Поділитись:

Добре там, де нас немає

П'ятниця, 29 грудня 2017, 07:40

Надто часто ми не помічаємо того, що у нас просто перед носом.

Ми маримо закордоном, переймаємо не властиві нам звичаї і сердимось, що у нас гірше, ніж у когось. Копіюємо чуже життя і віримо, що стаємо іншими, наближаємось до "обраних". А насправді – наче натягуємо на себе сукню не за розміром: розуміємо, що не втиснемось, але ж хочеться…

Ми хочемо впевненості та економічної стійкості німців, натомість самі не готові перейняти їх працьовитість та стриманість у витратах. Нас захоплює освіченість і культура англійців, проте ми не бережемо власну історію та нехтуємо традиціями. Намагаємось скопіювати результат, а не сам процес. Тому нічого й не виходить.

Дивно якось. І неправильно.

Останнім часом у Луцьку дуже часто можна побачити іноземних туристів. Їм перехоплює дух від величі замка Любарта, звуки органа у костелі Петра і Павла заворожують, а затишні вулички старого міста занурюють в епоху середньовіччя… Вони закохуються в Луцьк і щиро не розуміють, чого нам, лучанам, бракує.

Так, сьогодні ми не можемо похвалитися якісними дорогами, чистими вулицями, охайними парками і скверами. І навіть на наші новорічні ялинки в центрі міста не поглянеш без сліз... Але ж це все залежить тільки від нас!

Місто – це люди, які в ньому живуть і дбають про нього. І не треба рватись кудись, варто берегти і розвивати своє. Але перш за все – себе. Адже якщо жити по-свинськи, то будь-який квітник перетвориться на свинарник.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів