Постріли та вибухи у волинському лісі (фото, відео)

"Працюємо, щоб мати вільний час, і воюємо, щоб жити мирно", – слова давньогрецького мудреця Арістотеля, сказані більше двох тисяч років тому, актуальні й зараз. Волинь знаходиться далеко від Сходу України, де уже три роки триває війна. Проте тут надзвичайно багато мужніх чоловіків, які боронили та боронять нашу Вітчизну. Інколи – ціною власного життя.

Журналіст ділового видання Волині "Конкурент" Руслан Пилипчук на власні очі побачив, як бувалі бійці навчають патріотично налаштованих представників сильної статті захищати свою землю.

***

Вперше я відмовився йти на сесійне засідання Волиньради. Винний у цьому волонтер, режисер, пастор (ким він тільки не є) Сергій Шараєвський, який запропонував поїхати до Маневицького району.

"Прийдеш на ковбасний завод – дадуть ковбаси, на кондитерській фабриці – цукерок. А тут хоч би хтось виніс кілограм бурштину з лісу", – жартував дорогою оператор та фотограф Юрій Ребрик.

Проте не "сонячне каміння" цікавить нас. Блукаючи трасою та лісом, ми шукаємо військових, які, своєю чергою, чекають нас.

І ось сталося – знайшли.

Нам відразу представляють начальника відділу територіальної оборони Волинського обласного військового комісаріату підполковника Ігоря Шепєлєва, який розповідає про суть навчань.

"Упродовж трьох днів, тут проходять планові заняття з організаційним ядром загону оборони, який є підрозділом територіальної оборони, яка зараз дуже актуальна через події на Сході України. Ми хочемо щоб такі загони формувалися у всіх областях України та були готові виконати поставлені завдання, якщо доведеться", – каже військовий.

Серед учасників, як військовозобов'язані так і добровольці. Вони проходять тактичну, спеціальну інженерно-саперну підготовку та освоюють практичні навички розвідувально-пошукових дій. Інстукторами виступають члени громадського формування "Буг" (позивні Буря, Терек, Таксист) під керівництвом Олександра "Харьківського"

Далі кілька хвилин неформального спілкування, після якого бійці розбиваються на дві групи: одна на чолі з бізнесменом-айдарівцем Олександром Кралюком готується до засідки, інша – намагатиметься її виявити.

Поки тривають приготування, разом з колегою Ольгою Валянік, оглядаємо боєпраси та встановлені розтяжки.

"Наше завдання, виявити та знищити супротивника, який зайде сюди", – каже Кралюк та веде своїх бійців. Згодом, "по їхні душі" вирушає "ворог".

Через кілька сотень метрів вони стають "жертвою" вибуху та гвинтівки Олександра Кралюка.

"Так само ми зустрінемо й справжнього ворога", – каже айдарівець.

Після випробування вогнем, бійці продемонстрували свої навички "мінерів", показавши, як встановлюються розтяжки та міни. Підкреслю, що це все чоловіки опанули за три дні навчання.

Закінчивши стріляти та підривати, всі, окрім мене та Юрія Ребрика, перейшли під патронат капелана Святослава Савича, який навчав рятувати солдата, під час бою.

Чому ж ми не змогли спокійно поспостерігати за уроком надання медичної допомоги? Відповідь проста – їжа, а точніше – бійцівський шашлик, приготований паном Ребриком. Скажу чесно, такого смачного м'яса я давно не куштував.

Наостанок, бійці зібрали свій табір, повантажили все у автомобілі та отримали солдатські молитовники у подарунок.

"Дуже надіюся, що всі здобуті навички, вам не згодяться. Але якщо доведеться, то вірю, що поряд побачу ваші обличчя і ми разом боротимемося за нашу Батьківщину", – пролунав завершальний мотиваційний заклик Олександра Кралюка.

***

Поки волиняни три дні обговорювали (а може й ще обговорюють) приїзд Петра Порошенка на Волинь, небайдужі чоловіки поїхали в маневицькі ліси, аби навчатися захищати свою країну. Гадаю, що вони варті не меншої уваги, ніж гарант, тому запрошую всіх до активного обговорення та переповідання того, що ви тільки-що прочитали.