Вадим Барабуха та Артем Лиман про стендап-культуру в Луцьку та "секрет" успішних жартів

На фоні досить "старого" Клубу веселих та кмітливих, а також естрадної "Ліги сміху" спільнота стендап-коміків в Україні залишається не настільки відомою. Проте вони і без "телевізора" збирають зали відданих поціновувачів такого гумору та мають власну велику спільноту.

Про те, що таке стендап-культура та як її розвивають в Україні, наша розмова із засновниками Lutsk Stand Up Team Вадимом Барабухою і Артемом Лиманом. Вони не тільки виступають на відносно невеликих сценах нашого міста, але і запрошують до Луцька стендап-коміків з інших міст, а також "підкорюють" інші регіони.

– Що таке стендап? Чим він відрязняється від інших жанрів гумору?

Вадим Барабуха: Це жанру гумору, який передбачає виступ однієї людини із мікрофоном. Він зародився у Великобританії, хоча в сучасному вигляді "спалахнув" у США. В Україні це поки молода культура, але вона вже має представників майже у кожному великому місті. Здебільшого це колишні КВН-щики, або люди, які працюють на два "фронти" – тут і грають в "Лізі сміху". Хоча я не думаю, що це іде на користь стендапу. Це – окремий жанр.

– Якщо порівнювати із "Лігою сміху" та КВН, різниця тільки в кількості людей на сцені?

Артем Лиман: Так, це сольні виступи. Тут також потрібний сценарій, але коли та на сцені сам, все залежить від тебе. Як на мене, це трохи важче.

Вадим Барабуха: Всі ми колись грали в командах: в КВН або в "Лізі сміху". Але я, напевне, себе вичерпав там. Коли ти в команді, ти повинен постійно зважати на колег. А коли ти сам, ти всі свої сили вкладаєш у свій виступ. Мені подобається бути самому для себе і сценаристом, і режисером, і редактором. На стендап-турнірах чи виступах немає централізованої режисури, коли мусиш зважати на якісь вказівки організаторів. Ти виходиш і говориш те, що вважаєш за потрібне. Стендап – це коли тобі справді є що сказати. Інакше тебе ніхто слухати не буде. Так само тут немає будь-яких оцінок та принципу змагальності, що принципово змінює суть виступів.

– Як написати хороший жарт? Чи це дано кожному?

Артем Лиман: Це завжди якісь життєві ситуації. Тільки потрібно їх подати так, щоб слухачу було це доступно, щоб він разом із тобою переживав цей момент. І коли слухач розуміє, що сам опинявся у схожій ситуації, вона була комічна, від цього насправді кайфуєш. Якщо людина цього ніколи не бачила, не чула та не розуміє, це ніколи не буде смішно.

– Жарти народжуються спонтанно чи можна змусити себе сісти і їх писати?

Вадим Барабуха: Швидше спонтанно. Це те, що ти бачиш щодня. Є навіть окремий піджанр – комедія-спостереження. Ти можеш говорити 5 хвилин про те, як правильно, наприклад, їсти вареники, і це буде смішно. Комедію можна зробити із будь-чого.

– Наскільки теми жартів залежать від того, перед ким будеш виступати?

Вадим Барабуха: Дуже залежить. Якщо виходиш і перед старшими людьми розповідаєш про Instagram, воно, ймовірно, не "зайде". Та й в кожного стендапера певна своя аудиторія. Кому ж це цікаво, як не людям твого віку: твій погляд на світ, історії з твого життя, твоє бачення?

– Розкажіть більше про систему стендап-клубів та "батлів"...

Вадим Барабуха: "Батли" – це такий піджанр, якого в нас поки мало. Я бачив, як це роблять в країнах, де цей напрямок більш розвинутий. В нас трошки не так. Наприклад, я був у Львові та виступав на "стендап-батлі". Там виходив один комік, потім інший, а зал між ними обирав. Але це не "батл". Потрібно писати жарти безпосередньо про свого конкурента. Але і те, що в нас – непогано. Це певний шлях до більш "просунутих" форматів.

– Якщо ми говоримо про комерційну складову: наскільки цей напрямок прибутковий в межах Луцька чи заходу України?

Артем Лиман: Це залежить від місця, де стендап-виступи будуть відбуватися. Зазвичай це паби, різні клуби. Важливо, скільки туди прийде людей та наскільки це цікаво керівництву закладу. І на основі цього вони залучають стендап-коміків, які будуть виступати.

Вадим Барабуха: Хоча клуби і паби – це не наша кінцева мета. Мені не подобається смішити п'яних людей. Я хочу виступати на сцені, де глядачі свідомо прийшли послухати стендап. Вони не будуть кликати офіціанта: "Принесіть мені ще пива". Вони будуть слухати те, що я говорю. В цьому і буде суть культурного жанру комендії. Тобто йдеться про виступи в театрах та на інших сценах.

