"Коко": позитивний мультик про світ мертвих (рецензія)

Ідучи в РЦ "Промінь" на перегляд "Коко" я думав, що подивлюся мультик. Хороший, добрий сімейний мультфільм. Натомість напередодні початку новорічного сезону студія "Дісней" подарувала відразу два анімаційних фільми. На початку, замість традиційних трейлерів, які анонсують виходи майбутніх фільмів, нам показали новорічну короткометражку "Крижаного серця", де сніговик Олаф шукав різдвяні традиції для Ельзи та її сестри Анни.

Та повернімося до "Коко". У мультиплікаційному фільмі показано традицію святкування Дня мертвих у сучасній Мексиці. Це свято частково пов'язане із католицьким святом Дня всіх святих, проте має свої характерні відмінності. Наприклад, до цього дня мексиканці готуються заздалегідь, будують вівтарі на честь померлих, які прикрашають цукровими черепами, квітами календули та улюбленими стравами та напоями померлих. Вважається, що в цей день мертві навідують живих у їхніх домівках. Іноді святкування набувають жартівливого забарвлення, коли родичі померлих пригадують у вівтарях та обставинах святкування кумедні чи веселі факти з життя померлих. До речі, у 2003 році День мертвих було внесено ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства.

У цей день головному героєві, 12-річному Мігелю доведеться перетнути межу між світом живих та мертвих та побачити своїх пращурів. А все через свою мрію стати музикантом. Інтриги додає те, що тема музики в його родині – табу ще з часів прапрадіда Мігеля, який заради сцени покинув свою дружину та маленьку донечку Коко. Відтоді він став персоною нон-грата у колективній пам'яті родини, а його обличчя пам'ятає лише Коко, яка зараз є престаренькою бабусею. Ну й, звісно, вже померлі родичі. Щоб повернутися у світ живих, Мігелю потрібне благословіння свого предка-музиканта. Ось тільки хто він?

Мультик піднімає відразу декілька смислових пластів:

• важливості сімейних цінностей та родинної пам'яті;
• конфліктів та обрАз всередині родини;
• індивідуальності особистості та прагнення її відстоювання.

Фільм пронизаний багатьма як комедійними, так і драматичними моментами. Вдало реалізованими моментами, адже і сміятися і плакати хотілося саме тоді, коли потрібно. Загалом мультик зроблений дуже якісно. Не відомо, чи стане він таким же брендом, як "Шрек" чи "Тачки", проте я би із задоволенням переглянув його ще раз.

І на завершення невелике інтерв'ю з експертом з мультиків, 9-річною Даринкою Лучик:

– Чи сподобався тобі мультик "Коко"?

– Дуже сподобався. Просто ціла торба вражень!

– А про що був мультфільм?

– Про те, що потрібно пам'ятати про мертвих і бути з сім'єю.

– Хто тобі найбільше сподобався в "Коко"? Чому?

– Собака Данте. Тому що в нього був такий довгий смішний язик, яким він весь час мотиляв. А потім він перетворився в літаючого пса.

– Ти ще би пішла на цей мультфільм?

– Якби вийшла друга серія, я би пішла з радістю!

Рубрика "Кіно у Луцьку" виходить за підтримки наших партнерів РЦ "Промінь" та кінотеатру "Multiplex".