Лучанин збудував електровітряк за власною технологією

Житель міста Луцька Василь Слива з дитинства "хворіє" вітряками, а на реалізацію вітрогенератора своєї мрії потратив шість років з життя.

"Погляньте на дерева – вітер ледь-ледь їх колише, а вітряк все одно крутиться", – такими словами зустрів мене Василь Слива, презентуючи мрію всього свого життя і справу останніх шести років – власноруч зроблений вітряк. Пізніше він розповів журналісту ІА "Конкурент", з чого розпочалась його мрія і чому він запатентував свою роботу.

На пошук та вивчення матеріалів про вітряки пішло два роки

Ще проживаючи в селі на Рівненщині, семирічний Василь знайшов своє хобі – майструвати невеличкі вітряки. Навіть бабуся пана Василя заохочувала до цієї справи, бо вітряки, змайстровані дитячими руками, і їй ставали в нагоді – проганяли кротів на городі.

Потім розпочалися життєві будні – навчання спеціальності "радіотелемайстер", армія, робота, яка нічого спільного не мала з вітряками. Василь Слива розповідає, що навіть протягом цього часу думки та мрії про вітряки його постійно переслідували.

Вже проживаючи у Луцьку, чоловік з нуля організував фірму, яка займалась виготовленням різних металоконструкцій. Пізніше на базі цього підприємства підприємець організував ще одну фірму "Статор", діяльність якої планував спрямувати на омріяні вітряки.

Втім в кінці 2007 року у Василя Сливи стався перший інсульт, а через декілька років – другий, який вплинув на здоров'я і подальший розвиток подій. Тому бізнесові справи довелось передати сину, а у пана Василя з'явилось багато вільного часу, який він вирішив присвятити вітроенергетиці, а саме створенню електровітряка.

Розпочати справу виявилось не так вже й просто. Адже враховуючи те, що у вітроенергетиці задіяні різні галузі: електрика, електромагнетизм і аеродинаміка, сукупної й фахової інформації ніде було взяти.

Пан Василь почав шукати матеріали на цю тему самотужки і два роки потратив на їхнє вивчення. Основну інформацію "витягував" переважно з англійських сайтів, де багато почерпнув знань від фахівця у вітроенергетиці і винахідника – Х'ю Пігота.

"Генератор – одночасно проста і складна машина. Коли є розуміння, що це таке, як воно повинно працювати, які там сили діють, то тоді воно все просто. А коли не знаєш, як його краще зробити, – це складно. Треба раніше зрозуміти суть того, що робиш. Перш ніж я це зрозумів, то потратив два роки на вивчення", – розповідає Василь Слива.

Такого ще ніхто не робив

Опрацювавши усі необхідні матеріали, Василь Слива самотужки почав втілювати в життя задумане і забетонував щоглу в цеху висотою 0,7 метра у відповідності до розмірів генератора, зробив раму, на яку все й монтував: генератор, систему гальмування, систему пуску, систему навігації. Лучанин пояснив, що система пуску була необхідна для того, аби не втрачати енергії навіть найменших вітрів. Тому якщо при вітрах в 2,5 метра в секунду вітряк самотужки не запрацює, то ця система його запустить. Вітряк має потужність 25 кВт.

Василь Слива додає, що коли створював електровітряк, то намагався працювати так, аби не перероблювати якісь елементи декілька разів.

"Я краще три дні подумаю, уявлю в своїй голові всі елементи. І коли знайду вихід – тоді починаю робити. Відтак не доводилось перероблювати нічого", – сказав чоловік.

Варто додати, що особливістю вітряка Василя Сливи є лопасті, технологію виготовлення яких чоловік вже запатентував і запевнив: такого ще ніхто не робив.

Особливість їхня в тому, що вони мають металевий каркас, а заповнення зсередини – пінопластом, який обрізається гарячою струною для певної конфігурації. Потім він обтягується склотканиною і покривається епоксидною смолою – і так кілька шарів підряд. В результаті отримується міцна лопасть. В електровітряку Василя Сливи таких лопастей обтічної форми є три, одна лопасть важить 90 кілограм.

Цікавою є і крутка лопасті, без якої лопасть матиме малий коефіцієнт використання вітру. Як зробити крутку лопасті, Василь Слива знайшов в англійських джерелах, а от під яким градусом вона має бути встановлена – довелось дізнаватись самотужки, на практиці.

Якщо порівняти з лопастями інших вітряків, які, до речі, виготовляються в Україні, то вони зазвичай правильної форми і складаються з двох частин, а в середині – пустка. Василь Слива каже, що їхній основний недолік в тому, що в процесі виробництва на кожен розмір лопастей треба нову матрицю, а за технологією лучанина для того, щоб виготовити лопасті різних розмірів, особливих перелаштувань не потрібно.

Комп'ютер, який самостійно управлятиме вітряком

Василь Слива планує удосконалити свою роботу, а саме встановити електронний датчик швидкості вітру та електронний датчик напрямку вітру, які передаватимуть інформацію на відповідний комп'ютер. Комп'ютера поки що немає, але Василь Слива запевнив, що обов'язково його встановить, тим більше, що всі механізми для цього у вітряку вже закладені.