Артем Лиман: У Львові вже є постійна практика виступів стендап-коміків у театрі.

Вадим Барабуха: Мені найбільше у Луцьку сподобалося виступати у РЦ "Промінь" у лютому. Там була найкраща, найбільш "твереза" з точки зору сприйняття гумору публіка.

– Якщо ми виходимо за межі Луцька (Львів, Київ), про яку кількість стендап-коміків йдеться? Чи є у вас якась постійна спільнота?

Вадим Барабуха: На такому рівні є різні спільноти, команди. Хоча у Луцьку поки лише наша постійно працює. Тому ми готові допомагати, підказувати усім, хто хоче себе спробувати у стендапі. Напишіть, щоб зверталися до нас, хто цікавиться цим та хоче виступати. Взагалі перші стендап-виступи, на яких ми були, організовував Стас Олішевський у "Іннерспейсі" (антикафе "Innerspace", – К.) у форматі вільного мікрофону. Там був вільний вхід, будь-хто міг прийти та розказати свої жарти. А далі залу вирішувати. Десь після того, як вони це зробили 2-3 рази, прийшов я. Тоді я вперше за 3 роки знову почав писати жарти після того, як закінчив грати в КВН. Я ці речі абсолютно розділяю. Можливо, іноді важко зрозуміти, але це дві різні сфери.

– Як пишуться жарти? Треба носити із собою записник чи занотовувати в телефон жарти, які "приходять"?

Вадим Барабуха: Є багато людей, які записують свої думки. На те існують щоденники. Але тут потрібно дивитися на різні речі, зокрема і проблеми, з гумором. Тому для мене стендап десь мав терапевтичне значення. Я спілкуюся із багатьма стендап-коміками. Не рідко і для них це допомагає пережити, переосмислити якісь речі, події у житті через гумор.

– Чи є межі того, про що можна і варто жартувати?

Вадим Барабуха: О, це улюблена тема для запитань! Іноді дозволяю собі цитувати інших і зараз процитую відомого австралійського коміка Джима Джефріса. Він сказав: "Чим проблемніша тема, на яку жарт, тим кращим має бути цей жарт". Можна жартувати на будь-яку тему, я переконаний.

Артем Лиман: Межі повинен визначати не хтось інший, хто тобі дозволяє чи не дозволяє. Межі визначаєш ти сам. Якщо тема дуже тонка, її справді треба обігрувати досить влучно, щоб запам'ятався жанр, а не те, що ви зачепили складну тему, але її не розкрили.

Вадим Барабуха: Саме так. Якщо комік пожартував про щось, а вас це зачепило, а не розсмішило, значить це поганий комік. Хоча ми зараз живемо у пострадянському суспільстві, як і всі країни СНД. Тут поки прийнято гарніше сприймати естрадний гумор, тобто формат "95 кварталу", "Ліги сміху". Він спрямований назовні. Виступ стендап-коміка часто спрямований "всередину", тобто я виходжу та іноді розповідаю про якісь власні проблеми та переживання. Це може може сприйматися як слабкість. Але це помилка. Зал повинен сміятися разом із тобою. Я думаю, що з часом все це буде краще сприйматися.

– Що головне в успішному виступі? Це вдалі жарти, ораторські навички чи відчуття аудиторії?

Вадим Барабуха: Головне, щоб тобі повірили. Так, як і в театрі, якщо тобі не вірять, ніхто не буде сміятися. Дуже погано виступати із підказками, якимось "листочками". Вся магія втрачається, коли ти розповідаєш живу історію і підглядаєш. Люди розуміють, що не така вона і жива, якщо ти підглядаєш. Значить вона завчасно "заготовлена" і тобі вже не будуть так вірити та так сміятися. Тільки через щирість можна бути успішним тут.

Артем Лиман: Важливо, щоб між тобою та аудиторією був контакт. Може бути успішний виступ, але якщо ти не відчуваєш аудиторію, втратив контакт – результат буде на 20 %.

– Хто кращий в гуморі та в цьому жарні зокрема: чоловіки чи жінки?

Вадим Барабуха: Це загалом не залежить від статі. Насправді важливий професіоналізм. Хоча я помічав, що жінкам часто жартувати легше. Типовий образ жінки – дуже ніжний. І коли вона порушує цю грань, жорстка тема від жінки звучатиме смішніше. Не багатьох здивує хлопець, який пожартував про щось непристойне. А коли тендітна жінка – це вдвічі смішніше, якщо правильно подати.

Артем Лиман: Плюс, мені здається, довіра аудиторії до жінки дуже часто буває вищою. Тому справді буває легше.

