Поділитись:

Тут був я

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 24 березня 2018, 07:40

У нас, в українців, якось прийнято: куди не їдеш – завжди залишай там слід.

"Тут був я" – напис найпоширеніший. Його вицарапують на деревах, на альтанках, на столах, на культурних пам'ятках – у будь-яких місцях чи на речах, якими може похвалитися той чи інший регіон.

Яка мета таких написів – невідомо. Звідки я, до прикладу, можу знати, що то за один, хто був тут до мене, та й, зрештою, навіщо мені знати, хто тут був? Але це в українців в крові – позначити територію. І коли іменами чи "тут був я" – вже ліпше, аніж матюками чи непристойними картинками.

От у Луцьку встановили спеціальну дошку для того, аби невгамовні люди могли залишати позначки в одному місці. Тільки, думаю, такими дошками треба всіяти всеньке місто. І не лише наше. Поки стіни ратуш, замків і музеїв не списали зовсім.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів