Поділитись:

Сміттєва революція, або Чому Волині не вигідно бути чистою

Вівторок, 01 листопада 2016, 21:00

Сміття – завжди проблема. Не лише на Волині, а й в Україні не надто задумуються над тим, що така річ, як відходи, може приносити непогані гроші. Сміття потрібно позбуватися, і чим швидше – тим краще, чим непомітніше – тим менше суцільної мороки.

Ділове видання Волині "Конкурент" вирішило дослідити "сміттєву" проблему та пояснити, чому незбудований досі сміттєпереробний завод – фантом для Волині.

НЕВІЧНИЙ БРИЩЕНСЬКИЙ ПОЛІГОН

Полігон твердих побутових відходів у селі Брище поблизу Луцька відкрили у 1992 році. Сюди звозиться сміття, яке продукують лучани та жителі району. Щорічно сюди потрапляло близько 600 тисяч тонн сміття. Проте все добре рано чи пізно закінчується. як і свого часу закінчилася площа під відходи у Брищі. Над вирішення проблеми мізкували недовго – збільшили територію, побудувавши другу чергу полігону.

У 2015 році в Брищі запустили сміттєсортувальну лінію, на будівництво якої ТОВ "Група Компаній Екосорт" виділила 1,3 мільйона гривень. Щоправда, сама лінія виявилася примітивною, адже сміття сортується не автоматично, а перебирається ручним способом.

Уявіть – тонни сміття, яке лучани та жителі району і самі не сортують, доводиться перебирати добросовісним (сподіваємося на це!) працівникам у Брищі.

Того ж 2015-го на Брищенському полігоні відкрили третю чергу полігону площею 8,89 гектара, якої за оцінками екологічних інспекторів повинно вистачити на 25 років, проте реальний термін експлуатації становить не більше 15 років.

Як розповів начальник Державної екологічної інспекції у Волинській області, головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Олександр Ткачук, практика показує, що полігони "не витягують" покладений на них термін у зв'язку з тим, що надходить велика кількість не облікованого сміття.

Загалом, на Волині є 12 полігонів твердих побутових відходів (ТПВ): Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський, Шацьк, Любешів, Ратне, Камінь-Каширський, Горохів, Любомль, Маневичі, Стара Вижівка. Найпроблемнішими наразі залишаються полігони Ковеля, Любешова, Щацька та Каменя-Каширського. І поки не придумали нічого кращого, ніж відкривати нові полігони, які, до слова, займають продуктивну площу земель.

ЧОМУ НОВІ ПОЛІГОНИ – НЕ ВИХІД?

Полігони твердих побутових відходів – це інженерна споруда,яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам. До будівництва полігону є спеціальні санітарні та екологічні вимоги. Натомість сміттєзвалища є лише тимчасовими майданчиками для скупчення відходів та їх подальшого вивезення на полігони. Проте немає нічого більш постійного, як тимчасове…

Як розповів головний екоінспектор області Олександр Ткачук розповів, що під час однієї з перевірок на території Волинської області виявили 484 сміттєзвалища, з яких 97 паспортизовані та 17 неофіційні.

Олександр Ткачук><span class=Олександр Ткачук

Офіційні цифри рідко близькі до правди. Саме стихійних сміттєзвалищ в області багато. Величезна кількість сміття малопомітна жителям міст, однак поблизу сіл в кар'єрах або лісах відходів дуже багато. І тут постає ряд риторичних запитань: як це контролювати, чи є виною цьому низька культура жителів Волинського краю, чому немає у селах сміттєвих контейнерів…

Та будівництво нових полігонів не вирішує проблеми зі сміттям. По-перше, полігон лише відтерміновує проблему з відходами, які накопичуються, потім захоронюються, проте нікуди не дівається. По-друге, полігон попри спеціальні норми будівництва створює екологічну небезпеку – небезпечні викиди, осад, сморід, нестача прісної води через забрудення.

По-третє, щорічно кількість відходів збільшується, тож чиновники через відсутність переробного та спалювального заводів виводять нові ділянки під сміття. При цьому, збільшується і кількість невдоволених жителів області, яким доводиться терпіти вищеназвані проблеми.

Восени 2016 року на Волині заговорили про будівництво сміттєпереробного заводу, мовляв, є китайські інвестори, які готові вкласти гроші та назвали свої вимоги, без виконання яких, коштів вкладати не будуть. Наразі все зупинилося на тому, що Волинська ОДА веде переговори з партнерами з ЄС та Китаю.