Це необхідно для того, аби керувати вітрогенератором. Мається на увазі, що електронний датчик напрямку вітру постійно сигналитиме комп'ютеру, з якого напрямку дутиме вітер. А комп'ютер звірятиме, як стоїть в той момент вітряк. Якщо вітер південний, а електровітряк повернутий на захід, то комп'ютер автоматично дасть команду на включення двигуна, щоб повернути генератор.

Датчик швидкості вітру передаватиме інформацію на той таки комп'ютер, і у випадку, коли вітер перевищує 14 метрів в секунду, комп'ютер сам почне "згортати" вітряк і відводити його від фронтального вітру, аби вберегти його від надмірної частоти обертів і від руйнування.

Василь Слива каже, що вже знайшов луцьку фірму, яка може встановити такий комп'ютер, але поки що немає на це фінансів

Нині ж поки немає автоматизованої системи управління вітряком, то він його самостійно блокує, коли, наприклад, йде додому, з'єднавши три фази вітряка в пульті управління, щоби він не зміг самостійно прокручуватися. Адже залишати зараз вітряк незаблокованим небезпечно, оскільки вночі вітер може змінити свій напрямок і силу.

Гроші на вітру

Василь Слива переконаний, що завдяки такому вітряку можна не лише освітлювати чи гріти будинок, а й заробляти на тому гроші.

Для прикладу, якщо індивідуальний вітряк працює на обігрів будинку, то зимою на це буде йти левова частина отриманої електроенергії. Василь Слива каже, що в такому разі постане така ситуація, що три-чотири місяці потрібно, щоб вітрогенератор був потужний, а влітку треба буде лише половину потужності. Втім влітку електроенергію, яку виробляє вітряк можна не лише використовувати у власних цілях, а й продавати державі, подаючи її в мережу. Втім для того, щоби подавати електроенергію від вітряка в мережу, варто встановлювати на виході мережевий інвертор – прилад, який стабілізує частоту і напругу.

Тому коли такий вітряк на 25 кВт поставити чисто на заробіток, то цілком можливо "накрутити" електроенергії до 30 тисяч гривень в місяць.

"Вітер свою роботу робить – не треба робочого персоналу, сировини, навіть грошей можна не рахувати, а лічильник сам порахує", – переконаний Василь Слива.

Волинь – сприятлива для розвитку вітрової енергетики

Творець вітряка каже, що коли вперше запустив його 15 вересня й побачив на власні очі (а не в теорії), як він працює, то отримав моральне задоволення від результату своєї праці, на яку він потратив шість років життя.

Зараз вітряк працює в тестовому режимі і не на повну потужність, адже недобре, аби в генераторі накопичувалась енергія, яку поки що ніде подіти.

Люди вже виявили зацікавлення нещодавно створеним вітряком і приїжджали з Києва до Луцька, аби його купити. Втім Василь Слива сказав, що спочатку самостійно випробує свій витвір, подивиться, як вітряк працює на всіх режимах та вітрах. Він планує витратити ще орієнтовно місяць часу на вивчення вітряка, його можливостей і розробку такої собі "дорожньої карти" потужностей вітряка.

"Спочатку роботу вітряка треба фіксувати, впорядкувати, і коли матиму технічні характеристики, тоді вже можна пропонувати його споживачам", – каже Василь Слива. Чоловік додає, що буде пропонувати свої майбутні вітряки всім, хто матиме в них потребу чи то для індивідуального використання, чи то для забезпечення електроенергією невеличкої ферми, чи придорожнього кафе.

Однак якщо у людей зі столиці вітряк викликав жвавий інтерес, то місцеві владці відкрито кажуть, що їх ця тема не цікавить. Принаймні таку відповідь почув Василь Слива на свою пропозицію замовити у нього вітряк.

"Я грошей не просив, а пропонував замовити в мене ці вітряки. Владу це не зацікавило і від жодної райдержадміністрації, куди надсилав листи з пропозицією, не отримав відповіді", – сказав Василь Слива.

Однак, незважаючи на ці нюанси на місцевому рівні, на думку творця електровітряка, вітроенергетика в Україні в цілому розвивається непоганими темпами. Хоча в порівнянні з Нідерландами відсоток використання альтернативної енергії в Україні менший в десятки разів. Василь Слива пов'язує це з незацікавленістю держави у цьому питанні.

"На заваді розвитку вітрової енергетики в Україні стоїть олігархат. Така моя думка. От говорять – економте газ. Ви думаєте, що олігархи зацікавлені, щоби цей газ ми дійсно економили?" – вважає Василь Слива.

***

Лучанин переконаний, що саме за відновлювальними джерелами енергії майбутнє, а на Волині дуже сприятливий вітер для розвитку вітрової енергетики. Якщо середньорічна швидкість вітру в Україні сягає 3 метри на секунду, то на Волині – 4,5 метра на секунду. На жаль, ресурсами та можливостями для розвитку вітрової енергетики в Україні не користуються сповна. А тим часом тарифи на електроенергію, які приходять в платіжках, за визначенням самого Василя Сливи, "вже знімають останні чоботи з українця".