Як протидіють аграрному рейдерству на Волині

У порівнянні з південно-східними регіонами України, де аграрні рейдери нахабно збирають чужі урожаї, на Волині, по суті, таких випадків не було. Про це ІА "Конкурент" писало в першій частині матеріалу. Якщо ж конфлікти між господарствами-конкурентами й виникали, то хіба що з певними елементами рейдерства: переманюванням пайовиків, подвійною реєстрацією договорів.

У другій частині матеріалу ІА "Конкурент" вирішило поцікавитись у самих пайовиків про те, що вони думають про оренду своїх паїв та якого орендаря хотіли би бачити в своєму селі. А також дізналися, що таке волинський "СПАС" і чи стане антирейдерський штаб панацеєю від рейдерства.

Селяни бояться, аграрії об'єднуються

Отримавши свої паї після розпаду колгоспів, більшість селян не знала, що з ними робити. Адже для того, аби їх обробити, потрібна власна техніка, яка не кожному була доступна. У селі Сокіл Рожищенського району землю в оренду почали здавати не так давно. Із 840 пайовиків у власне користування паї забрали 450 селян, а ті, що залишилися (невитребувані), у сільради орендує дві агрофірми.

"Жодних історій з будь-якими елементами рейдерства у нас не було. Одному із господарств селяни здають в оренду паї упродовж двох останніх років, а іншому ми почали здавати невитребувані частки паїв з лютого 2017 року", – зазначив голова сільради Олег Бондарук.

Поспілкувавшись із очільником сільської громади, ми вирушили на пошуки тих таки пайовиків. На думку місцевої мешканки Валентини, ситуація з невитребуваним паями у селі складна, адже не всім людям роздали землю, тому ним користується сільська рада.

"Нам обіцяли платити 1 200 гривень за рік оренди паю. Втім, коли з'явилися конкуренти, аби люди не розривали договори, оплату підняли до двох тисяч гривень на рік", – каже жінка. Пенсіонерка Євгенія Сасовська, звертає увагу, що село почало занепадати. Одна з причин – пасивність самих селян, бо вони нічим не цікавляться. Жінка каже, що хоча і не здавала свої паї в оренду, але збирається, бо сама їх не обробить.

У селі Радошин Ковельського району землі в оренду почали здавати ще п'ять років тому. Нині землі на території цієї сільради орендують два підприємства. Цікаво, що орендовані землі підприємств розташовані в різних масивах, тобто загрози так званої шахматки немає.

"Селяни зараз стали більше цікавитись тим, як оформити договір оренди, завдяки стабільній оплаті навпаки прагнуть здавати свої паї. Можливо, цьому сприяє ще те, що у нас великий відсоток заробітчан, що їдуть працювати до Польщі", – каже сільський голова Дмитро Ковган.

Родина вчительки сільської школи Світлани Петрівни господарює на своїх паях самостійно. Втім жінка каже, що ця робота не з легких, адже одноосібники не мають жодної підтримки від держави.

"Хотілося б, щоб договір укладали не на такий великий термін (7 років), щоб в ньому зазначалося, що якщо інфляція збільшується, то і плата за оренду зростає", – розповідає вчителька.

"Є така приказка: поженешся за журавлем в небі – лишишся без нічого. От мій пай обробляє один і той же господар. Умови оренди мені подобаються, розраховуються вчасно" – швидко каже тракторист Микола і рушає до роботи.

Чотири мішки зерна в рік отримували жителі села Поліське Старовижівського району за свої паї від орендаря, допоки в їхнє село не зайшов новий господар, який нині планує на цих землях вирощувати лохину. Загалом в цю сільраду входить три села: Чевель, Поліське, Боронитівка. Тут загальна кількість паїв – 864 гектари, а з них 364 – невитребувані.

Голова Поліської сільської ради Олександр Карпук вважає, що здорова конкуренція між агрогосподарствами дає новий подих для розвитку села. Він каже, що зараз люди насторожено ставляться до нового орендаря і переживають, аби їх не обманули і платили те, що обіцяють.

"Я вважаю, якщо людина уклала з одним орендарем договір, то вже має залишатися з ним, а не бігати за всіма. Відзначу, що центральна влада не робить жодних дій для підтримки середньостатистичного фермера, а лише для великих латифундистів", – переконаний сільський голова.

Місцевий житель Анатолій Васильович розповів, що уся громада не захотіла продовжити з попереднім орендарем договори, бо орендна ставка за пай була дуже мала.

На думку пенсіонера Петра Максимця, господар, який вкладає гроші в землю, тваринництво, повинен хоч інколи цікавитись своїм господарством, чого не робили "попередники".

Прислухаючись до нашої розмови, свою думку висловила і односельчанка Галина Демидівна:

"Нас вже обманули, от були корівники, механізація, колгоспи – і все десь поділось, а нам ні копійки. Люди бояться, щоб ситуація не повторилася", – стурбовано розповідає жінка.

