Тарас ШКІТЕР: "Я не можу змінити багато речей, але здатний впливати на події"

Я можу змінити своє життя, але не усі процеси, які впливають на нього щоденно.

Я не можу змусити всіх співвітчизників розмовляти українською і не хочу цього. Я не прагну змінювати лексику своїх російськомовних товаришів. Головне, щоб вони були хорошими та свідомими людьми.

Я не можу знищити брехню у людському житті, але намагаюся бути чесним! Правда постійно випливає на поверхню, і довіра друзів та інших людей до тебе зникає. Я не вірю в дружбу, збудовану на нещирості. Це хиткий фундамент, який обвалиться у найбільш невдалий момент.

Я не можу вирішити конфлікт між Київським та "Московським" патріархатами. Але я не створюю ворожнечі всередині себе та відвідую обидві церкви. Бог Єдиний! І стежить він за моїми справами, а не за тим, кому я залишив пожертву.

Я не можу побороти несправедливість, але прагну бути справедливим, приймаючи власні рішення. Це ключова риса для мене і одна з найголовніших чеснот людини.

Я не здатний змусити всіх жити "за законом". Закони недосконалі, викликають більше питань, ніж відповідей, проте я працюю лише в їхніх межах. Подорожуючи, я помітив, що за кордоном наші люди більше поважають право та дотримуються його норм. Мені це нагадує любов одруженого чоловіка до чужої жінки. Чи правильно так жити? Гадаю, що ні.

Я не можу знизити надвисоку вартість комунальних тарифів. Мені довелося оформляти субсидію та почати щоденно економити на власних потребах. І поки я остерігаюся отримати шалену платіжку, мільярдери і далі заробляють гроші на таких, як я.

Я не можу зробити так, щоб всі любили Луцьк. Я не можу вплинути на людей, які банально не здатні любити своє місто. Але я його люблю, незважаючи на всі недоліки та проблеми! Я тут народився, тут живуть мої батьки, мої близькі та друзі. Любити свою Батьківщину – це не кидатися словами. Любити – це не смітити на вулиці, сплачувати податки, надавати робочі місця та дбати про процвітання своєї країни та міста.

Я не можу знищити популізм влади, який щодня перешкоджає економічному процвітанню нашої країни. Я повірив – і мене ошукали. Але я зробив висновки. Я більше не віддам свій голос гарним лозунгам та брехні. Популізм треба ліквідувати! Видалити, наче ракову пухлину!

Я не можу знизити високий рівень безробіття в країні, але щодня багато працюю, щоб не зробити його ще вищим.

Я не можу повернути Крим, але для мене він завжди буде українським.

Я не можу змінити багато речей, але здатний впливати на події, які формують моє теперішнє та майбутнє.

Один в полі – не воїн. Важко самому в реаліях сьогодення реалізуватися, не маючи однодумців. Задля досягнення цілей варто об'єднуватись, я зрозумів, що сила в єдності! Саме тому я став одним із засновників Громадянського Руху "СВІДОМІ", частиною команди, яка реалізувала себе, прагне змін та раціонально оцінює те, що відбувається у нашому місті та в Україні загалом.

Вірю, що у нас все вийде!