Кава. ООС. Маршрутка
На столі холола кава. Не любив холодну. Але й пити уже не хотілося.
Задумався.
Був вражений, коли повернувся в рідне місто. Місто, у якому минуло дитинство. У якому, блін, виріс. Луцьк став холодним і байдужим.
Він не вважав себе героєм. Він не стрибне з парашутом з 6 поверху. Він не прокидався від петард уночі і йому не потрібен був психолог для реабілітації. Просто він ТАМ був. І просто він УСЕ бачив. Він РИЗИКУВАВ життям.
І коли у маршрутці водій проігнорував посвідчення учасника ООС і сказав оплатити проїзд, мовляв, розвелося вас, учасників.. навіть не сперечався. Хіба ж у 6 гривнях справа?
Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.