Поділитись:

Петро Савчук: "Я прийшов в університет свідомо і надовго"

Середа, 10 серпня 2016, 12:00

У липні 2015 року Петро Савчук став ректором ЛНТУ. Він змінив на цій посаді багаторічного керівника "вишу" Віктора Божидарника, перемігши у виборах доньку екс-очільника університету Зоряну Герасимчук. Крім цього, Петро Петрович – досвідчений політик, який "перекочував" із сесійної зали Луцької міської ради на рівень вище: у Волиньраду.

"Конкурент" вирішив розпитати амбітного керівника ВНЗ про успіхи в роботі, плани на майбутнє, політичні погляди та співпрацю з колишніми суперниками.

На жаль, я не зміг змінити всіх

Ви вже рік обіймаєте посаду ректора Луцького національного технічного університету. Яких поставлених перед собою цілей вам вдалося досягти за цей період?

Ви знаєте, мій опонент Дмитро Гегер повісив у себе на фейсбуці мою програму зі словами, що Петро Савчук – хитрун, ми за нього голосували, а що він зміг зробити? Я не проводив детальний аналіз, тим більше, не було мети за рік щось конкретне зробити, але принаймі базові складові, які я пропагував, за цей час нами успішно реалізовані. Я маю на увазі фундаментальні речі. Збережено колектив, який Віктор Володимирович не одне десятиліття формував. На мою думку, у нас зібраний потужний та висококваліфікований науково-педагогічний персонал, професіонали своєї справи. Також працює багато перспективної молоді. В СНУ було декілька хвиль скорочення, близько двохсот людей звільнили або перевели на іншу роботу. Ми пішли іншим шляхом, лише кілька проректорів та керівників структурних підрозділів змінили свої посади. Це перша фундаментальна складова. Друга – це те, що із дефіцитом бюджету більше трьох мільйонів гривень нам вдалося виробити дорожню карту для виходу на фінансову стабільність. Тепер ми думаємо про бюджет розвитку. Третя фундаментальна складова: мені вдалося привести в університет до управління людей, які є одними з найбільш професійних в цьому плані на сьогодні. На жаль, я не зміг змінити всіх, тому що є система контрактів, є юридичні моменти, які не дозволяють мені це зробити. Але в перспективі люди зрозуміють, що потрібно давати дорогу своїм молодим колегам, а собі зайняти ту нішу, яку пропонує ректор.

Ще як досягнення: для зменшення енергозалежності спромоглися побудувати власну твердопаливну котельню, запустили в експлуатацію спорткомплекс з басейном, що два роки простоював.

Щодо стратегічних моментів: я вважаю великим успіхом, що ми налагодили співпрацю з Волинською обласною радою та Волинською ОДА. Не просто формальну, де ми їм підсилюємо позиції за різними програмами як експерти, як консультанти, як розробники, зрештою. Ми тепер отримуємо певну нагороду за це. Вона може бути як матеріальна, так і у вигляді участі в різних проектах. Ще одна наша перемога – це отримання державної ліцензії та дофінансування з місцевого бюджету робіт для створення військової кафедри. В цілому нам потрібно 12 мільйонів, щоб зробити якісну інфраструктуру для підготовки офіцерів запасу. Без підтримки обласної ради та адміністрації цього б не було. Ми декларували відкриття військової кафедри і реально отримали довіру Міністерства оборони, я переконаний, що усі 150 ліцензійних місць будуть заповнені, а в перспективі збільшимо цю квоту.

Вдалося отримати ліцензію МОНУ на підготовку бакалаврів за такими топовими спеціальностями як харчові технології, програмна інженерія та агроінженерія. Будемо готувати магістрів зі спеціальностей міжнародні економічні відносини та цивільна безпека. Провели успішну вступну кампанію (ЛНТУ зайняв 2-ге місце в державі за приростом держзамовлення!). Ще ми сформували потужну проектну групу при міжнародному відділі, потрапили у хороші проекти. Подали на конкурс багато нових. Виграли можливість бути партнером у важливому проекті з академічної доброчесності під патронатом Американських рад і ще ряд важливих, про які скоро буде відомо. Наприклад, ми отримали перемогу в конкурсі МОНу на створення бізнес-інноваційного центру на базі Волинського центру науково-технічної та економічної інформації, а ще ми зробили первинні кроки для створення наукового парку.

Співпраця є, але ефективність її не така, як я хотів би

– Вашим головним конкурентом на посаду ректора була донька багаторічного очільника ЛНТУ Віктора Божидарника Зоряна Герасимчук. Які у вас зараз відносини? Чи вдається продуктивно працювати в команді?

Питання складне. Знаючи потенціал та амбіції пані Зоряни, сприйняв з гідністю її прохання залишитися проректором, хоча на цій посаді я бачив іншу людину. Але, знову ж таки, є підписаний контракт, який я змінити не в змозі, а до судів доводити справу буде неправильно. Співпраця є, але ефективність її не така, як я хотів би. На мою думку, Зоряна Вікторівна при всьому потенціалі не змирилася з тим, що вона програла, і йде хибним шляхом.

