцеповороту, щоб рухом гойдалки викликати і оживити рух сонця”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Після І Світової війни вже не було: показали старовинні двері Великої синагоги в Луцьку (фото)
- Небанальний ракурс: показали столітнє фото Луцького замку
- Замок над річкою: лучанам «зайшов» вигляд міста без Старого ринку
- Історик пояснив, чому замок треба називати Луцьким, а не Любарта
- Луцьк буденний: замок Любарта та його околиці 100 років тому (фото)
коментарів
Увійти з:
Схожі новини