– Наскільки тут важлива імповізація? Як діяти, коли виступ "не заходить"?

Вадим Барабуха: Є межа того, наскільки все пішло "не так". Якщо сильно, імпровізуй - не імпровізуй, нічого не зробиш.

– Чи часто доводиться змінювати жарти під час виступу?

Вадим Барабуха: Така річ є майже щоразу. "Насипаєш" жарти на одну тему, якщо вона "не заходить", просто змінюєш тему, намагаєшся це робити плавно або різко, зробити шоу із такої зміни теми. Іноді жарт взагалі стає таким, яким він є, лише на сцені.

– Наскільки важливе використання соцмереж, Youtube-каналів тут? Чи не було такого, що реальна аудиторія – до 100 людей, а потім відео виступу переглядають тисячі?

Вадим Барабуха: Ми ще не настільки відомі, щоб це були тисячі. Але чим би ми сьогодні не займалися, справа буде значно успішнішою, якщо просувати її через сучасні технології. Тому ми теж намагаємося активно працювати із цим. Це анонси наших виступів, записи стендатів. Це дуже допомагає.

– Чи часто трапляються нестандартні виступи чи нестандартна публіка?

Артем Лиман: Буває, що організатори почули нове слово "стендап" і до кінця не розуміють, що це, але хочуть запросити "когось нового". Вони не зважають, чи це благодійний вечір, чи день народження. Тоді виникає дуже тонка межа того, про що доречно жартувати перед цими людьми. Бо загалом стендап передбачає і чорний гумор. Важливо, щоб на конкретному заході люди не "соромилися" сміятися, щоб був правильний "накал" залу.

– Наскільки великий потенціал хорошого стендап-коміка? Чи може він зібрати такий зал, як, наприклад, "Вар'яти-шоу"?

Вадим Барабуха: Може, і значно більший. Едді Мерфі свого часу збирав стадіони. "Вар'яти-шоу" – чудові хлопці, але їхній гумор має свою конкретну цільову аудиторію. І ця аудиторія не та, що є у нас. Якщо порівнювати людей, які ходять на "95 квартал" чи на інші "київські" гумористичні шоу, є окрема аудиторія для столичних стендап-шоу. Там є 5-6 великих осередків, які працюють в цьому жанрі. Вони щотижня проводять "відкриті мікрофони". Це дуже багато. Наприклад, у Львові – раз на місяць. Є стендапи, де немає ніякої цензури, тобто лайка вітається, де це доречно. Тому люди, які готові прийти на стендап, де буде лайка, чорний гумор та критика всього, що не подобається, повинні бути готовими це сприймати та мати відповідний смак. Як на мене, коли гумор втрачає гостроту, то він вже "такий собі". Наша аудиторія – це часто ті, хто вже бачив виступи якихось західних коміків. Бо там жанр розвивається вже років 50. У нас – максимуму 10 років. Це здебільшого молоді люди, бо треба мати вільний, толерантний світогляд, щоб адекватно сприймати стендап.

– На кого ви рівнялися, коли "приходили" у цей формат?

Артем Лиман: Я мубть ні на кого конкретно не рівнявся. Бачив багато виступів західних, російських та українських коміків. Але когось конкретно складно назвати. Це абсолютно індивідуальна історія, і тут треба формувати свої власні підходи.

– Як щодо здобутків на стендап-батлах? Вдавалося вигавати?

Вадим Барабуха: Я перемагав на "відкритому мікрофоні" у Тернополі, Артем – у Рівному. Але головний наш здобуток – це сміх. Не буде ніяких здобутків, якщо зал не сміється. У нас під час виступів у "Кораблику" (пивний клуб "Оболонь" у Луцьку) немає переможців. Приїжджають виступати коміки із Рівного, Львова, Закарпаття. Їм дуже подобається наш зал. Дуже "тепла" атмосфера, люди не бояться сміятися навіть на гострі теми. Взагалі "здобутки" – це більше про КВН. В стендапі ти не можеш виграти або програти. На Заході люди купують квитки, слухають, сміються, але наприкінці не кажуть, хто виграв чи програв. Мені стендап подобається найбільше тим, що ти не намагаєшся "вгодити" залу. Творчіть полягає у тому, що ти не офіціант. Ти приносиш те, що вважаєш за потрібне. А чи подобається людям, це вже їх справа.

– Коли чекати ваших наступних виступів?

Вадим Барабуха: 18 травня я їду на Львівський стендап-батл. 20 травня у Луцьку виступаємо у "Кораблику" . А 3 червня разом їдемо на міжнародний стендап-фестиваль у Києві. Будуть коміки з України, Білорусі, Росії та інших країн СНД.