Як не проґавити час: мотивація від луцького тренера Олега Хом'яка (цитатник)

Лучанин Олег Хом'як каже, що вже прожив кілька життів. У дитинстві шаленів від танців. У юності прийшов у спорт. Хобі перетворив на справу життя. У 23 роки став заслуженим тренером України. Згодом одружився і став батьком двох донечок. Захотів спробувати себе в ролі диктора на телебаченні – втілив свій задум. Йому подобається працювати з людьми, і він щонеділі проводить зарядку біля 21 школи для всіх охочих. Працює тренером у спортивному залі. Займається зі спортсменами, що мають інвалідність. Обожнює подорожувати і щоразу, побачивши літак у небі, як у дитинстві, не може стримати себе, аби не гукнути у небо.

Кожен день Олег починає дуже рано, встає з першим дзвінком будильника та обов'язково приділяє бодай 20 хвилин читанню. Ретельно планує справи. І не витрачає час на перегляд новин чи ток-шоу, бо вважає, що вони відбирають час та дають негативні емоції.

Днями на запрошення бізнес-академії практичного менеджменту PMBA Олег провів публічну лекцію про час, яку ми вирішили передати у формі цитатника.

"Час робить усіх рівними. У кожного з нас 24 години у добі: ні в кого більше, ні в кого менше. Все решта залежить від того, як ми до цього ставимося".

"Про час ми замислюємося рідко, переважно тоді, коли його стає мало, або коли утрачений взагалі. Ми віддаємо його іншим, працюючи на когось, марнуємо. Але це єдиний ресурс, який не можемо повернути, купити. Він просто спливає".

"У кожного є мрії, які ми відкладаємо. А на коли? Коли щось стане краще? Я закінчу університет і..? Я куплю квартиру, і у мене почнеться життя? Та не почнеться! Життя є зараз, сьогодні".

"Ось стрічка. Скільки проживемо? 80 років, наприклад. Відрізаємо 33 років, які я прожив. Стрічка стала коротшою. Активного життя залишилося нехай до 60 років. І це все, що лишилося. Кожен міліметр, сантиметр – це практичного нічого. Півжиття минуло. Тому я навчився берегти кожен рік".

"Найголовніше у житті – займатися тим, що ми любимо і чого хочемо. Якщо ми щодня прокидаємося і не хочемо йти на роботу, або вважаємо, що це буде важкий день, або очікуємо, коли це все закінчиться.... А навіщо чекати, коли це закінчиться? Там відпочинемо".

"У мене є блокнот, де я розписую кожен день наперед. Таким чином я нічого не забуваю. І поруч із кожним виконаним завданням я ставлю галочку. Ця дія ще з університету приносить надзвичайне задоволення. Наче у заліковці отримати запис. І коли усі завдання закінчуються – задоволення надзвичайне".

"Дуже типова людська відмазка: "Я не маю часу". Не мають часу ті, хто нічим не займаються. Ті люди, які постійно зайняті, завжди мають купу вільного часу. Наче стоїть програмка часово ресайзу. Можуть подовжити хвилинку. Це наче стояти в планці – зовсім не те, що в телефоні просидіти".

"Кожна хвилина – це ВАША хвилина. Якщо дзвонить телефон – це не означає, що потрібно одразу брати слухавку. Це – ВАШ час. Не обов'язково переривати справу. Я пояснюю це ж дітям: спочатку потрібно одну справу довести до кінця, а потім братися за наступну".

"Найважчі завдання виконую з самого ранку. Якщо зранку ми будемо робити те, що нам подобається, те, що легко, то, дійшовши до останнього, ми перенесемо його на наступний день".

"Напевно, кожному у дитинстві здавалося, що він особливий. Якийсь супермен, всі створені для чогось нереального, що ми закинуті з іншої планети. У всіх були мрії! Хтось хотів бути капітаном дальнього плавання, полетіти на Марс…А що потім стається? Ми дорослішаємо, і всі мрії кудись зникають. Ми покриваємося рутиною. І нічого більше немає. А куди подівся Еверест, безлюдні острови, скарби? Але ж є Джеймс Кемерон, який збудував власний підводний човен і пірнув на дно Маріанського жолоба, зняв "Аватар", "Термінатор". У нього мрії нікуди не зникли. Але мав ті ж самі 24 години, він така ж людина з тих самих клітин".

"З якими думками ми засинаємо, з такими і прокинемося. Якщо засинаємо в паскудному настрої, то прокинемося у такому ж. Тому намагайтеся поговорити про щось цікаве, веселе і у такому ж настрої прокинетеся".

"Я займаюся з інвалідами з 2005 року. Серед них – чемпіони світу та Європи з пауерліфтингу з вадами зору. Ми були на чемпіонаті Європи у 2006 році в Чехії. Коли побули там кілька днів, один спортсмен із Запоріжжя спитав: "Скажи, Олег, а здесь красиво?" Ця фраза у мене лунає щодня. Я дякую, що можу бачити. З того часу я ціную кожен колір, кожну хмаринку".

"Наш настрій – це наш щоденний вибір. Будь-яку проблему можна вирішити і знайти вихід. А людей, які хочуть зіпсувати настрій, завжди можна усунути, абстрагуватися від них. У кожного в оточенні є люди, які хворіють вікіпедійністю і все знають. Вони намагаються нависнути над вами з цими всіма розмовами, псують настрій, забирають час. Це енергетичні вампіри, які можуть спаскудити настрій".

"Якби нам на початку життя хтось вбив в голову, що ми помираємо, то ми б вели життя по-іншому. Ми думаємо, що маємо багато часу на все. Насправді – він щодня спливає".

"Власний приклад багато вирішує. Діти беруть із нас приклад. Є такий жарт: у 5 років діти кажуть, що тато знає все, у 15 – тато знає не все, у 18 – тато взагалі нічого не знає. А у 30: треба було слухати. А у 50 тата вже немає".

"Потрібно стати насамперед цікавою особистістю: вчити іноземні мови, грати на піаніно, читати книжки, бути веселим... Стати тими, хто притягує людей, стати ендрофінами. Гормонами щастя. Чим більше ми будемо притягувати інших, тим більше радості отримуватимемо самі".

Автор:Тетяна ГРІШИНА
* * *

Сподобалося? Підпишіться на нашу сторінку в Facebook та Telegram. Також завжди будьте в курсі найважливіших новин, використовуючи чат-бота у Messenger. Ми не будемо спамити. Чесно :)
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Надрукувати
Луцьк
Опубліковано:
26.05.2018 08:00
Переглядів2946
Коментарів0
Поділитись
Залишити коментар
Коментувати
останні новини
16-08-2018 15-08-2018
Вибір редактора

Рейтинг