Vox Dei: розіграші від волинських коміків і над ними
Про те, що 1 квітня – брехня всесвітня, відомо всім. Цього дня треба бути особливо уважним, аби не "купитися" на жарт. Попри це, розіграші цього дня заради веселощів, а не задля знущання. Адже 1 квітня – День сміху.
Напередодні ІА "Конкурент" запитав у відомих волинських коміків, екс-КВНщиків, як розігрували їх і як жартували над кимось вони.
Андрій Собуцький, журналіст:
"Наймастабніший розіграш я зробив над колегою – журналістом Дмитром Кузнєцовим. У нього день народження 1 квітня, а ще він він фанат футбольного клубу "Інтер" (Італія). Я зробив публікацію про те, що він виграв конкурс на посаду прес-аташе цього італійського клубу. І майже всі на Волині повірили.
Найбільш жорсткий "розвід" був іще в школі.... Я був гравцем шкільної команди з баскетболу. І от напередодні 1 квітня один із гравців пустив інфу, що завтра змагання. Майже вся команда не пішла на уроки, а поїхала в іншу школу на турнір, якого не було".
Валерій Стернійчук, голова ГО "Волинський актив молоді", керівник event-агенції "Ранкова команда":
"Колись я розіграв своїх друзів тим, що заздалегідь сказав, що 1 квітня потрібно бути у визначеному місці о 7:00 ранку, де за їх участі будуть знімати відеосюжет для ефіру. Фішка в тому, що 31 березня у друзів був корпоратив, вранці вони ледве-ледве прокинулись з великими труднощами, "причепурились", взяли "ноги в руки" і бігом на зйомку, але насправді там їх чекало лише порожнє місце (без жодної живої душі), і згодом смс-ка від мене: "З 1-им квітня. Гарного і бадьорого ранку".
"Багато гучних слів вислухав я на свою адресу, але потім все ж таки реабілітувався і зумів організувати їм веселе і незабутнє свято (в той день ми робили гумористичне шоу), тому весело було усім".
Андрій Зубенко, директор радіостанції "СІД FM":
"Я полюбляю дружину час від часу розігрувати різноманітними фразами, на кшталт:
– Що сталося?
– Ой, і не питай...
Хоча насправді нічого такого не сталося. Але в мене чомусь дружина вважає, якщо я просто сиджу і, наприклад, годую сина нашого, і поки він там пережовує, я собі про щось думаю, що в мене якісь проблеми:
– Що таке? Все нормально?
І я одразу:
– Ой, не питай. Таке вже...
Або ж, коли до мене хтось телефонує, я переговорив, а потім кажу:
– Ой, тут таке говорили...
Вона, правда, на мене дуже свариться. Ну, і в межах сварки "ти мене не любиш" і тому подібне. А я просто не люблю, коли з мухи слона роблять.
А ще я завжди полюбляв збивати людей з пантелику, коли готував інтерактиви на радіо і треба було гравцям дати відповідь на якесь запитання. Вони вже наче впевнені, що от цей варіант правильний, а я: "А, може, все ж таки поміркуємо в той бік?" Ну, і це часто призводило, що вони відповідали неправильно, і можливість перемогти мав наступний гравець. З одного боку, це було нечесно. Але я так зазвичай робив тільки з тими слухачами, які були "наглі, бо щодня хотіли щось виграти. Тому я постійних переможців відводив в інший бік, щоби дати можливість пограти й іншим. Це було без образ.
Був ще один курйоз зі мною. Я насипав собі в чашку кави, треба було поставити чайник. А хтось з моїх колег взяв і просто холодною водою залив. Я собі подумав: "О, зараз поп′ю кави". Перемішав так інтенсивно, але відчуваю, що кава, м′яко кажучи, не надто тепла. Може, це був розіграш, а, може, випадковість".
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.