Тут був я
У нас, в українців, якось прийнято: куди не їдеш – завжди залишай там слід.
"Тут був я" – напис найпоширеніший. Його вицарапують на деревах, на альтанках, на столах, на культурних пам'ятках – у будь-яких місцях чи на речах, якими може похвалитися той чи інший регіон.
Яка мета таких написів – невідомо. Звідки я, до прикладу, можу знати, що то за один, хто був тут до мене, та й, зрештою, навіщо мені знати, хто тут був? Але це в українців в крові – позначити територію. І коли іменами чи "тут був я" – вже ліпше, аніж матюками чи непристойними картинками.
От у Луцьку встановили спеціальну дошку для того, аби невгамовні люди могли залишати позначки в одному місці. Тільки, думаю, такими дошками треба всіяти всеньке місто. І не лише наше. Поки стіни ратуш, замків і музеїв не списали зовсім.
Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.
Восьмий рік у своє гніздо в «Цуманській пущі» прилітає рідкісний птах (фото)
Скільки потрібно грошей для комфортного життя у Луцьку (відео)
Квартира у Ковелі, будинок на Житомирщині та 1,5 млн зарплата: що в декларації заступника прокурора Волині (відео)
Вийшла з гуртожитку і зникла: на Волині розшукують студентку
У Луцьку пересварилися мешканці багатоповерхівки та голова ОСББ: чому спалахнув скандал (відео)