Бліц: Микола Собуцький про п'яний конфлікт "Чорного тюльпана" на Світязі

Як відомо, депутат Луцької міської ради Микола Собуцький, окрім діяльності народного обранця, має й інші сфери, де працює не покладаючи рук. До цих сфер варто зарахувати і фермерство, і волонтерство, і діяльність у медичному батальйоні "Госпітальєри" на Сході України.

ІА "Конкурент" вирішило сфокусувати свою увагу на волонтерстві депутата та детально поговорити про участь Миколи Собуцького у гуманітарній місії "Чорний тюльпан".

– Чим займається у вільний час депутат Микола Собуцький?

– Та вільного часу практично немає. У нас фермерське господарство, я є членом цього господарства з 14-ти років. Працюємо я, мама, тато, сестра. В нас близько 50 гектарів землі, а це досить багато. Ця осінь, вона чогось дуже важка. Ми от буряки цукрові ще не викопали, а ще гектар капусти. Це близько 30 тонн капусти у нас ще стоїть на полі, погода не дає. І ще "не посіялися" на сьогодні. Тобто я завжди в русі.

І ще доводиться знаходити час на поїздки на Схід. Вступив у новий рух "Госпітальєри", я їздив вже і буду їздити ще. Зараз не можу викроїти 2 тижні, щоб поїхати на ротацію на Схід, хоча дуже хочу.

– Що Ви можете сказати про діяльність гуманітарної місії "Чорний тюльпан"?

– "Чорний тюльпан"… це таке цікаве питання, але хочу правильно пояснити. "Чорний тюльпан" не закрився, є люди. Слід говорити, з чого взявся "Чорний тюльпан". До нього увійшли волонтери. Це ті люди, які робили ексгумацію останків загиблих у Першій, Другій світовій війні. Тобто, які проводили розкопки на мирній території України.

І відповідно, коли у нас сталася війна, після Іловайської трагедії, коли російські війська відбили значну територію і наші колони, наші військові частини були розбиті і перебували в тилу ворога, то виникла потреба у таких волонтерах. Бо в армії нашій не було такої структури, яка би займалася ексгумацією двохсотих та обміном. На ту територію не хотіли пускати військових, бо це є потенційні шпигуни і невідомо, що могло з ними статися, тоді виник "Чорний тюльпан". Нас пускали на непідконтрольну українську територію – це "ДНР-ЛНР".

Ми працювали так більше ніж 2 роки. За цей період ми вивезли більше як 800 тіл. Ми це все робили на волонтерські кошти. Нам і фонд "Тільки разом", тоді він був "Новий Луцьк", машину купив, і прості люди допомагали. На сьогодні, коли ми почали волати, що нам потрібна допомога, бо люди виснажуються, машини ламаються, не витримують, держава почула і виділила на це кошти, і цим почали займатися військові.

– Тобто "Чорний тюльпан" припинив своє існування?

– Існує як організація, яка зараз перебазувалася в Слов'янську, там є група. Але вже такі роботи не проводяться.

– Подейкують, що ви більше не є учасником "Чорного тюльпана". Наскільки це правда?

– Я є учасником. В нас ще є громадська організація створена – "Чорний тюльпан. Волинь".

– Нам відомо, що учасники "Чорного тюльпана" стали фігурантами ситуації на Світязі. Нібито хтось із волонтерів місії в стані алкогольного сп'яніння хизувався місцевим бурштином, який перевозила автівка "ЧТ". Навіть є відеофакти. Що вам відомо про цю ситуацію?

– Може таке бути, бо цим дуже багато користуються. От недавно була така ситуація, що дзвонять з митниці і кажуть, що хочуть машину "загнати" на "Чорний тюльпан". Це було буквально 2 місяці назад. Я кажу, що в нас немає такої роботи. Тобто багато хто це використовує для власного збагачення. Потім вияснилося, що це не на "Чорний тюльпан". Дехто вважає, що якщо допомагав волонтерам місії, то він має пряме відношення до "Чорного тюльпану", але це ж не так!

А щодо цієї ситуації на Світязі – можливо, також хтось не зовсім добросовісний. Ті хлопці, які мають 100-відсоткове відношення до "Чорного тюльпана", це тільки 4 людини: я, Юрій Сковорода, Олексій Златогорський і Андрій Трофимюк. Я в цих людях впевнений. Олексій – археолог, знаю, що він не міг цим займатись, Юрій – також. Мені говорили, що там була машина з наклейкою, що був конфлікт в якомусь барі, і там хлопці кричали, що вони атовці і "Чорний тюльпан". Це мені було відомо з чуток, не від власників бару.