Якщо хотіти, то можна підсилювати позиції один одного, і так воно буде

– У Луцьку два великих ВНЗ: СНУ та ЛНТУ. Ви вважаєте СНУ своїм суперником чи партнером?

– Я бачу Східноєвпропейський національний університет і мого друга Ігоря Коцана рівноправними партнерами і союзниками у вирішенні складних задач в освіті. Це не пафосні слова, я помічаю таку ж взаємність від Ігоря Ярославовича. Не лише в тому, що він постійно каже, що я достойний ректор, а й в тому, що він регулярно пропонує свої елементи співпраці.

Вважаю, що ми зовсім різнопрофільні: класичний "виш", але з акцентами на гуманітарну складову має труднощі із пошуком фінансових ресурсів, крім бюджету. Ми – профільний університет, який має домінуючі технічну та економічну складові, які забезпечують взаємопідсилення, можемо реалізовувати проекти та впроваджувати технології. Так ми можемо заробляти, причому не тільки на своє утримання, а й на спільні заходи наукового-технічного і загального характеру. Це може бути співфінансування спільних проектів у напрямку військово-патріотичної підготовки та виховання, економічних, історичних досліджень, де не завжди кошти може знайти СНУ, а ми можемо заробити додатковий ресурс і бути частково донорами цього процесу. Щодо активізації наукових досліджень: основними для заробітку є прикладні, але не можна не звертати на фундаментальні, які дають основу для подальшого розвитку. Тут ми маємо також синхронно працювати. І є ще дуже багато спільних точок дотику.

Якщо хотіти, то можна підсилювати позиції один одного, і так воно буде.

Потрібно дивитися за динамікою: там де вона є – то правильно працюємо, там де нема – потрібно підсилювати.

– З 2006 року складають рейтинг кращих ВНЗ країни "Топ-100 Україна". Якщо я не помиляюся, то в цьому році ЛНТУ вперше обігнав у списку СНУ. Як ви вважаєте, з чим це пов'язано? Можливо, з тим, що Петро Савчук очолив університет?

– Ні, це пов'язано не з тим, що Петро Савчук очолив університет, а результат спільних зусиль колективу. Ми обійшли СНУ, але перебуваємо поруч у рейтингах. У нас підсилилися деякі складові. Можливо, частково, через мою кадрову політику, бо ми активізувалися у міжнародній діяльності. Якщо подивитися за різні роки, то ми якраз завдяки цьому покращили свої позиції. Безумовно, це вклад проректора Валентини Галущак, вклад міжнародного відділу, інших людей, які над цим активно працюють. Я вважаю, що ці рейтинги - це мотивація для подальшого розвитку, вони об'єктивні. Потрібно дивитися за динамікою: там де вона є - то правильно працюємо, там де нема - потрібно підсилювати.

Ми не програли

– Ваш університет може похизуватися трьома депутатами Волиньради та одним у Луцькій міській раді, усі представники "УКРОПу". Чому саме ця політична сила?

– Я вам скажу відверто, тут спрацював мій досвід у місцевому самоврядуванні і розуміння необхідності підсилювати свої позиції в подальшому. Чому "УКРОП"? Вони запропонували колегам, які відчували, що можуть додатково займатися депутатською роботою, інші партії не пропонували. Бути пасивним було б помилкою. Це була моя стратегічна лінія, колеги мене сприйняли, а ця політична сила була найрейтинговіша, що і підтвердилося, тому ми не програли. Тепер ми маємо змогу активніше долучатися до розвитку області, міста, це те, що потрібно робити, а якась політична заангажованість тут взагалі недоречна.

Хочу максимально реалізувати і свої, і амбіції лідерів цього "вишу"

– Особисто ви були депутатом Луцької міської ради, тепер ви представляєте громаду у Волинській обласній раді. Можливо, недалекий той час, коли Петро Савчук спробує стати нардепом?

– Я прийшов в університет свідомо і надовго, якщо колектив довірить мені ще й другий термін працювати на цій відповідальній посаді, то я ніколи її не проміняю на інші. Я дійсно хочу максимально реалізувати і свої, і амбіції лідерів цього "вишу", щоб зробити його реально успішним і одним з найкращих у Європі серед технічних ВНЗ. На найближчі дев'ять років ця пропозиція абсолютно неактуальна.

Хай оцінюють люди

– Чи вважаєте ви роботу новообраного складу Волинської обласної ради ефективною?

– Ви розумієте, за цей невеликий період часу судити про ефективність рано. Вага відповідальності на рівні обласної ради дуже висока. Навіть якщо говорити про бюджет, то тут дуже багато проблем, багато різних процесів і тут треба інтенсивно працювати та шукати різні механізми, як підсилювати позиції громади. Якщо оцінювати якогось депутата, то я маю своє бачення, але вважаю це не етичним, хай оцінюють люди.

За ректорство сімку можна поставити

– Думаю, що себе ви оцінити можете. Оцініть за 10-бальною шкалою успішність виконання своїх депутатських обов'язків та роботу на посаді ректора.

– За десятибальною? За ректорство сімку можна поставити за перший рік, за депутатство – трішки нижче, на один-два бали.

Надрукувати
мітки:
коментарів