У Горохівському районі, у селі Жабче орендарів є два, які орендують землю вже 15 років. Немолоде подружжя, Михайло та його дружина Валентина, здають свої паї в оренду, бо не мають сил самі господарювати, адже обом по 80 років.

"Нехай би орендар ремонтував дороги, вантажні авто якого щосезону їх "розбивають", вкладав у розвиток сільських шкіл, садочків, медпункту, створювали робочі місця", – ділиться міркуваннями подружжя.

На думку жительки села Жабче Надії, найкращий орендар той, якого люди добре знають. Її сусід Віктор наголошує, що агропідприємства мають вести соціально відповідальний бізнес і вкладати у розвиток села.

У селі Мирне Горохівського району сільський голова Зоя Клебанська каже, що 43 пайовики господарювати на паях самостійно. Раніше паї селян обробляло місцеве господарство ПОСП "Русь". Втім вони продали свої корпоративні права агропідприємству з Луцька. Колишній керівник ПОСП "Русь" Роман Притулюк 32 роки у сільському господарстві, проте вирішив, що вже час відійти від справ. За час тривалої роботи він звертає увагу на те, що в селі потрібно розвивати соціальну сферу.

"Державна політика повинна бути такою, щоб в кожному селі було невелике господарство, яке б допомагало соціальній сфері. У нас є олійня, пекарня, столярний цех, млин. Усе це було "на шиї" голови колгоспу. Будували навіть декілька будинків, церкву, дороги. Краще, як є не величезні господарства, які зібрали врожай і поїхали, а місцеві, які допоможуть селу", – звертає увагу чоловік.

Продавчиня у сільському магазині Зіна вважає, що добросовісний орендар допоможе селу "піднятися", адже сусідні села Скірче, Ватин, Бережани забезпечують людей роботою і зарплатою.

Жителі Мирного в основному бідкаються, що в селі немає роботи, і мають надію, що новий інвестор створить робочі місця, реконструюючи молококомплекс.

Рейдерству – бій! Як страхує себе волинський агробізнес і що робить влада

У всій країні агрогосподарства почали об'єднуватись в усі можливі асоціації, організації, аби разом протидіяти такому явищу як рейдерство. Винятком не стала і Волинь. Більше десяти волинських аграріїв не стали чекати, що держава їх захистить від рейдерів, а вирішили самотужки шукати способи, як від них захиститись.

Відтак 1 грудня 2016 року задля стабільного розвитку аграрного сектору області 16 найвідоміших аграріїв Волині об'єднались у самоврядну першу аграрну спілку ("СПАС") та підписали Меморандум, своєрідний "Пакт про ненапад" 1 грудня 2016 року. Учасники спілки зазначили, що спільними зусиллями запобігатимуть рейдерству, нечесній конкуренції, незаконному тиску на бізнес і сприятимуть розвитку волинських сіл. Одним із основних принципів діяльності спілки став принцип добросусідства та доброчесності.

Більше ніж через півроку держава теж зробила кволу спробу втрутитись. На базі облдержадміністрацій створили оперативні штаби для мобільного реагування на рейдерські атаки в період збирання врожаю.

Чи зможуть такі штаби хоч якось вплинути на те, аби рейдер поніс покарання – наразі ніхто за це не говорить. До слова, начальник Головного територіального управління юстиції у Волинській області Валентин Кухарик повідомив, що станом на початок листопада до волинського штабу жодного звернення про рейдерські захоплення земель не надходило.

То як вберегтися від аграрного рейдерства?

Адвокат Андрій Овчаров каже, що універсальних засобів захисту від рейдерських атак не існує. Однак радить, що саме виконавши комплекс дій, господар може уберегти свій бізнес від зазіхань рейдера. Передусім це:

- структурування бізнесу (однією з улюблених тактик рейдерів є маніпуляції з кредиторською заборгованістю);

- створення штучної заборгованості (увагу слід приділяти дотриманню співробітниками положень про конфіденційність, щоб запобігти негативним наслідкам);

- налагодження структури корпоративного управління (досить часто рейдери діють через нинішніх або колишніх співробітників підприємства;

- охорона підприємства.

Якщо ж все ж таки рейдер зайшов на поле (в господарство), то всі "засоби хороші". Радить пам'ятати: чим більший резонанс та публічність вдасться створити, тим більше шансів повернути втрачені активи. Адже рейдер боїться активних дій та розголосу.

***

Отож, ІА "Конкурент" прикладів "класичного" аграрного рейдерства на Волині не знайшло. Хоча, навіть маючи ідеальні відносини з пайовиками, при порядку з документами та прозорому бізнесу варто бути на сторожі. Суспільство змінюється. Сьогодні селянин хоче не лише отримувати вчасну оплату за свій пай, а й бачити зміни на краще у своєму селі завдяки соціально відповідальному бізнесу агрогосподарства. Аграрне рейдерство – проблема загальноукраїнська. Прогалини в законодавстві, корумповані чиновники створюють сприятливий ґрунт для вирощування нових схем та атак.