Волинська писанка: яка вона (фото)
Біло-червона, біло-жовто-зелено-червона (цегляста) – саме такі поєднання кольорів характерні для розпису автентичних волинських писанок.
Про це розповіла дослідниця Алла Українець, – йдеться на фейсбук-сторінці Центру дослідження і відродження Волині.
Зі слів дослідниці, на Рівненщині писанкарство майже забуте. Ще тридцять років тому мало хто (окрім переселенців із Холмщини) вмів розписувати писанки традиційним способом. Адже найчастіше розписували писанки в південних районах Рівненської області, на території історичної Волині, на Поліссі це робили значно рідше.
Майже в кожній хаті фарбували більше як пів сотні яєць. За давньою традицією, писанки розписували воском, який попередньо розігрівали на припічку в невеликій посудині. Робили це з допомогою спеціальної «кісточки», яку виготовляли таким чином: маленьку паличку розщеплювали з одного кінця, а в отвір перпендикулярно вставляли і прикріплювали з допомогою ниток голку з намотаною на неї смугою фольги. Коли інструмент був готовий, голку виймали, а шматок фольги перетворювався в трубочку-писачок, із допомогою якої виливали розтоплений віск на поверхню яйця. Це доводилося робити, майже цілий день стоячи біля печі!
Починали розписувати яйце від товстішої частини рухом від себе, тримаючи його пальцями лівої руки і повертаючи в потрібному напрямку за писачком. Особливої терплячості вимагала техніка різноколірного розпису.
Два найхарактерніші і найдавніші геометричні візерунки, які дуже часто зустрічалися на писанках поч. ХХ ст. у нашому краї:
- мотиви «рожа» (зображення у вигляді восьмирогої зірки – розетки);
- «клиночки».
Про розповсюдженість першого свідчить багатоваріантність назв цього символічного знаку та мотивів, із ним тісно пов’язаних («рожа повна», «рожа лежача», «рожа стояча», «рожа чубата», «рожа проста», «рожа повна» тощо). Творення цього орнаменту найчастіше починалося з поділу поверхні яйця навпіл поперечною та поздовжнього смугами в центральній частині. Таким чином з’являвся хрест – та основа, на якій вміла рука починала вибудовувати орнамент, поступово ускладнюючи його додатковими елементами, зокрема, навкісними смугами, що розбігалися в різних напрямках. Мотив «клиночки» є збагаченим варіантом «рожі».
Зустрічаємо два його різновиди, пов’язані з розміщенням візерунка у вертикальній або горизонтальній площині. Цей орнамент з’являвся шляхом продовження ліній, що сходяться на рогах розеток і з’єднанням їх поперечною смугою.
Як розповіла дослідниця, характерні барви розпису автентичних волинських писанок – біло-червона або біло-жовто-зелено-червона (цегляста).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.