ТРАБЛ ЗІ СМІТТЯМ: УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ

За даними 3S.TV, в Україні щорічно продукується близько 14 мільйонів тонн сміття. Із них лише 5,6 % відсортовується, 1,4 % відходів спалюється на спіттєспалювальному заводі в Києві, а 93 % просто вивозяться у несортованому вигляді на сміттєзвалища.

Самих же сміттєзвалищ в Україні є 39 132 тисячі, де офіційно зареєстрованих є 6 148 тисяч, а несанкціонованих більше ніж у 5 разів більше – 32 984 тисячі. Таким чином виходить, що нині 5 % України займають побутові відходи, а це дорівнює площі цілої області.

За прогнозами спеціалістів, до 2025 року кількість відходів зросте у 4-5 разів, а вартість їх переробки – у 2-3 рази. Вартість захоронення сміття в Україні нині становить 4,02 гривні на одну тонну, а стимулу для будівництва сміттєпереробного заводу немає. А все тому, що переробляти сміття в Україні у рази дорожче, ніж просто вивезти його на полігон. Для того, щоб ситуація змінилася, питання потрібно вирішити на законодавчому рівні.

Як розповів в ефірі 3S.TV член правління Бізнес-ради "Ціна Держави", фінансист Андрій Герус, сміття належить до товарів з від'ємною вартістю.

"Його потрібно переробляти, і за це потрібно доплачувати. "З від'ємною вартістю" означає, що ручку я можу продати за гривню, а якби це було сміття, то я мав би доплатити ще гривню, щоб у мене це сміття хтось взяв. Тому, що сміття – це проблема", – підкреслив він.

Народний депутат України Альона Бабак зазначила, що одним зі шляхів вирішення питання, як можна зібрати гроші на сміттєпереробний завод, – це введення податку на товарну продукцію в упаковці. До слова, такий механізм використовується у Швеції для того, аби стимулювати людей здавати упаковки від товарів як вид відходів, аби повертати собі частину коштів, в яку закладений податок.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

Європейці продукують сміття більше, ніж українці – 214 мільйонів тонн щорічно. Від цієї кількості від 1 % до 50 % може захоронюватися на сміттєзвалищах. Решту сортують і переробляють чи спалюють. І якщо вже говорити про переробку та захоронення сміття, то в невеликій Швейцарії полігонів твердих побутових відходів немає взагалі. Натомість є 37 сміттєпереробних заводів і 28 сміттєспалювальних. Хоча, так у них було, звісно, не завжди.

Лише 30 років тому швейцарці були на межі екологічної катастрофи, а тепер лідирують у списку країн із переробки побутових відходів. Тож поки в Україні думають, як спекатися сміття, у тій же Швейцарії інша проблема – там сміття шукають. Вирішили проблему вдалося завдяки налагодженню системи утилізації відходів.

Йдеться не лише про величезні штрафи, до прикладу, за те, що швейцарець не сортує сміття і викидає папір, їжу, пластик, бляшанки і батарейки в одному пакеті (проте так вони не роблять), а про те, що кожна непотрібна річ має шанс на повторне використання. Сортування сміття у Швейцарії вражає, адже тут перебирається все, що піддається сортуванню: для кожного виду відходів є спеціальні контейнери чи пакети.

* * *

Наша бурхлива діяльність та багатотонні викиди сміття невпинно штовхають Волинь до екологічної кризи. Виснаження сировини, забруднення повітря, ґрунтів і води, розповсюдження хвороб – це далеко не повний список того, як полігони твердих побутових відходів та сміттєзвалища впливають на довкілля.

Так, сміття – це багаторічна проблема регіону, позбутися якої можна шляхом правильного сортування і вторинного використання відходів та будівництва сміттєпереробного й сміттєспалювального заводів.

Одначе будь-які інноваційні рішення регіонів безсилі проти відсутності рішення на законодавчому рівні. Адже якщо у Європі сміття переробляють чи спалюють, бо на захоронення накладений високий податок, то ситуація в Україні діаметрально протилежна – викинути і забутися... Виходить, що захоронення відходів є економічно вигіднішим для волинян, хоч і небезпечним для навколишнього середовища в екологічному плані.

Надрукувати
мітки:
коментарів