Поділитись:

Для декого правила не писані

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 17 лютого 2018, 07:40

На початку проспекту Грушевського в Луцьку є два переходи. Обидва одразу біля РЦ "Промінь": перший – перед ним, а другий – за. І той, і інший - доволі помітні і досить широкі. Але люди чомусь переходять дорогу у невеликому проміжку між ними.

Між двома переходами, перед самісінькою зупинкою громадського транспорту, проспект перебігають діти з рюкзаками, перекульгують бабці з палками, жіночки з клунками, поважно чимчикують чоловіки з барсетками. Сигналять автомобілі, лаються водії, ледь встигає загальмувати маршрутка, але нікого це не зупиняє. Ба, більше! Пішоходи-порушники лаються у відповідь: "Що, не бачиш, куди їдеш?" А ти не бачиш, куди треба йти? Пояснення – так ближче. Ну невже тих пару метрів врятують? Отак необдумано скорочуючи дорогу можна скоротити собі чи комусь віку.

І мені здається, що якби перехід намалювали саме там, де так часто переходять дорогу люди, а ті обидва забрали, то люди і ним би нехтували. У тому вся біда.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів